Ухвала суду № 40041180, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1597/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі №2-а-152/07, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а-152/07, виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-/152/07; зобов'язати відповідача прийняти до виконання ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а-152/07, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а-152/07, виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-/152/07.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року вимоги позивача задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Деснянським районним судом м. Чернігова 24.02.2010 видано виконавчий лист у справі № 2-а-152/07, згідно якого суд вирішив зобов'язати військову частину А-2622 провести перерахунок грошового забезпечення і виплатити на користь ОСОБА_3, за період з 01.12.2001 по 30.03.2006 належне йому грошове забезпечення, відповідно до положень пункту 2 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» № 1207/2001 від 11.12.2001.

З метою повного виконання судового рішення Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови суду від 21.03.2007 шляхом стягнення з військової частини А-2622 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 19752 грн. 83 коп., яку було задоволено, про що свідчить ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013.

В зв'язку зі зміною способу та порядку виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.03.2007 у справі № 2-а-152/07, позивач у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», звернувся до відповідача з заявою про прийняття до виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа.

Однак, відповідачем виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07 були повернуті позивачу без виконання з посиланням на пункт 3 розділу II Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про що свідчить копія листа № 15-19/196/3197 від 28.03.2014.

Крім того, заступником начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції також було винесено постанову від 10.04.2014, якою відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 № 2-а/152/07.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив з того, що ухвала Деснянського районного суду міста Чернігова від 07.11.2013, що набрала законної сили 28.02.2014 яка встановлює новий порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з державного органу коштів, винесена після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то і виконуватися має органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З вказаним висновком суду погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

Положеннями Конституції України, зокрема, статтею 95, визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно змісту ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року. Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень" від 19.09.2013 року - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Виходячи з положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та приписів Порядку затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрі України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення суми коштів.

Кінцевим результатом виконання судового рішення по цій справі є виплата позивачеві коштів державним органом, що підпадає під компетенцію Державної казначейської служби України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвала суду про зміну способу виконання рішення суду від 07.11.2013 року, набрала чинності 28.02.2014 року, тобто після набрання чинності вищезазначеного закону та є обов'язковою до виконання.

Таким чином, відмова відповідача у прийнятті виконавчого документа до виконання є безпідставною та неправомірною.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 31.07.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.