Постанова № 40037857, 02.07.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 р. Справа №805/6615/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лазарєва В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кан О.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Паніної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф-84У від 15 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф-84У від 15 травня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 01.09.2010 року та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька. Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Як зазначає позивач, ним було отримано від Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-84У від 15 травня 2014 року. Позивач вважає вищевказану вимогу відповідача незаконною, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Вважає, що оскаржувана вимога відповідача суперечать чинному законодавству України та підлягає скасуванню. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначив, що частиною 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як зазначає представник відповідача, оскільки позивач не досягнув пенсійного віку, він зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. На підставі зазначеного просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.02.1998 р., реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємціі Серія ААБ № 864604 (а. с. 15). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 (а. с. 23). Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_3 (а. с. 8), протоколом про призначення пенсії (а. с. 37).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відповідно до п. 191-1.8 Податкового кодексу України, забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

15 травня 2014 року відповідачем прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-84У про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 14991,43 грн. за період з 1 кварталу 2011 року по 1 квартал 2014 року (а.с. 6) в тому числі недоїмка - 14651,43 грн., штрафні санкції - 340 грн.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відтак, на пільгових умовах призначаються саме пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З системного аналізу положень ст. ст. 12-18 Закону № 1788 слідує, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст. 12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст. 13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо).

Суд дійшов висновку, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058.

Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Оскільки, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком, він у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з 06.08.2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звільнений від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа - підприємець з серпня 2011 року, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 червня 2014 року.

Згідно із ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 3370 від 04.07.2013 року до позивача застосовано штрафні санкцій у розмірі 170 грн. за неподання, несвоєчасне подання звітності до Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Донецька за 2012 рік.

Згідно із розділом ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-2 встановлені форми та строки подання звіту страхувальниками.

Згідно із п. 3.1. вказаного Порядку страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (п. 3.2.).

Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Пунктом 3.3. Порядку встановлено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Отже чинним законодавством фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком звільняються від подання відповідної звітності до Пенсійного фонду, тому застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у 2012 році є неправомірним.

До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Як вже зазначалось судом, сума боргу відповідно до оскаржуваної вимоги відповідачем нарахована за період 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік та перший квартал 2014 року.

Суд зазначає, що позивач, звільнений від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком з моменту набрання чинності ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 в редакції Закону України № 3609, а саме з серпня 2011 року. Крім того до набрання чинності Закону України № 3609, позивач повинен був подавати звітність, передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за рішенням № 3371 від 04 липня 2014 року на суму 170 грн. за неподання звітності у 2011 році.

В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем відповідно до оскаржуваної вимоги неправомірно нараховано недоїмку по сплаті єдиного внеску позивачу за період починаючи з серпня 2011 року до березня 2014 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що вимога Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-84У від 15 травня 2014 року є протиправною та підлягає скасуванню в частині суми боргу за період з серпня 2011 року по березень 2014 року включно у сумі 12509,36 грн.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф-84У від 15 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф-84У від 15 травня 2014 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-84У від 15 травня 2014 року в частині суми боргу за період з серпня 2011 року по березень 2014 року включно у сумі 12509,36 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 02 липня 2014 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07 липня 2014 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.