Ухвала суду № 40041220, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4076/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про зобов'язання відповідача у встановленому порядку визнати подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року такою, що подана; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 №11/0003261704/150, виданого відповідачем та зобов'язання відповідача у встановленому порядку вирішити питання щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 березня 2013 р. позивач направив електронною формою звітності до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року з додатками. Цю податкову звітність відправлено позивачем та прийнято податковим органом, про що свідчить квитанції про відправку податкової звітності та її отримання.

На підтвердження заявлених сум в податкові декларації за лютий 2013 року позивачем до суду надано документи, які підтверджують реальність господарських операцій, укладених між позивачем та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, ТОВ «Золотий екватор», ТОВ фірма «Журавлина», ТОВ «Альянс Ойл Україна» та інші, зокрема, податкові накладні, платіжні доручення, акти надання послуг, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, видаткові накладні, митні декларації.

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України податковим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 31.01.2013 №478/171/НОМЕР_1, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог пп.4.6.4 та пп.4.6.6 п.4.6 п.4 розділу V Порядку №1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем безпідставно завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року в розмірі 393972 грн.

На адресу позивача засобом поштового зв'язку податковий орган надіслав лист від 25.03.2013, в якому повідомлялось, що податковій декларації з ПДВ з відповідними додатками за лютий 2013 року присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» у зв'язку з тим, що звітність заповнена всупереч правилам, зазначеним у порядку її заповнення. Подана податкова звітність заповнена всупереч порядку заповнення відповідної звітності, а саме: 24 рядок (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) задекларовано у податковій декларації за лютий 2013 року не вірно (не відображено результати акту камеральної перевірки від 31.01.2013 року №478/171/НОМЕР_1 податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року, та відсутня податкова звітність за січень 2013 року). У зв'язку з цим позивачу запропоновано подати податкову звітність з ПДВ за січень та лютий 2013 року з урахуванням виявлених порушень.

Податковим органом у червні 2013 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн., відображеній у деклараціях вх. №9021960375 від 19.04.2013, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку відповідно до п.п.200.11 ст.200 ПК України. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 11.06.2013 №2418/17-4/1831102853/01, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.200.1. 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем безпідставно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2013 року у розмірі 130223 грн. та безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою зобов'язання і сумою податкового кредиту за лютий 2013 року у розмірі 130223 грн. В основу цих висновків перевірки покладено відсутність декларації з ПДВ за лютий 2013 р., яку податковим органом не було визнано податковою звітністю.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.06.2013 №11/0003261704/150, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 130223 грн.

11 вересня 2013 р. позивач повторно направив електронною формою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року з додатками, про що свідчить квитанції про відправку податкової звітності та її отримання.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у визнанні поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 р., як такої, що подана, суперечать вимогам п.49.8-п.49.11 ст.49 ПК України та є протиправними.

З вказаним висновком суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами податкового органу передбачено положеннями пп. 49.8 - 49.14 статті 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктами 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, в разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З аналізу норм закону слідує, що податковий орган зобов'язаний прийняти від платника податків податкову декларацію, якщо вона за формальними ознаками містить усі обов'язкові реквізити, зазначені у пп. 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, проте, перевірка показників декларації у зв'язку з прийняттям звітності не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р. та у відповідних додатках вказано всі обов'язкові реквізити.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 31.07.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.