Постанова № 40036993, 30.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 липня 2014 року 10:33 справа №826/8648/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Дегтярьової О.В., Гарника К.Ю., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача 1: Дроздика О.В.;

відповідача 2: Дроздика О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до1. Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича 2. Державної виконавчої служби Українипровизнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити діїНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДВС України) та Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича (далі по тексту - відповідач 2, Голова ДВС України Сторожук Д.А.), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідачів під час попередження позивача про вивільнення з посади начальника відділу судового забезпечення департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів Державної виконавчої служби України, в частині надання позивачу пропозиції стосовно працевлаштування в іншому органі, а не в органі, в якому вона працює, всупереч вимогам статті 49 Кодексу законів про працю України та з перевищенням повноважень, передбачених Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2014 року №385/2011; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо недотримання вимог статей 40, 49 Кодексу законів про працю України в частині надання позивачу пропозиції стосовно працевлаштування на іншу роботу в Державній виконавчій службі України відповідно до її професії чи спеціальності під час вивільнення з посади начальника відділу судового забезпечення департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів Державної виконавчої служби України та з урахуванням вакантних посад станом на 19 травня 2014 року; 3) визнати протиправними дії відповідачів щодо допущення несправедливої дискримінації при неврахуванні переважного права позивача на залишення на роботі; 4) зобов'язати відповідачів запропонувати позивачу роботу за відповідною професією (спеціальністю) в Державній виконавчій службі України з урахуванням вакантних посад станом на 19 травня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2014 року відкрито провадження у справі №826/8648/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30 липня 2014 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідачів проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Голови ДВС України Сторожука Д.А. від 13 травня 2014 року №39/2 введено в дію з 13 травня 2014 року нову структуру ДВС України та штатний розпис на 2014 рік ДВС України.

У зв'язку із затвердженням нової структури ДВС України та штатного розпису на 2014 рік ДВС України, 19 травня 2014 року на підставі статті 492 Кодексу законів про працю України Головою ДВС України Сторожуком Д.А. попереджено начальника відділу судового забезпечення департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів державної виконавчої служби ДВС України ОСОБА_2 про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю 21 липня 2014 року, про що свідчить відповідне попередження, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому ОСОБА_2 запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Позивач вважає, що відповідачами не дотримано порядку вивільнення працівників та допущено порушення норм трудового законодавства, виходячи з наступного: всупереч 492 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 запропоновано посаду в іншому органі, а не в якому вона працює, та нерівноцінну займаній посаді; позивач має переважне право на залишення на роботі, оскільки володіє викою кваліфікацією та має тривалий безперервний стаж роботи в ДВС України; незважаючи на зміни в структурі та виведення очолюваного позивачем відділу, завдання щодо забезпечення представництва інтересів ДВС України в судових та інших органах збереглося, та буде реалізовано у відділі з іншою назвою.

Відповідачі проти позову заперечили, зазначивши в письмовому запереченні про дотримання норм трудового законодавства, та звертали увагу, що призначення на посади та звільнення державних службовців ДВС України здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ОСОБА_2, виходячи з наступних мотивів.

Із приписів статті 51 Кодексу законів про працю України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини першої та другої статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частина третя статті 492 Кодексу законів про працю України встановлює, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень Кодексу законів про працю України, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, що "Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

…При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи."

Суд встановив, що відповідно до наказу Голови ДВС України Сторожука Д.А. від 13 травня 2014 року №39/2 введено в дію з 13 травня 2014 року нову структуру ДВС України та штатний розпис на 2014 рік ДВС України, зокрема виведено зі структури департаменти, відділи, сектори з відповідними посадами та введено до структури нові відділи, сектори під іншими назвами та з відповідними посадами.

Разом з тим, як свідчить зміст попередження від 19 травня 2014 року, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідачем 2 не запропоновано ОСОБА_2 жодної з вакантних посад у ДВС України станом на день попередження, тобто 19 травня 2014 року, що суперечить вимогам частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність станом на день попередження позивача про наступне вивільнення вакантних посад в ДВС України.

Суд не приймає доводи представників відповідачів, що пропонування позивачу посади головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області узгоджується з приписами Кодексу законів про працю України, оскільки Головне управління юстиції у Київській області не є тією ж установою в контексті частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України, хоча і входить до системи органів державної виконавчої служби.

Необґрунтованими є також посилання представника відповідачів на норми статті 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" стосовно того, що державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу та постанову Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" в частині скорочення чисельності апарату ДВС України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Працівники апарату центрального органу виконавчої влади приймаються на роботу та звільняються з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" затверджено граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком 1, зокрема ДВС України на рівні 85 осіб.

Разом з тим, наведені норми Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Постанови свідчать, що при звільненні державних службовців - працівників апарату центрального органу виконавчої влади розповсюджуються норми загального трудового законодавства - Кодексу законів про працю України, а особливий статус державного службовця та скорочення встановлення граничної чисельності працівників апарату центрального органу виконавчої влади не звільняє власника чи уповноваженого ним органу від обов'язку дотримання законодавчого порядку звільнення у випадках змін в організації виробництва і праці.

Крім того, відповідачами не враховано, що згідно частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів особової справи ОСОБА_2 суд встановив, що вона працює безперервно в ДВС України з 15 червня 2011 року, тобто тривалий час, що є достатнім для надання переваги при скороченні чисельності працівників ДВС України.

При вирішенні спору суд також враховує, що при зміні в організації виробництва і праці згідно з наказом Голови ДВС України Сторожука Д.А. від 13 травня 2014 року №39/2 функції та завдання ДВС України, закріплені у Положенні про Державну виконавчу службу України, затвердженому Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №385/2011, не змінились.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також, що відповідачі не врахували переважне право позивача щодо залишення на роботі.

За таких підстав, беручи до уваги, що попередження про наступне звільнення від 19 травня 2014 року здійснено від імені Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Д.М., його дії щодо пропонування ОСОБА_2 переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та бездіяльність щодо не пропонування ОСОБА_2 іншої роботи в ДВС України є протиправними, а позовні вимоги у цій частині - такими, що підлягають задоволенню.

З метою правового захисту позивача та сприяння у збереженні роботи, суд також погоджується з позовними вимогами про необхідність зобов'язання відповідача 2 запропонувати ОСОБА_2 іншу роботу в ДВС України.

При вирішенні цієї позовної вимоги суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року №R(80)2 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Однак, з огляду на встановлену судом протиправність бездіяльності відповідача 2 щодо не пропонування ОСОБА_2 іншої роботи в ДВС України та відсутність підстав для пропонування роботи в іншому органі, на думку суду, в межах спірних правовідносин відповідач 2 не володіє правом вільного розсуду, а має можливість лише діяти у відповідності до вимог частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, аналогічні позовні вимоги до ДВС України не належить задовольняти, виходячи з того, що оскаржувані дії та бездіяльність вчинені саме Головою ДВС України.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій щодо допущення несправедливої дискримінації, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки, виходячи з поняття "дискримінація" (обмеження або позбавлення прав громадянина за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо), позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачі обмежили права ОСОБА_2 через її расову чи національну належність, політичні чи релігійні переконання, стать або інші ознаки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 2 не доведено правомірність своїх дій при попередженні ОСОБА_2 про наступне звільнення та пропонування роботи в іншому органі, ніж вона працює, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича щодо пропонування ОСОБА_2 переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

3. Визнати протиправною бездіяльність Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича щодо не пропонування ОСОБА_2 іншої роботи в Державній виконавчій службі України.

4. Зобов'язати Голову Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича запропонувати ОСОБА_2 іншу роботу в Державній виконавчій службі України.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді О.В. Дегтярьова

К.Ю. Гарник