Постанова № 40036849, 25.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2013 р. Справа № 804/14147/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Рудницької Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з проведення перевірки та складання акту перевірки від 10.07.2013 року №245/222/30325941 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий-серпень 2012 року, ПП «Транс Атлантіка Сервіс» за травень 2012 року та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад, 2012 року»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0001222222, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 75628,54 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що податкова перевірка позивача проведена безпідставно, висновки перевірки є необгрунтованими, зробленими без врахування вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства, що вказує на протиправність дій як під час проведення перевірки так і під час оформлення результатів проведеної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав до суду заперечення на адміністративний позов від 25.12.2013, в якому зазначив, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити. Крім того, представником відповідача подано до суду клопотання щодо перенесення розгляду справи у зв'язку з значним завантаженням юридичного сектору, однак належних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття представника сторони або третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий - серпень 2012, ПП «Транс Атлантика Сервіс» за травень 2012 та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад 2012.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» був складений акт перевірки від 10.07.2013 року №245/222/30325941 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий-серпень 2012 року, ТОВ «Транс Атлантіка Сервіс» за травень 2012 року та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад 2012 року».

За результатами перевірки встановлено порушення

- ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2012 від ТОВ «Лігран» на загальну суму ПДВ 44405,64грн., у травні 2012 від ПП «Транс Атлантика Сервіс» на загальну суму ПДВ 8027,19грн. та у вересні, жовтні, листопаді від ТОВ «Шоковіта» результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 60502,83 грн., а саме: лютий 2012 - 14248,62 грн.; березень 2012- 26381,19 грн.; квітень 2012 -248,74 грн.; травень 2012 -8385,57 грн.; червень 2012 -1830,93 грн.; липень 2012 -942,00 грн.;серпень2012 - 438,58грн.; вересень 2012 -97,08 грн.; жовтень 2012 - 287,55 грн.; листопад 2012 - 7642,57 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року № 0001222222, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 75628,54 грн., з яких основний платіж - 60502,83 грн., штрафні санкції - 15125,71 грн.

Що стосується проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий - серпень 2012, ПП «Транс Атлантика Сервіс» за травень 2012 та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад 2012, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що перевірка проводилася на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, пп.79.2 ст.79, 81 ПК України, посилання на які містяться в розділі 1 «Вступна частина» акту перевірки.

Проведеній перевірці передував запит Новомосковської ОДПІ від 02.01.2013 року №7/10/22- 155, в якому податковий орган, керуючись пп.20.1.1, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України в десятиденний термін з моменту його отримання зобов'язав підприємство без зазначення причин для надіслання такого запиту надати оригінали або завірені копії документів по взаємовідносинам з: ТОВ «Лігран» за лютий, березень, квітень 2012 року та ПП « Транс Атлантіка Сервіс » за травень 2012 року.

Відповідачем було направлено в адресу податкового органу лист вих. №10 від 31 січня 2013 року про тимчасову неможливість надання зазначених в запиті документів до зазначення податковим органом конкретних причин та підстав для його направлення.

Судом встановлено, що підставою для проведення оскаржуваної перевірки було отримання Новомосковською ОДПІ актів перевірок контрагентів позивача, згідно висновків яких не вбачалось реального здійснення господарських операцій за відповідні періоди.

Так, згідно акту перевірки №7250/224/32694389 від 28.12.2012 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по підприємству ТОВ «Лігран» встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Згідно акту перевірки №7204/224/32694389 від 21.12.2012 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по підприємству ПП « Транс Атлантіка Сервіс » встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Згідно акту перевірки №7206/224/33421689 від 21.12.12 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по підприємству ТОВ «Шоковіта» встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Відповідно п.78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що 18.06.2013 року Новомосковською ОДПІ винесено наказ від №264 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Сетав Авто» по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран», ТОВ «Транс Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта» за період з лютого по грудень 2012 року.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки вручено 19.06.2013 року під розписку Опанасенко О.Є., директору ТОВ «Сетав Авто».

Відповідно до п. 81.1 ст.81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставини пред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки,у зв'язку з чим відповідач порушив порядок та умови проведення виїзної перевірки, передбачені Податковим законодавством України.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з проведення перевірки та складання акту перевірки від 10.07.2013 року №245/222/30325941 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий-серпень 2012 року, ПП «Транс Атлантіка Сервіс» за травень 2012 року та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад, 2012 року» є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як свідчать обставини справи, в перевіряємому періоді ТОВ «Сетав Авто» здійснювалося придбання необхідних товарів на підставі наступних договорів: 1) Договір поставки автозапчастин та авторемонтних матеріалів від 01.02.2012 року №12, укладений з ТОВ «Лігран», на виконання якого було надано податкові накладні, видаткові накладні. Заборгованість по розрахункам за даним договором відсутня. Автозапчастини та авторемонтні матеріали були використані для ремонту автівок замовників, фізичних осіб у 2012 році; 2) Договір поставки автозапчастин та авторемонтних матеріалів від 28.08.2012 року №123, укладений з ТОВ «Шоковіта», на виконання якого було надано податкові накладні, видаткові накладні. Заборгованість по розрахункам за даним договором відсутня. Автозапчастини та авторемонтні матеріали були використані для ремонту автівок замовників, фізичних осіб у 2012 році; 3) Договір поставки меблів від 10.05.2012 року №136, укладений з ТОВ «Транс Атлантіка Сервіс», на виконання якого було надано податкові накладні, видаткові накладні. Заборгованість по розрахункам заданим договором відсутня. Придбані меблі були оприбутковані як основні засоби та використовуються у господарській діяльності.

Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує укладення та виконання даних договорів, а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ «Сетав Авто» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши товари (послуги), для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висковок про порушення ТОВ «Сетав Авто» чcт. 203, cт. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт оскаржуваної перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ «Сетав Авто» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим. слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодитись з висновком відповідача, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Висновок відповідача про нікчемність вчинених правочинів ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючих та на підставі актів перевірок інших контрагентів позивача.

Так, судом критично оцінюються посилання відповідача на акти перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7250/224/32694389 від 28.12.2012 по підприємству ТОВ «Лігран», №7204/224/32694389 від 21.12.2012 по підприємству ПП «Транс Атлантіка Сервіс», №7206/224/33421689 від 21.12.12 по підприємству ТОВ «Шоковіта», як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Безпосередньо дослідивши правові відносини між позивачем та ТОВ «Лігран»,ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Транс Атлантіка Сервіс», суд робить висновок про дійсність укладених договорів, оскільки позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій шляхом надання первинної документації підприємства.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 по справі №804/1271/13-а за позовом ТОВ «Шоковіта» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі у м.Дніпропетровська з проведення перевірки ТОВ «Шоковіта». Рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2013 у справі №804/1271/13-а скасовано постанову в частині задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «Шоковіта» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів у період з вересня 2011 по жовтень 2012, в іншій частині постанова залишена без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року по справі №804/1724/13-а визнано протиправними дії з проведення перевірки ТОВ «Лігран».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року по справі №804/6144/13-а за позовом ТОВ НВП «Промтехсінтез» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська визнано дії з проведення перевірки ТОВ «Транс-Атлантіка-Сервіс» протиправними. Рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 18.07.2013 у справі №804/6144/13-а в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій протиправними щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ПП «Транс-Атлантика Сервіс» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів у період з грудня 2011 по серпень 2012.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання та надання ТОВ «Сетав Авто» товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з проведення перевірки та складенні акту перевірки від 10.07.2013 року №245/222/30325941 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сетав Авто» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за лютий-серпень 2012 року, ПП «Транс Атлантіка Сервіс» за травень 2012 року та ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад, 2012 року».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2013 року №0001222222, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 75628,54 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 1512,57 грн. (одна тисяча п'ятсот дванадцять гривень п'ятдесят сім копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 30.12.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 30.12.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко