Ухвала суду № 40038104, 30.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1622/13-ц 30.07.2014 30.07.2014 30.07.2014

Провадження №22ц/784/1855/14 Головуюча в першій інстанції Селіщева Л.І.

Категорія 19 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Щербакової Т.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2014 року по справі за позовом

Харківського національного університету внутрішніх справ

(далі - Університет)

до

ОСОБА_3,

третя особа без самостійних позовних вимог: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області

( далі - У МВС України в Миколаївській області),

про стягнення грошових коштів, пов'язаних з навчанням,

ВСТАНОВИЛА:

09 квітня 2014 року Університет звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, пов'язаних з навчанням в розмірі 28 860 грн. 28 коп.

Позивач зазначав, що в період з 01 вересня 2007 року по 19 червня 2010 року відповідач проходив навчання в Університеті, про що між ним, УМВС України в Миколаївській області та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Згідно з умовами вказаного договору, відповідач повинен був після отримання освіти за спеціальністю за цим договором проходити службу в органах внутрішніх справ, а в разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну перебування на службі, зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати Університету, пов'язані з його утриманням в навчальному закладі. Після закінчення навчання, відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Миколаївській області. Наказом УМВС України в Миколаївській області від 26 березня 2012 року № 19 відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ України, відповідно до п. 64 «д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення), а саме через службову невідповідність.

Посилаючись на ці обставини та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2014 року позов задоволено та вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Університету в задоволені позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та представника 3 особи, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 313 від 01 березня 2007 року (в редакції станом на день укладання тристоронньої угоди та на день звільнення відповідача з роботи), цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами, що відповідно до тристоронньої угоди між позивачем, відповідачем та УМВС України у Миколаївській області від 01 вересня 2007 року є домовленість, що позивач на замовлення ГУ МВС України у Миколаївській області має підготувати за державним замовленням відповідача, як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня, бакалавра за спеціальністю правознавство, а ОСОБА_3 зобов'язалася після закінчення навчання у ХНУВС працювати у замовника не менше трьох років за призначеною посадою.

Наказом ректора навчального закладу № 293 о/с від 19 червня 2010 року відповідача відраховано із ХНУВС у зв'язку із закінченням навчання та відкомандировано до УМВС України в Миколаївській області.

Наказом № 226 від 16 червня 2011 року відповідачу було оголошено зауваження за неналежне ставлення до виконання своїх обов'язків, а наказами № 64, № 103, № 148, № 153, відповідно, від 31 січня 2012 року, від 22 лютого 2012 року, від 26 березня 2012 року, від 21 березня 2012 року, утримана заробітна плата за відсутність без поважних причин на службі з 24 грудня 2011 року по 23 січня 2012 року; з 24 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року; з 21 лютого 2012 року по 19 березня 2012 року; з 20 березня 2012 року по 26 березня 2012 року (а.с. 147-151).

Вказані накази відповідачем не оскаржувалися та вказують на фактичну відмову відповідачем від подальшого проходження служби.

Крім того, відповідач у суді підтвердив факт відсутності на службі у зазначені періоди та пояснював свою відсутність небажанням працювати в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 19 о/с від 26 березня 2012 року відповідача звільнено з посади слідчого СВ Корабельного РВ ММУ за пунктом 64 «д» Положення - через службову невідповідність.

Встановивши такі обставини, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що неодноразові порушення відповідачем дисципліни при проходженні служби в органах внутрішніх справ, неналежне ставлення до виконання своїх обов'язків і наступне звільнення з роботи з цих підстав є формою відмови ОСОБА_3 від подальшого проходження служби та обґрунтовано стягнув з нього витрати, понесені навчальним закладом на його навчання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на нього не може бути покладено обов'язок відшкодувати витрати на навчання, оскільки він звільнився не за власним бажанням, а за порушення дисципліни, є необґрунтованим з наведених вище підстав.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу, та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді