Постанова № 40037860, 30.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року 810/1768/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській областіпроскасування податкового повідомлення -рішення,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000522300, за яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188935,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі № 2а-1811/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000522300.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.02.2014 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй Ухвалі від 24.02.2014 Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», оскільки не було викликано в судове засідання для надання пояснень громадянина ОСОБА_1 (директор ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на момент виникнення спірних правовідносин) та не проведено експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підробки підпису громадянина ОСОБА_1 в первинних бухгалтерських документах ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» по взаємовідносинам з позивачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 адміністративну справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною адміністрацією 25.10.2007. Взято на облік в органах ДПС 26.10.2007 за № 14314, перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошнському районі.

Як убачається з матеріалів справи, у 2009 році між ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр» та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» були укладені договори підряду від 01.03.2009 № 16 та від 16.10.2009 № 74.

Відповідно до договору підряду від 01.03.2009 № 16 підрядник (ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп») брав на себе зобов'язання здійснити вивіз будівельного сміття з території будмайданчика та здійснити доставку рослинного ґрунту та річкового піску автотранспортом за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, 1.

На підтвердження факту виконання робіт по договору від 01.03.2009 № 16 позивачем надано Акти КБ-2в та довідки КБ-3 (а.с.81-139 том І), товарно-транспортні накладні (а.с.153-159 том І) та податкові накладні на загальну суму 1037988, 74 грн. (а.с.142-152 том І).

Відповідно до договору підряду від 16.10.2009 № 74 підрядник (ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп») брав на себе зобов'язання з власного матеріалу та механізмів виконати роботи з влаштування дорожнього (асфальтного) покриття, загальною площею 151 м. кв. та ціною 120 грн./м. кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Комарницький Яр, 7.

На підтвердження факту виконання робіт по договору від 16.10.2009 № 74 позивачем надано Акти КБ-2в та довідки КБ-3 (а.с.73-79 том І) та податкову накладну від 16.10.2009 № 7192 на загальну суму 18120, 00 грн. (а.с.80 том І).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 1056108,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами вищезазначених господарських операцій позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом послуг у розмірі 153301,00 грн.

У лютому-березні 2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено Акт від 14.03.2011 № 221/23-1/35324979.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 153301,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на твердженні, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» є нікчемними в силу статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки такі договори та податкові накладні від імені директора ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» підписані ОСОБА_1, який будучи допитаним пояснив, що фінансово-господарську діяльність, як директор ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» не проводив, дане підприємство зареєстрував за грошову винагороду, жодних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин з позивачем не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем та відсутність наміру та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000522300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188935,00 грн. (за основним платежем - 151148, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37787, 00 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно із підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР вбачається, що право на формування податкового кредиту та включення до складу валових витрат певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання послуг з вивозу сміття та виконання робіт з улаштування дорожнього покриття ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, Актами КБ-2в та довідками КБ-3, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр» понесло реальні витрати на оплату наданих ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» послуг. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів підряду, укладених між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів між ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Доказів визнання вказаних договорів недійними в судовому порядку відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Як убачається з Ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.02.2014, колегія суддів зазначила, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» неповно встановлено фактичні обставини таких господарських взаємовідносин, оскільки не було викликано в судове засідання для надання пояснень громадянина ОСОБА_1 (директор ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на момент виникнення спірних правовідносин) та не проведено експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підробки підпису громадянина ОСОБА_1 в первинних бухгалтерських документах ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» по взаємовідносинам з позивачем.

З метою виконання зазначених вказівок Вищого адміністративного суду, судом під час нового розгляду даної справи сформовано Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, з якого убачається, що ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на даний час є припиненим (на підставі рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2012 № 5009/1293/12).

Тобто, допитати директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_1 не можливо, оскільки на даний час підприємство не існує.

За таких обставин, не можливим є і проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підробки підпису громадянина ОСОБА_1 в первинних бухгалтерських документах ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» по взаємовідносинам з позивачем, оскільки для цього необхідні зразки підпису ОСОБА_1, місцезнаходження якого невідомо.

зВраховуючи викладене та той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

За таких обставин, суд дійшов аналогічного висновку з судами першої та апеляційної інстанції, які розглядали дану справу раніше, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, вимог з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.03.2011 № 0000522300.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.