Постанова № 40039462, 26.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа №805/15364/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Кошкош О.О., при секретарі Олійник А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 року №0001561703, №0001571703, №0001581703.

В обґрунтування позову зазначає, що за наслідками планової документальної перевірки контролюючим органом складено акт, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на те, що до перевірки не надані документи, які підтверджують кількість та склад використання ТМЦ в готовій продукції та книга обліку доходів та витрат. Позивач не погоджується з рішеннями та вказує, що донарахування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, є протиправним з огляду на те, що позивач не виступає податковим агентом у зв'язку із тим, що фізичні особи-підприємці самостійно сплачують податки до бюджету, та ці виплати не оподатковуються до або під час виплати і не є виплатою заробітної плати. Донарахування податку на доходи фізичних осіб, є протиправним з огляду на те, що позивачем до перевірки надані усі первинні документи, що підтверджують валові витрати. Донарахування податку на додану вартість, є протиправним з огляду на те, що не ведення бухгалтерського обліку не впливає на право формування податкового кредиту платника ПДВ, яким є позивач, оскільки наявні податкові накладні, оформлені належним чином. За таких обставин, позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті 10.10.2013 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0001561703, №0001571703, №0001581703.

Позивач та його представник до судового засідання не з'явилися, через відділ діловодства суду представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через службу діловодства надав клопотання про розгляд справи без його участі, в письмових запереченнях зазначив, що застосовуючи штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом взято до уваги те, що позивачем порушено вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п.171.2 ст. 171, п.п. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України, п.3.2, 3.3 розділу ІІІ Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 року, при цьому, враховано те, що за аналогічне порушення позивача вже було притягнуто до відповідальності у квітні 2013 року. Нараховуючи податок на доходи фізичних осіб, відповідач вказує на те, що позивачем порушені вимоги п.177.10 ст. 177 ПК України, а саме не ведення ФОП ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат за встановлено формою у 2011 - 2012 роках, що унеможливлює дослідити належність придбаної сировини, залишки придбаних ТМЦ, використання придбаних ТМЦ та заборгованість за реалізовану та не сплачену готову продукцію на кінець періоду. Заниження податкових зобов'язань за перевіряємий період розраховано шляхом співставлення здійснення відвантаження та надходження грошових коштів за відвантажені товари відповідно до наданих видаткових накладних та банківських виписок. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 12.01.2010 року, є платником податку на додану вартість з 20.01.2010 року.

24 вересня 2013 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП Поповим Дмитром Борисовичем за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт №153/05-19-17-03/НОМЕР_1, з висновків якого вбачаються наступні порушення:

п. 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44, пп.138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 в деклараціях про майновий стан і доходи за перевіряє мий період завищено витрати на 2 279 555 грн.;

п.187.1 ст. 187, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 425 146 грн.; п. 44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 30.12.2010 року №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1425/18720, ФОП ОСОБА_1 не велась у 2011 - 2012 року книга обліку доходів і витрат за встановленою формою;

п.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 171.2 ст. 171, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.3.2, 3.3 розділу ІІІ Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784, ФОП ОСОБА_1 не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (форма №1 ДФ) за 3 квартал 2011 року та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2011 року подано не у повному обсязі, а саме у податкових розрахунках не відображені суми доходу нарахованих (сплачених) на користь суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб за ознакою доходу «157».

30 серпня 2013 року не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем до контролюючого органу подано заперечення, за результатами розгляду якого, Маріупольською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області надана відповідь, з якої вбачається, що висновок по акту виїзної планової документальної перевірки від 24.09.2013 року №153/05-19-17-03/НОМЕР_1 відповідає діючому законодавству.

10 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

№0001571703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 531 432,50 грн., у тому числі за основним платежем 425 146 грн., за штрафними санкціями - 106 286,50 грн.;

№0001581703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз.особою за результатами річного декларування на 479 698,75 грн., в тому числі за основним платежем - 383 351 грн., за штрафними санкціями - 96 347,75 грн.;

№0001561703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 1 020 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття податкових повідомлені рішень є не ведення у відповідному до вимог законодавству, бухгалтерського обліку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року призначена судово-економічна експертиза по справі проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83087, м.Донецьк, вул.Дубравна, 1б)

З висновку експерта №6782/26-6897/26 від 30.05.2014 року вбачається, що за результатами проведених досліджень представлених документів, експерт не може документально підтвердити або спростувати висновки акту перевірки Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/05-19-17-03/НОМЕР_1 від 24.09.2013 року в частині заниження податку на додану вартість в сумі 425 146 грн., з огляду на те, що на дослідження не надані усі необхідні документи, що запитувалися експертом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - п.198.1-198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до вимог п. 177.10 ст. 177 цього Кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Натомість, з висновку експерта №6782/26-6897/26 від 30.05.2014 року вбачається, що позивачем на дослідження не надані необхідні документи які підтверджують правильність та обґрунтованість задекларованого ТОФ ОСОБА_1 у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року податкового кредиту та податкового зобов'язання, а саме не надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), журнали-ордера, рахунки, відомості про наявність заборгованості по рахункам з покупцями, для визначення першої події при отриманні грошових коштів за реалізований товар, норми розходу ТМЦ на одиницю продукції, що виготовляється, специфікації до договорів.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.3 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Враховуючи те, що первинними документами позивача не підтверджено право формування податкового кредиту у розмірі 389 709 грн. та податкового зобов'язання на суму 35 437 грн. за спірний період, що, в свою чергу, підтверджується висновком експерта №6782/26-6897/26 від 30.05.2014 року, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001571703 від 10.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 531 432,50 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності прийняття спірного повідомлення-рішення із донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Статтею 138 Податкового кодексу України регулюються питання щодо складу витрат та порядок їх визнання. Так, відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 цієї статті витрати операційної діяльності включають в себе, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III.

Згідно п.177.2 ст. 177 цього Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, враховуючи те, що позивачем до суду не надані первинні документи та документи бухгалтерського обліку, які б підтвердили витрати у сумі 2 279 555 грн. (у т.ч. за 2011 рік - 1 274 148 грн., 2012 рік - 1 005 407 грн.), тобто кількість та склад використання придбаних ТМЦ для виготовлення товару та виконання робіт, що також підтверджується висновком експерта №6782/26-6897/26 від 30.05.2014 року, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001581703 від 10.10.2013 року.

Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0001561703 від 10.10.2013 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 13 жовтня 2011 року укладені трудові договори із встановленням розміру заробітної плати та часу виконання робіт, які зареєстровані в Маріупольському міському центрі зайнятості.

Також, ФОП ОСОБА_1 перераховано кошти за придбані ТМЦ та послуги наступним суб'єктам підприємницької діяльності: ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 05.07.2011 року - 2600 грн., 26.07.2011 року -2900 грн., 03.08.2011 року - 1200 грн., 24.10.2011 року - 520 грн., ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) 07.07.2011 року - 1657,50 грн., 19.07.2011 року - 765 грн., 26.08.2011 року - 12 954 грн., 29.08.2011 року - 20 085,60 грн., ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) 12.07.2011 року - 320 грн., ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) 26.07.2011 року - 218 грн., ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_6) 12.08.2011 року - 602 грн., ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_7) 22.08.2011 року - 400 грн., ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_8) 31.10.2011 року - 467 грн., 31.10.2011 року - 1400 грн., 18.11.2011 року - 1400 грн., ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_9) 03.11.2011 року - 300 грн., 05.12.2011 року - 75 грн., 19.12.2011 року - 200 грн., ОСОБА_14 (ідентифікаційний код НОМЕР_10) 29.11.2011 року - 250 грн., що підтверджується банківськими виписками.

При цьому, до контролюючого органу не подано податковий розрахунок за ІІІ квартал 2011 року та податковий розрахунок за ІV квартал 2011 року подано не у повному обсязі по сумам доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу «157».

Відповідно до вимог п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.п. «а» п. 171.2 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784.

Пунктом 3.2 розділу ІІІ цього Наказу ДПА України передбачено, що у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Пунктом 3.3 Наказу визначено, що у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків передбачена ст. 119 Податкового кодексу України. При цьому, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

При цьому, судом встановлено, що на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності №194/17-123/НОМЕР_1 від 19.04.2013 року Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними санкціями у розмірі 510 грн. за порушення вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи те, що 19 квітня 2013 року до ФОП ОСОБА_1 вже було застосовано штраф у розмірі 510 грн. за порушення вимог передбачених п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області правомірно застосовано подвійний штраф у розмірі 1 020 грн. на підставі статті 119 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001561703 від 10.10.2013 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладених обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 2 ст.94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Судовим рішенням є постанова або ухвала суду, якою завершується розгляд справи (про залишення позовної заяви без розгляду, про закриття провадження у справі, крім закриття провадження у зв'язку з відмовою від позову чи примиренням).

Судове рішення вважається таким, яке ухвалене на користь сторони, якщо:

- сторона є позивачем і позов задоволено;

- сторона є відповідачем і у задоволенні позову відмовлено або позовну заяву залишено без розгляду, або провадження у справі закрито.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати при відмові у задоволенні позовної заяви покладаються на позивача.

При цьому, позивачем до суду були заявлені вимоги майнового характеру.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ч.3 ст.4 вказаного Закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до платіжного доручення №122 від 24.10.2013 року сплачено судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Таким чином, позивач повинен сплатити решту судового збору за адміністративний спір майнового характеру в розмірі 4 129,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 129 (чотири тисячі сто двадцять девять) грн. 20 коп., який перерахувати за наступними платіжними реквізитами: Отримувач коштів - Держбюджет Калінінського району міста Донецька; р/р отримувача - 31217206784005; банк отримувача - ГУДКCУ у Донецькій області; МФО банку - 834016; ЄДРПОУ отримувача 38034015; призначення платежу: судовий збір, код 35099148.

Повний текст постанови виготовлений 1 липня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.