Ухвала суду № 40039848, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1487/13-а ( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Файдюка В.В.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Підприємства "Березаньтепломережа" та Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Березаньтепломережа" до Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року Підприємство "Березаньтепломережа" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення №0000071600 від 21 січня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000071600 від 21 січня 2013 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 177 340 (сто сімдесят сім тисяч триста сорок) грн. 27 коп.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати постанову суду першої інстанції, а саме про відмову скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000071600 від 21 січня 2013 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 202 689 грн. 40 коп. Податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000071600 від 21 січня 2013 року скасувати повністю. На думку апелянта відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів та не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, на зазначену постанову відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2013 року податковим органом проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість за період з 4 січня 2008 року по 21 січня 2013 року.

За результатами перевірки, складено акт від 21 січня 2013 року № 49/1600-20615577 (т. І а.с. 10-15).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17, п. 51.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято три податкові повідомлення-рішення, у тому числі і оскаржуване у цій справі - форми «Ш» №0000071600, за яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 380 029,67 грн. за затримку сплати понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати, суми грошового зобов'язання (згідно податкових декларацій із податку на додану вартість за 2008-2012 роки) (том І а.с. 9).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 177 340 грн. 27 коп. за період з 2008 по 2010 роки, виходячи з наступного.

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, чинним на час існування спірних відносин у 2008-2010 роках, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181).

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; а як встановлено пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому, згідно приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як визначає підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Нормами підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону встановлено, що податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Отже, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно передбачає пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку.

Однак норми цього Закону не встановлюють порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не визначають порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, Законом не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань, для погашення податкового боргу.

За положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181 передбачений єдиний спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Згідно підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Аналіз викладених законодавчих приписів дає можливість зробити висновок про те, що право визначати призначення платежу до 01 січня 2011 року (до вступу в дію Податкового кодексу України) належало виключно платнику податків.

Законом закріплено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Це означає, що у 2008-2010 роках податкові органи не були наділені повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях, у зв'язку з чим дії відповідача щодо розподілу коштів, сплачених позивачем згідно платіжних доручень у рахунок погашення податкового боргу, не відповідають вимогам чинного законодавства, є необгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення кожного з платежів позивач мав податковий борг (т.2 а.с.2).

Податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, а не згідно призначення платежу, зазначеного у дорученнях на перерахування коштів. Це підтверджується дослідженими примірниками зворотнього боку облікової картки Підприємства «Березаньтепломережа» за 2007-2013 роки (т.2 а.с.2-152).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у період до вступу в дію Податкового кодексу України, було проведено протиправно.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №21-184а11 від 17 жовтня 2011 року.

Крім того, колегія суддів враховує граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Щодо вимог, які стосуються погашення податкових зобов'язань у 2011-2012 роках, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Спірні відносини за цей період регулювалися Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; а податковий борг трактується як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 цих же статті і пункту).

За правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Із системного тлумачення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України випливає, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Як зазначено в пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тому, вимоги щодо визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення у частині нарахованих штрафних санкцій за прострочення сплати податкових зобов'язань згідно декларацій за 2011-2012 роки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, про часткове задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Підприємства "Березаньтепломережа" та Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 4 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Файдюк В.В.