Ухвала суду № 40039728, 06.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2986/14-к 06.08.2014 06.08.2014 06.08.2014

УХ В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"6" серпня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О.М. Пісного І.М. Кваші С.В.

за участю секретаря Ястреби С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄДДР за № 12014150040001065

за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Ленінського району м.Миколаєва Омелян А. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2014 року у відношенні

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, мешканця АДРЕСА_1,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Денисенко В.В.

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

судовий розпорядник Овчаренко М.М.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить вирок скасувати в частині звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2014 року ОСОБА_5 засуджений за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, з'являтися для реєстрації та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з засудженого на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської місткої ради витрати на лікування потерпілої в розмірі 2714 грн. 37 коп.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає вирок незаконним з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд визнав за обставини, що пом'якшують покарання, те, що він не судимий, має двох неповнолітніх дітей на утриманні, характеризується позитивно.

Вважає, що ці обставини не можна вважати такими, що пом'якшують покарання. Посилається на те, що обвинувачений вихованням дітей не займається, не судимий, але притягувався до кримінальної відповідальності раніше. Як зазначає апелянт, суд не мотивував, яким чином ці обставини та позитивна характеристика обвинуваченого свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання.

З огляду на вчинення ОСОБА_5 тяжкого злочину, його наслідків, обставин справи, вважає, що його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не буде сприяти його виправленню та попередженню вчинення ним злочинів у майбутньому.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

28 лютого 2014 року близько 23 години, ОСОБА_5, знаходячись за адресою АДРЕСА_1, діючи умисно, на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_8, наніс їй декілька ударів в область живота, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, у вигляді розриву селезінки, ускладненого внутрічеревною кровотечею.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні умисного спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, відповідають фактичним обставинам справи. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України. В цій частині вирок суду не оскаржується.

При призначенні покарання обвинуваченому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Щире каяття у вчиненому злочині та відшкодування заподіяної потерпілій шкоди враховано як обставини, які пом'якшують покарання, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння як обставину, яка обтяжує покарання.

З огляду на наведене, покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. В цій частині вирок суду також не оскаржується.

Що стосується доводів апелянта про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме про безпідставність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то ці доводи є необґрунтованими.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме: відсутність судимості, наявність на утриманні двох дітей, позитивну характеристику, а також врахував ставлення винного до вчиненого злочину - його щире каяття, та думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого.

З наданої дільничним інспектором характеристики слідує, що обвинувачений характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, не був помічений у зловживанні спиртних напоїв та вживанні наркотичних засобів, працює.

Крім того, як слідує з характеристики та копій свідоцтв про народження дітей, обвинувачений тривалий час мешкає з потерпілою ОСОБА_8, має з нею сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також у потерпілої є син, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зазначене спростовує твердження апелянта про те, що обвинувачений не приймає участі у вихованні дітей.

Обвинувачений хоча раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, але ж відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості, а тому доводи апелянта з цього приводу не грунтуються на вимогах закону.

Пославшись на позитивні дані про особу обвинуваченого, відсутність у нього судимості та наявність на утриманні неповнолітніх дітейё з урахуванням думки потерпілої, суд належним чином обґрунтував прийняте рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Отже, наведені апелянтом доводи не знайшли підтвердження, і апелянтом не наведено вагомих доводів в обґрунтування підстав для скасування вироку.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вироку суду, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району м.Миколаєва залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2014 року у відношенні ОСОБА_5, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: