Вирок № 40034258, 11.07.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17770/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2014 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області у особі

головуючого - судді Тимощука О.Я.,

суддів Бердія М.А., Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання Грібінчак К.П.,

прокурора Скрипник Р.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42013190000000036 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, працюючого начальником економічної безпеки в ФГ "Волиньагрохолдинг" м.Луцьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27; ч. 4 ст. 189, ч. 2, 3 ст. 27; ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27; ч. 4 ст. 189, ч. 2,3 ст. 27; ч. 4 ст. 187, ч. 2,3 ст. 27, ч. 3 ст. 28; ч. 3 ст. 357, ч. 2,3 ст. 27; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Підвисоке, Новоархангельського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні батьків-пенсіонерів похилого віку та трьох неповнолітніх дітей, одна з яких малолітня дитина-інвалід ІНФОРМАЦІЯ_6, в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, до затримання працюючого за трудовим договором на посаді майстру технічної підтримки в ТзОВ "УКРЕКСІМСЕРВІС" м.Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28; ч. 3 ст. 357; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Славута, Хмельницької області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дружину (знаходиться в декретній відпустці), двох малолітніх дітей (ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_5) та матір - інваліда 2-ї групи (по онкологічному захворюванню), в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, працюючого в ТзОВ «Укрсільгоспмаш» регіональним представником у Західній Україні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 з корисливих спонукань, розуміючись на методах діяльності правоохоронних органів, щодо боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, маючи на меті отримання незаконних доходів на постійній основі способом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, на початку 2013 року створив та очолив в м. Рівне стійку організовану групу, до складу якої залучив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, які попередньо організувалися для вчинення корисливих злочинів стосовно осіб, які могли б займатися операціями в сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів.

Діючи в складі створеної та очоленої ним організованої групи, ОСОБА_1 у період з початку 2013 року по 03 березня 2013 року, на території м.Рівне, відповідно до попередньо розробленого плану злочинних дій та розподілу ролей, погодженого із підлеглими йому учасниками організованої групи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 спланували, підготували та учинили ряд діянь, пов`язаних із заволодінням чужим майном шляхом обману стосовно осіб, яких учасники організованої групи підшуковували у м.Рівне. Для досягнення злочинної мети, члени організованої групи розробили легенду, згідно якої під час вчинення злочинів представлялися працівниками міліції, використовувати посвідчення, що за своїми ознаками схожі на службові посвідчення працівників правоохоронних органів. Крім того, вчиняючи незаконні дії, щодо осіб які б могли займатися операціями в сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів, члени організованої групи, згідно плану імітували проведення оперативної закупівлі з метою створення у потерпілих враження дійсної діяльності працівників правоохоронних органів. Також, з метою укриття відомостей про імена членів організованої групи вигадали імена, якими називались під час вчинення злочинів. Так, ОСОБА_3 називали "ОСОБА_3", ОСОБА_1 -"ОСОБА_1", ОСОБА_2 - "ОСОБА_2", ОСОБА_10 - "ОСОБА_10". Для запобігання викриття та затримання під час вчинення кримінальних правопорушень вживали заходи щодо виявлення співробітників правоохоронних органів поблизу місць скоєння злочинів.

Діючи в складі стійкого злочинного угрупування, ОСОБА_1, як організатор, розробив план спільних злочинних дій, який довів членам групи ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, особисто приймав участь у заволодінні чужим майном шляхом обману, визначав осіб, щодо яких необхідно було вчиняти незаконні дії, заздалегідь підшукав документ, що схожий на посвідчення працівника правоохоронного органу. Для забезпечення введення потерпілих в оману ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3 імітували поведінку працівників міліції під час проведенням оперативної закупівлі та повідомляли потерпілих про наступне притягнення їх до кримінальної відповідальності, використовували вигадані імена, ОСОБА_1 імітував процедуру відібрання пояснення у потерпілих осіб.

Кожен із учасників організованої групи був готовий до виконання будь-яких дій, які були потрібні для підтримання створеного обманом враження у потерпілих про те, що вони є учасниками контрольної закупівлі, що проводиться працівниками правоохоронного органу.

ОСОБА_2, діючи, в складі створеної ОСОБА_1 стійкої організованої групи, до складу якої також увійшов ОСОБА_3 та ОСОБА_10, відповідно до відведеної йому ролі також заздалегідь підшукав документ, що схожий на службове посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме посвідчення серії НОМЕР_5 "особливо уповноваженого по протидії корупції координаційного центру з Адміністрацією Президента, Верховною Радою, Кабінетом міністрів України", імітував діяльність працівника міліції на місці події, особисто приймав участь у незаконних діях по заволодінню чужим майном шляхом обману, створював у потерпілих враження роботи працівників правоохоронного органу, яка спрямована на виявлення фактів незаконних операцій із наркотичними засобами та психотропними речовинами та подальше притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3, діючи як виконавець в складі організованої групи, створеної ОСОБА_1, до складу якої також увійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_10, згідно з попередньо розробленим планом злочинних дій та розподілом ролей, переслідуючи спільну злочинну мету, відповідно до відведеної йому ролі підшуковував осіб на території м. Рівне, які б могли вчиняти незаконні операції в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, проводив з такими особами зустрічі та імітував проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів та психотропних речовин у останніх, імітував дії особи "закупника" під час вдаваної оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, особисто приймав участь у незаконних діях з приводу заволодіння чужим майном шляхом обману.

ОСОБА_10, діючи як виконавець в складі організованої групи, згідно з попередньо розробленим планом злочинних дій та розподілом ролей, переслідуючи спільну злочинну мету, особисто приймав участь у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, імітував діяльність працівника міліції, створював у потерпілих враження роботи працівників правоохоронного органу, яка спрямована на виявлення фактів незаконних операцій із наркотичними засобами та психотропними речовинами та подальше притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.

Так, у лютому 2013 року ОСОБА_3, переслідуючи спільну злочинну мету, з корисливих мотивів, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_2, ОСОБА_1 під керівництвом останнього, з відома ОСОБА_10, підшукав ОСОБА_9, який імовірно міг збути наркотичні засоби та домовився з останнім про зустріч поблизу кафе "Сова", що по вулиці Гагаріна,75 у м. Рівне.

23 лютого 2013 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2, транспортним засобом "Шкода Октавія" н.з. НОМЕР_1 під керівництвом останнього, згідно злочинного плану та розподілу ролей, прибули на домовлене місце зустрічі ОСОБА_3 із ОСОБА_9, що поблизу кафе "Сова" по вул.Гагаріна,75 у м. Рівне, де стали неподалік спостерігати за подіями, а ОСОБА_3, згідно плану, прибув на обумовлене місце на транспортному засобі "Пежо 407" н.з. НОМЕР_6. Після того, як ОСОБА_9 підійшов та сів у автомобіль ОСОБА_3 "Пежо 407" н.з. НОМЕР_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно плану та розподілу ролей, підбігли до них, сіли до салону вказаного транспортного засобу, представилися працівниками міліції та повідомили про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів. У подальшому, імітуючи діяльність працівників правоохоронних органів, спрямовану на притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, створили у останнього враження, що відносно нього здійснені заходи оперативної закупівлі наркотичних засобів. Внаслідок цього ОСОБА_9 запропонував вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності, однак через відсутність у нього коштів, обвинувачені не змогли довести свій злочинний намір по заволодінню його майном до кінця з причин, що не залежали від їх волі. В подальшому ОСОБА_9, погодився показати обвинуваченим особу, що за його словами збувала йому наркотичні засоби. Перебуваючи під впливом обману, ОСОБА_9 вимушений проти своєї волі пересісти до автомобіля "Шкода Октавія" н.з. НОМЕР_1, яким володів ОСОБА_2 Після цього, вказаним транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_2, повезли потерпілого до Острозького району, де він обіцяв показати особу, у якої купував наркотичні засоби. В подальшому, не зумівши зв`язатися з цією особою, ОСОБА_9 був залишений обвинуваченими в Острозькому районі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку березня 2013 року ОСОБА_3, переслідуючи спільну злочинну мету, діючи повторно, в складі організованої групи із, ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, під керівництво останнього підшукав ОСОБА_8, якому запропонував збути наркотичний засіб та домовився про зустріч поблизу магазину "Манго", що по вул. Відінська, 33 у м. Рівне.

2 березня 2013 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, діючи згідно злочинного плану та розподілу ролей, спільно із ОСОБА_10 та з відома ОСОБА_2 спостерігали за місцем зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_8, що поблизу магазину "Манго" по вул. Відінська, 33 у м. Рівне. Для досягнення спільної злочинної мети, для імітування придбання наркотичних засобів та психотропних речовин ОСОБА_3 при зустрічі з ОСОБА_8 передав йому 500 гривень. Останній повідомив, що речовину принесе пізніше та з місця події пішов. Приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_8 повернувся і сів у автомобіль ОСОБА_3 "Пежо 407" н.з. НОМЕР_6. Відразу у цей же автомобіль сіли ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які представилися співробітниками міліції та повідомили, що проведено оперативну закупку наркотичного засобу. ОСОБА_1, виконуючи відведену йому роль, почав імітувати відібрання пояснення в потерпілого та швидким рухом показав потерпілому документ, що схожий на службове посвідчення працівника міліції. Шляхом імітування діяльності працівників правоохоронних органів, спрямованої на викриття протиправних дій ОСОБА_8, обвинувачені створили у останнього враження можливого подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. В польшому, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 запропонував обвинуваченим грошові кошти та у присутності ОСОБА_3 підійшов до банкомату, зняв грошові кошти у сумі 1900 грн. з яких 1000 грн. передав відразу ОСОБА_3, а 900 грн. приніс до салону транспортного засобу "Пежо 407" н.з. НОМЕР_6, де передав ОСОБА_1

Крім того, члени організованої групи в складі ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_1 під керівництвом останнього, з відома ОСОБА_2, діючи шляхом обману, змусили останнього розповісти, що речовина, яку він збув ОСОБА_3, була ним придбана у громадянина ОСОБА_13 та змусили викликати останнього на зустріч. Коли підійшов ОСОБА_13, то члени організованої групи представилися працівниками міліції та наказали вказати джерело походження вищевказаної речовини. На це ОСОБА_13 розповів, що речовину придбав у ОСОБА_7 та погодився показати місце проживання останнього.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 3 березня 2013 року, ОСОБА_1, діючи як керівник в складі організованої групи із ОСОБА_10 та ОСОБА_2 з відома ОСОБА_3, отримавши інформацію від ОСОБА_8 та ОСОБА_13 про місце проживання та роботи ОСОБА_7, спланували незаконні дії щодо заволодіння майном останнього шляхом обману.

Так, з відома ОСОБА_3, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Ауді А6" н.з. НОМЕР_3, прибув до місця проживання ОСОБА_7, а саме будинку АДРЕСА_1, де став чекати приходу останнього. Для досягнення злочинної мети, члени організованої групи вказали прибути на це ж місце ОСОБА_8 та ОСОБА_13, які перебували у автомобілі разом із ОСОБА_1 та повинні були показати останньому ОСОБА_7. Крім того, члени організованої групи вказали ОСОБА_13 зателефонувати до ОСОБА_7 та замовити іще придбання наркотичного засобу - марихуани, що останній виконав, сприймаючи членів організованої групи за дійсних працівників міліції.

В цей час, ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_2, діючи в складі організованої групи, заздалегідь дізнавшись про місце роботи ОСОБА_7, приїхали до ломбарду "Скарбниця", що по вул.Чорновола, 12а, в м.Рівне. ОСОБА_2, згідно розробленого плану, зайшов у приміщення вказаного ломбарду, впевнився, що ОСОБА_7 перебуває на робочому місці та запитав про час закінчення роботи ломбарду. Під час слідування ОСОБА_7 з місця роботи до місця проживання, за ним, згідно розробленого плану, слідкував ОСОБА_10, який також зайшов до салону громадського транспорту вслід за потерпілим.

В час, коли ОСОБА_7 уже перебував у під"їзді свого будинку, до нього підійшли ОСОБА_10 та ОСОБА_2, які згідно злочинного плану, з метою заволодіння майном потерпілого шляхом обману, представились працівниками міліції. ОСОБА_7 в цей час почав втікати по східцях під"їзду на верхні поверхи. ОСОБА_10 та ОСОБА_2 наздогнали потерпілого біля його квартири та повідомили, що проводять оперативну закупівлю наркотичних засобів, будучи працівниками правоохоронного органу. ОСОБА_7, перебуваючи під впливом обману, запропонував обвинуваченим не розмовляти на сходовій клітці, а пройти до його квартири, щоб вирішити питання непритягнення до кримінальної відповідальності. Зайшовши до квартири АДРЕСА_1 обвинувачені продовжили імітувати діяльність працівників міліції, що виразилося у пошуку наркотичної речовини у квартирі потерпілого та вилученні рослинної суміші, яку ОСОБА_7 мав при собі. В подальшому ОСОБА_2 по мобільному телефону повідомив ОСОБА_1, щоб останній піднімався у квартиру.

Коли ОСОБА_1 зайшов, то представився працівником міліції, сів на стілець поряд із ОСОБА_7 та став імітувати процедуру відбору пояснення щодо причетності потерпілого до незаконного збуту наркотичних засобів. ОСОБА_2 швидким рухом пред"явив ОСОБА_7 документ, який схожий на службове посвідчення працівника міліції. В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_10, діючи в складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 з відома ОСОБА_3, продовжували вводити ОСОБА_7 в оману, створюючи враження діяльності працівників правоохоронного органу, спрямованої на фіксування факту незаконного збуту наркотичних засобів ОСОБА_7 Внаслідок цього, ОСОБА_7, будучи під впливом обману, почав пропонувати обвинуваченим вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності, пропонуючи при цьому грошові кошти. Для цього ОСОБА_7 надав ОСОБА_2 банківську карту та пін-код. Після цього, ОСОБА_2 вийшов із квартири, та використовуючи банківську картку ОСОБА_7 зняв з банкомату № 2761 грошові кошти потерпілого у сумі 7000 грн. та повернувся на місце події до квартири ОСОБА_7

В результаті вказаних дій, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману члени організованої групи ОСОБА_7 заподіяли збитки на загальну суму 7000 грн.

Крім того, 3 березня 2013 року, ОСОБА_1, діючи як виконавець у складі організованої групи із ОСОБА_10 та ОСОБА_2 з відома ОСОБА_3 під час заволодіння чужим майном шляхом обману в приміщенні квартири АДРЕСА_1 незаконно відкрито заволодів паспортом громадянина України НОМЕР_7 виданим 20.02.2004 Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області, закордонним паспортом НОМЕР_8 виданим 28.09.2005 та військовим квитком потерпілого, які ОСОБА_7 надав у якості гарантії передачі обвинуваченим коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, 03.03.2013 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, діючи в складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 з відома ОСОБА_3, під час вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману щодо ОСОБА_7, перебуваючи у квартирі потерпілого за адресою АДРЕСА_1, імітуючи діяльність правоохоронного органу, ініціювали спробу ОСОБА_7 вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності за причетність до незаконних операцій із наркотичними засобами. В подальшому ОСОБА_7 запропонував сплатити на їх користь грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що станом на 03.03.2013 становило 79930 грн. та повідомив, що кошти зможе передати обвинуваченим 4.03.2013 року.

Перебуваючи під впливом обману, потерпілий для виконання незаконних вимог нападників, уклав договір про отримання кредиту №014/0234/82/0093256 від 04.03.2013 року у ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", де отримав 50 тисяч гривень.

04.09.2013 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відома ОСОБА_10, діючи в складі організованої групи, при допомозі мобільного телефону призначили ОСОБА_7 зустріч по вул. Соборній в м. Рівне для передачі суми коштів, якою вони намагалися заволодіти шляхом обману.

В подальшому ОСОБА_2, зателефонувавши потерпілому, вказав, що їхня зустріч відбудеться біля "Промінвестбанку", де буде передача грошових коштів. Тим часом, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з відома ОСОБА_10, прибули автомобілем "Ауді А6" н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 до зазначеного місця та стали слідкували за обстановкою. Коли потерпілий підійшов на зазначене місце зустрічі, ОСОБА_2 зателефонував йому та став вказувати куди саме йти, щоб впевнитись, чи не відбувається їх переслідування правоохоронними органами. Крім того, ОСОБА_1 вказав ОСОБА_3 вийти з автомобіля та слідкувати за ОСОБА_7 безпосередньо слідуючи за ним, так як потерпілий в обличчя ОСОБА_3 не знав. Коли ОСОБА_7 підійшов до "Укрсиббанку", що по вул. Соборна, то ОСОБА_2 наказав йому сісти в автомобіль таксі чорного кольору, який стояв поруч, на що він відмовився. В подальшому члени організованої групи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запідозрили, що їх злочинна діяльність може бути викрита та з місця події поїхали.

Крім того, члени організованої групи в складі ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під керівництвом останнього під час вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману представлялися працівниками міліції та демонстрували документи, схожі на службові посвідчення працівників правоохоронних органів, а саме: 23 лютого 2013 року в м. Рівне під час спроби заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_9, 2 березня 2013 року, в м. Рівне під час заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_8, 3 березня 2013 року, в м. Рівне під час заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_7

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені:

- ч.2 ст.15, ч.2, 3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України, а саме: закінчений замах на шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч. 2, 3 ст.27; ч.3 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст.27; ч.3 ст.28; ч.3 ст.357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст.27; ч.3 ст.28; ч.2 ст.353 КК України, а саме: самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені:

- ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, а саме: закінчений замах на шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.3 ст.357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.2 ст.353 КК України, а саме: самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені:

- ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, а саме: закінчений замах на шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.3 ст.357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.2 ст.353 КК України, а саме: самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнали вину у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, у заволодінні паспортом та іншим важливим особистим документом, у самовільному присвоєнні владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу. Однак заперечили вчинення цих злочинів у складі організованої групи. Обвинувачені не визнали вину у застосуванні насильства до потерпілого ОСОБА_9 під час незаконного позбавлення волі, вчиненому організованою групою.

Незважаючи на неповне визнання вини обвинуваченими в пред"явленому обвинуваченні, їх вина у вчиненні вищевказаних злочинів у складі організованої групи доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

З встановлених на підставі показань обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 обставин вбачається, що усі дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 були скоординовані та організовані. Кожен із учасників чітко розумів роль, яка була відведена йому у вчинених суспільно небезпечних діяннях, що свідчить про розподіл функцій учасників групи. Злочини вчинялися послідовно, і кожен із наступних злочинів був обумовлений попередньою злочинною діяльністю, що свідчить про наявність єдиного плану, відомого усім учасника групи. Зазначені ознаки в сукупності свідчать про вчинення злочинів у співучасті у формі організованої групи, а саме у готуванні злочинів брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Обвинувачені та їх захисники, не заперечуючи фактичних обставин, які свідчать про вчинення злочинів у співучасті у формі організованої групи, заперечують наявність між ними співучасті у формі організованої групи. Колегія суддів вважає позицію обвинувачених як таку, що грунтується на помилковому тлумаченні положень кримінального закону, і вважає, що злочини вчинялися обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у співучасті у складі організованої групи.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому 23 лютого 2013 року відносно потерпілого ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що діяв з метою створення у потерпілого враження, що здійснюється оперативна закупівля наркотичних засобів. Вказав, що ОСОБА_9 не мав при собі коштів. Вказав, що ОСОБА_9 сприйняв ОСОБА_1 як працівника міліції та намагався вирішити питання про непритягнення його до відповідальності за незаконні операції з наркотичними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, надав суду показання у яких пояснив, що на початку 2013 року він дізнався, на прохання ОСОБА_1, хто збуває наркотичні засоби. Цією особою був ОСОБА_9 Домовившись про купівлю наркотичного засобу, ОСОБА_3 прибув до нічного клубу "Сова" в м. Рівне. ОСОБА_9 приніс речовину, сів в автомобіль. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представилися працівниками міліції, ОСОБА_9 вилив принесену ним речовину, яку хотів видати за наркотичну в автомобілі. В подальшому з ОСОБА_9 спілкувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представившись працівниками міліції.

Обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, у судовому засіданні надав суду показання у яких пояснив, що у лютому 2013 року він за домовленістю з ОСОБА_1 приїхав у місто Рівне до нічного клубу "Сова". До них прийшов ОСОБА_9, приніс наркотичні засоби для продажу, а саме засіб на основі макової соломки в шприці. ОСОБА_9 сів в автомобіль, який належав ОСОБА_3 В подальшому ОСОБА_9, сприйнявши ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як працівників міліції, самостійно запропонував вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності. Однак коштів від ОСОБА_9 не вдалося отримати через їх відсутність.

Вказував, що у Рівне приїхав сам, а жив в той час з цивільною дружиною ОСОБА_28 у Києві. Знімав квартиру в м.Нетішин. З ОСОБА_3 ні про що не домовлявся. Зазначив, що ОСОБА_1 знав, що у нього є посвідчення працівника міліції. Перед ОСОБА_9 представлявся міліціонером з метою введення його в оману, щоб заволодіти його майном.

Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні 09.01.2013р. добровільно надав суду показання у яких пояснив, що у лютому 2013 року він домовився про зустріч з ОСОБА_3 для продажу йому наркотичного засобу. Прибувши на зустріч з ОСОБА_3 сів в автомобіль, маючи при собі шприц з наркотичним засобом. В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 імітували діяльність працівників міліції, а саме оперативну закупівлю наркотичних засобів. Коштів з собою не мав і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не передавав. Насильства до нього з боку обвинувачених застосовано не було.

Свідок ОСОБА_18, який є рідним братом ОСОБА_9 повідомив, що взимку 2013 року йому залетефонував брат та повідомив, що у нього проблеми з міліцією. Потім він бачився з ним через добу, ОСОБА_9 просив зателефонувати знайомому працівнику міліції щоб з`ясувати як вирішити питання з можливою кримінальною відповідальністю.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2,3 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_3 по епізоду з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_9, покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих, інших доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були спрямовані на створення у потерпілого уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені здійснили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману. Злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинувачених, так як у потерпілого ОСОБА_9 не виявилося при собі грошових коштів. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_9 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати:

- ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою;

- ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою;

- ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у незаконному позбавленні волі, вчиненому 23 лютого 2013 року організованою групою, відносно потерпілого ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав суду показання у яких пояснив, що у ОСОБА_9 погодився показати де знаходиться постачальник наркотичних засобів. Після цього він з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали автомобілем ОСОБА_1 По дорозі ОСОБА_9 намагався з`язатися телефоном із продавцем наркотичних засобів, однак це йому не вдалося. Тоді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висадили ОСОБА_9, дали йому 50 грн на дорогу, а самі поїхали без нього. Ніякого фізичного насильства до ОСОБА_9 не застосовували.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання у яких пояснив, що після того, як ОСОБА_9 сів в автомобіль з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 з ними не поїхав.

Обвинувачений ОСОБА_2 надав суду показання у яких пояснив, що ОСОБА_9 самостійно погодився показати хто йому продає наркотичні засоби щоб уникнути кримінальної відповідальності. Для цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 посадили ОСОБА_9 в автомобіль ОСОБА_1 та поїхали разом з ним до особи, яка за словами ОСОБА_9, здійснювала продаж наркотичних засобів. Прибути до особи, яка постачала наркотичні засоби ОСОБА_9 не вдалося, так як останній так і не зміг з нею зв`язатися. Тому ОСОБА_9 висадили, дали йому 50 грн. на дорогу та поїхали в сторону Шепетівки.

Потерпілий ОСОБА_9 надав суду показання у яких пояснив, що він погодився показати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 того, хто в Острозі продає наркотики. Через страх перед покаранням сів до обвинувачених в автомобіль та поїхав з ними в сторону Острога. Телефонував в Острог, але не зміг додзвонитися і домовитися про зустріч з продавцем наркотичних засобів. Після цього, його висадили, дали 50 грн. на дорогу. Моральних та матеріальних претензій до обвинувачених не має, ніякого насильства обвинувачені до нього не застосовували.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_1 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2,3 ст. 27; ч.3 ст. 146 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_2 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.3 ст. 146 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_3 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.3 ст. 146 КК України.

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_9, покази свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_9 на короткий період було позбавлено волі, однак в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження така ознака злочину, як вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувлося заподіянням ОСОБА_9 фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу. За таких обставин вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення.

За таких обставин з обвинувачення:

- ОСОБА_1 за ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину "з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу";

- ОСОБА_2 ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

- ОСОБА_3 ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому 2 березня 2013 року відносно потерпілого ОСОБА_8, підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що діяв спільно із ОСОБА_10 з метою створення у потерпілого враження, що здійснюється оперативна закупівля наркотичних засобів. Вказав, що ОСОБА_8 сприйняв його (ОСОБА_1) та ОСОБА_10 як працівників міліції та намагався вирішити питання про непритягнення його до відповідальності за незаконні операції з наркотичними засобами, для чого зняв з банкомату кошти.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання у яких пояснив, що взимку 2012 року познайомився з ОСОБА_1 Той цікавився чи знає ОСОБА_3 людей, що займаються збутом наркотичних речовин. Через знайомого ОСОБА_3 знайшов ОСОБА_8, з яким зідзвонився та домовився про зустріч. ОСОБА_3 при зустрічі у лютому 2013 року дав ОСОБА_8 500 грн. для придбання наркотичного засобу. ОСОБА_8 приніс наркотичний засіб, сів в автомобіль, і тоді підійшов ОСОБА_1, який представився працівником міліції і почав відбирати у ОСОБА_8 пояснення. ОСОБА_8 видав наркотичну речовину їм, як працівникам міліції, а вони розпитували де ОСОБА_8 взяв наркотик. ОСОБА_8 повідомив, що купував речовину у ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_20 повідомив суду, що до нього звернувся ОСОБА_3, який попросив знайти людей, які торгують наркотиками (коноплею). ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_8 щоб допоміг ОСОБА_3 знайти коноплю та надав ОСОБА_3 номер мобільного телефону ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що на початку березня 2013 року йому подзвонив ОСОБА_8 та попросив допомоги у тому, щоб купити коноплі. ОСОБА_13 зателефонував знайомому ОСОБА_7 та домовився про купівлю. В подальшому ОСОБА_8 надав ОСОБА_13 кошти в розмірі 450 грн., які останній відніс ОСОБА_7 та отримав пакет з коноплею, що був надалі переданий ОСОБА_8. В подальшому ОСОБА_13 поїхав додому. Після збуту наркотичної речовини ОСОБА_8, останній через 20 хв. зателефонував ОСОБА_13 і попросив знову зустрітися. В момент зустрічі, до них підійшов ОСОБА_1 і ще один чоловік. ОСОБА_1 сказав, що буде складати протокол і ОСОБА_13 з ОСОБА_8 сіли в автомобіль. ОСОБА_13 попросив пред`явити посвідчення. Після пред`явлення посвідчення ОСОБА_1 ОСОБА_13 сприйняв їх як працівників міліції. Після підписання протоколу ОСОБА_8 запропонував вирішити питання про непритягнення до кримінальної відповідальності для чого зняв 2000 грн. з карточки і 1000 грн. віддав ОСОБА_3, і 1000 грн. віддав ОСОБА_1

Потерпілий ОСОБА_8 надав суду показання в яких повідомив, що в кінці зими 2013 року йому зателефонував ОСОБА_3 і запропонував зустрітися. Він зустрівся з ОСОБА_3, який шукав де купити наркотичні засоби. Він зателефонував ОСОБА_13 і попросив допомогти з придбанням наркотику. Разом з ОСОБА_3 ОСОБА_8 поїхали до магазина "Манго" по вул. Відінська у м.Рівне. ОСОБА_3 дав 500 грн., які ОСОБА_8 передав ОСОБА_13, а ОСОБА_13 незабаром приніс згорток. Після цього до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 підійшов ОСОБА_1 із ОСОБА_10 Вони представилися працівниками міліції, вилучили наркотичну речовину. ОСОБА_8 запропонував щоб їх відпустили і запропонував заплатити за це гроші, які зняв з картки в банкоматі в сумі 2000 гривень. 1000 гривень він дав ОСОБА_3, а 900 гривень дав ОСОБА_1 чи ОСОБА_10.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_1 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2, 3 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_2 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_3 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_8, а також показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_20, докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілого ОСОБА_8, інших доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, які здійснені з відома ОСОБА_2 були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_8 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені заволоділи майном ОСОБА_8 шляхом обману. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_8 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_1 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_2 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_3 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених у заволодінні чужим майном шляхом обману відносно потерпілого ОСОБА_7 по епізоду, який відбувся 03 березня 2013р., підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав суду показання у яких пояснив, що на ОСОБА_7 їх вивели ОСОБА_13 та ОСОБА_8. Вказав, що імітування оперативної закупівлі у ОСОБА_7, який погодився на пропозицію ОСОБА_13 продати наркотичні засоби, здійснили спочатку ОСОБА_2 та ОСОБА_10 Потім в квартиру ОСОБА_7 піднявся він (ОСОБА_1), сів біля ОСОБА_7, і став розпитувати де той бере маріхуану. ОСОБА_7 повідомив, що вирощує її самостійно. ОСОБА_1 склав протокол. ОСОБА_7 не били і не погрожували. ОСОБА_7 підписався на протоколі. ОСОБА_7 хотів самостійно вирішити питання про непритягнення до кримінальної відповідальності. Домовилися з ОСОБА_7, що він добровільно передасть кошти за непритягнення до кримінальної відповідальності. Спочатку взяли у ОСОБА_7 паспорт, а пізніше, при виході з квартири, паспорт ОСОБА_7 віддали, щоб він міг оформити кредит. Після цього завезли ОСОБА_13 і ОСОБА_8 додому, і він (ОСОБА_1) поїхав до себе в Шепетівку. Вказав, що ніяких намірів застосовувати фізичне чи психічне насильство до ОСОБА_7 ні у нього, ні у інших співучасників не було. Метою діяння було створити враження оперативної закупівлі, щоб ОСОБА_7 з власної ініціативи відкупився від кримінальної відповідальності. Ніяких речей ОСОБА_7 з його квартири не забирали.

Обвинувачений ОСОБА_2 надав суду показання у яких пояснив, що приблизно в кінці зими на початку весни 2013 року, він разом з ОСОБА_1 приїхали у Рівне. В подальшому, з`ясувавши місцепроживання ОСОБА_7 та домовившись через ОСОБА_13 про купівлю у ОСОБА_7 наркотичних засобів, вони прибули до місця проживання ОСОБА_7 ОСОБА_7 виніс 19 стаканів коноплі. Він (ОСОБА_2.) крикнув йому: "Міліція", і ОСОБА_7 почав втікати по сходам на верх. Він (ОСОБА_2.) наздогнав ОСОБА_7, представився працівником міліції, і повідомив про те, що відбулася оперативна закупівля наркотичного засобу. ОСОБА_7 запросив ОСОБА_2 для вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності до себе додому. В подальшому в квартиру піднявся ОСОБА_1, який імітував складання протоколу. ОСОБА_7, намагаючись уникнути відповідальності надав ОСОБА_2 кредитну картку з якої останній зняв грошові кошти.

Потерпілий ОСОБА_8 надав суду показання в яких пояснив, що після виявлення у нього наркотичної речовини, яку він отримав від ОСОБА_13, він вмовив ОСОБА_13 повідомити ОСОБА_1 та ОСОБА_10 про продавця наркотичної речовини, яким виявився ОСОБА_7 Він (ОСОБА_8), ОСОБА_13 приїхали до під`їзду ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_1 та чекали в автомобілі, поки ОСОБА_1 пішов до ОСОБА_7 Згодом ОСОБА_1 повернувся та відвіз його (ОСОБА_8) і ОСОБА_13 додому.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що після складання ОСОБА_1 протоколу, його(ОСОБА_13) розпитували де він взяв коноплю. Він (ОСОБА_13) погодився показати особу, у якої він купував коноплю. Наступного дня ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_8 та його (ОСОБА_13) і вони поїхали до ОСОБА_7 додому, щоб отримати коноплю, яку він (ОСОБА_13) замовив у нього вдень (5 стаканів). Він (ОСОБА_13) з ОСОБА_8 сиділи в автомобілі, в той час як ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_10 перебували у ОСОБА_7. Після цього "ОСОБА_10" і "ОСОБА_1" вийшли до авто, в руках нічого не несли. Сказали йому (ОСОБА_13) з ОСОБА_8 щоб більше не займалися торгівлею наркотичними засобами.

Потерпілий ОСОБА_7 надав суду показання в яких пояснив, що знайшов речовину не пригадає де, яка могла бути наркотичним засобом і вирішив її продати. 03.03.2013р. до нього прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_10, представилися працівниками міліції. Він (ОСОБА_7) почав від них втікати. Його наздогнали і погрозами змусили відчинити двері в квартиру, одягли наручники, посадили на диван, представилися міліціонерами з Києва. Завдавали ударів. Забрали у нього мобільний телефон, гаманець, під тиском повідомив пін-код картки. В квартиру піднявся ОСОБА_1 та відбирав пояснення. ОСОБА_2 погодився вирішити питання про непритягнення його (ОСОБА_7) до відповідальності за 10000 доларів США. Забрали паспорт, військовий квиток, мобілки, годинники, ноутбук і зобов`язали знайти 10000 доларів США, пообіцявши повернути речі. Речі були його особистими, ніяких документів про право власності чи вартість майна у нього немає. Вказав, що ОСОБА_3 ніколи не бачив, претензій до нього немає. Обвинувачених реально сприймав як міліцію, перебуваючи під впливом обману.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_1 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_2 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст. 187 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_3 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст. 187 КК України

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_7, а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, інших досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, здійснювані з відома ОСОБА_3 були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_7 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_7 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 187 КК України, а так само вища межа санкції ч.4 ст. 190 КК України є меншою ніж вища межа санкції ч.4 ст. 187 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_1 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_2 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_3 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_7 надав показання, що 3 березня 2013 року під час імітування ОСОБА_1, ОСОБА_2 оперативної закупівлі наркотичних засобів, у нього було вилучено паспорт та військовий квиток. Паспорт йому згодом повернули.

Колегія суддів вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснені з відома ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані правильно:

- ОСОБА_1 за ч.2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою де ОСОБА_1 діяв як організатор та виконавець;

- ОСОБА_2 за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою;

- ОСОБА_3 за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману відносно потерпілого ОСОБА_7 по епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013р., підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що під час імітації оперативної закупівлі у ОСОБА_7 3 березня 2013 року, останній запропонував уникнути кримінальної відповідальності за що запропонував кошти у сумі 10000 доларів, які він мав передати обвинуваченим 4 березня 2013 року. Ніякого фізичного чи психічного насильства до ОСОБА_7 не застосовувалося.

Обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що ОСОБА_7 для уникнення кримінальної відповідальності, з власної ініціативи запропонува передати обвинуваченим кошти. З ним була домовленість, що кошти він передасть 4 березня 2013 року.

Крім того потерпілий ОСОБА_7 надав суду показання в яких пояснив, що 3 березня 2013 року обвинувачені у його квартирі провели дії, які зовні він сприйняв як оперативна закупівля наркотичних засобів. Для уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені вимагали від нього кошти в сумі 10000 доларів. На другий день ОСОБА_7 взяв кредит в сумі 50000 гривень, звернувся до УСБУ у Рівненській області, де ці гроші спеціально помітили. ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_2 і казав куди йти і що робити. Коли ОСОБА_2 сказав ОСОБА_7 сідати у таксі, ОСОБА_7 відмовився. Після цього до нього більше не телефонували. Кошти він не передав.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_1 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_2 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_3 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого, а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, інших досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, вчинених з відома ОСОБА_3, були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_7 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого ОСОБА_7 спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені здійснили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману. Злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинувачених, так як потерпілий ОСОБА_7 відмовився сідати в автомобіль, названий ОСОБА_2, для передачі коштів. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_7 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_1 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_2 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_3 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у самовільному присвоєнні владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, підтверджується наступними доказами.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вину у вчиненому визнали повністю, щиро розкаялися, повідомили, що використання посвідчень працівників правоохоронного органу вчиналося ними з метою обману потерпілих, спрямованого на заволодіння їхнім майном.

Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_7 підтвердили факти самовільного присвоєння обвинуваченими владних повноважень, звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов`язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу.

Колегія суддів вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані правильно:

- ОСОБА_1 за ч.2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов`язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою де ОСОБА_1 діяв як організатор та виконавець;

- ОСОБА_2 за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов`язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_3 за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов`язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_8

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - не встановлено.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_8

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - не встановлено.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_8

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд крім обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує наступне.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не висунули жодних претензій морального чи матеріального характеру до всіх обвинувачених. Потерпілий ОСОБА_7 поклався на розсуд суду при призначенні покарання всім обвинуваченим та при визначенні розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що підтверджується їхніми письмовими заявами, наявними в матеріалах справи (Т. 6 а.с. 148-149, Т. 7 а.с. 113-114).

Крім ступеня суспільної небезпеки злочинів, вчинених обвинуваченими, з огляду на положення ст. 12 КК України, колегія суддів оцінює ступінь реальної суспільної небезпеки діянь, вчинених обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який не є високим з огляду на те, що протиправні дії вчинялися ними лише стосовно громадян - потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які здійснювали незаконну торгівлю наркотичними засобами і лише стосовно дій цих громадян, безпосередньо пов`язаних із незаконною торгівлею наркотичними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно і претензій до нього немає ( том 4 а.с. 64, том 5 а.с. 45, том 7 а.с. 102), одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований, працює в Фермерському Господарстві "Волиньагрохолдинг" в м.Луцьк на посаді начальника економічної безпеки, бере активну участь у загальнокорисній суспільній діяльності, виступає активним спонсором та уболіває за розвиток футболу на Хмельниччині, зокрема таких спортивних команд як Футбольний клуб «Темп», ДЮСШОР «Пансіон» серед юнаків першої ліги Першості України, є президентом футбольного клубу "Темп", веде здоровий спосіб життя та показує приклад підростаючому поколінню спортсменів ( том 4 а.с. 65 ). Весь час належним чином виконував процесуальні обов`язки і умови запобіжного заходу. З моменту вчинення протиправних дій не вчиняв нових злочинів чи адміністративних правопорушень. Хворіє на остеохондроз І-ІІ ступеню поперекового відділу хребта, спондильоз, кили міжхребцевих дисків, з приводу чого проходив стаціонарне лікування і операційне втручання в період розгляду справи в суді (Т. 6, а.с. 220-221, 227, 236).

Враховуючи особу ОСОБА_1, з огляду на вчинені ОСОБА_1 діяння, враховуючи в сукупності обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_1, обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом`якшують ОСОБА_1 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов"язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, оскільки на думку колегії суддів він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставин, викладених вище стосовно ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і за останнім місцем роботи характеризується позитивно і претензій до ОСОБА_2 немає ( том 4 а.с. 175, том 6 а.с. 100 ), одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, з яких одна є малолітньою дитиною-інвалідом і батьків-пенсіонерів, ( том 6 а.с. 99, том 7 а.с. 95 - 99 ), до затримання був працевлаштованим і працював в ТОВ "УКРЕКСІМСЕРВІС" на посаді майстра технічної підтримки, де також характеризувався позитивно. Хворіє на сечокам"яну хворобу, хронічний простатит і кисту простати, при загостренні хвороби потребує стаціонарного лікування в умовах ЦМЛ м. Рівне (Т.6 а.с. 98, 128, 140, 145).

Враховуючи особу ОСОБА_2, його незадовільний стан здоров"я, з огляду на вчинені ним діяння, враховуючи в сукупності обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_2, на обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом`якшують ОСОБА_2 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов"язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без подальшої ізоляції його від суспільства, оскільки він з 18 вересня 2013 року перебуває під вартою і утримується в СІЗО м. Рівне, активно сприяв розкриттю всіх вчинених ним злочинів на досудовому і судовому слідстві, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілих і на думку колегії суддів він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставни, викладених вище стосовно ОСОБА_2

ОСОБА_3 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і роботи характеризується з позитивної сторонни ( том 5 а.с. 6, том 7 а.с. 85 ), має на утриманні двох малолітніх дітей, хворіє на гострий правобічний гемісинусит, полісинусит набряково гіперпластичного характеру, одонтогенна киста правої гайморової пазухи, хронічний кистозний гайморит справа (Т. 7, а.с. 25, 90, 91), на його повному утриманні крім непрацюючої дружини, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за їх двома малолітніми дітьми, знаходиться матір - ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка тяжко хвора з діагнозом: "злоякісне новоутворення шийки матки І І ст., яка є одинокою і проживає після смерті свого чоловіка з 19.04.2004 року сама ( том 5 а.с. 23, том 7 а.с. 87, 88).

З огляду на вищевказані обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_3, на обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом`якшують ОСОБА_3 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов"язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, оскільки на думку колегії суддів, він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставин, викладених вище стосовно ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. Належними та допустимими доказами доведено заволодіння коштами ОСОБА_7, які зберігалися на кредитній карті, переданій ОСОБА_7 для ОСОБА_2 Розмір доведеної матеріальної шкоди, завданої злочином ОСОБА_7 складає 7000 гривень. Відповідно зазначена сума підлягає стягненню з обвинувачених солідарно.

При цьому цивільний позов в частині вартості речей, колегія суддів вважає необгрунтованим за недоведеністю права власності потерпілого ОСОБА_7 на зазначені речі, недоведеності факту вилучення обвинуваченими цих речей у ОСОБА_7, а також неможливості встановлення дійсної вартості цих речей. Таким чином, у цій частині в позові необхідно відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди з обвинувачених підлягає задоволенню частково. Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи суспільно небезпечний характер діяльності потерпілого ОСОБА_7 ( збут ним наркотичних засобів ), яка зумовила вчинення злочинів проти нього, колегія суддів вважає суму у розмірі 1500 гривень достатньою для відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 Відповідно зазначена сума підлягає стягненню з обвинувачених солідарно.

Речові докази по справі : 4 компакт диски - слід залишити при справі; мобільний телефон ОСОБА_7 - слід повернути ОСОБА_7; мобільний телефон Нокіа Х2-02 вилучений у ОСОБА_10 - слід знищити; легковий автомобіль «Шкода Октавія Тур», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, належний ТОВ "Автоприват"- слід повернути ТОВ "Автоприват"; мобільний телефон "Соні Еріксон Т100" належний ОСОБА_1 - слід повернути ОСОБА_1; автомобіль «Ауді А6», сірого кольору, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, який зберігається в ДП МВС України "Рівне-інформ-ресурси" - слід повернути ОСОБА_1 без сплати грошових коштів за час перебування даного автомобіля на зберіганні в ДП МВС України "Рівне-інформ-ресурси"; автомобіль «ПЕЖО 407», сірого кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 - слід повернути власнику ОСОБА_27; мобільний телефон "Самсунг GT-E1200 з сім картою "Лайф", шість сім карт мобільних операторів "Лайф" і "Київстар", тримачі сім карт в кількості три штуки - слід знищити; службове посвідчення серії НОМЕР_5 на ім»я ОСОБА_2 - слід залишити при матеріалах справи;

Запобіжні заходи у вигляді застави відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Після вступу даного вироку в законну силу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід повернути грошові кошти, внесені ними в якості застави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою слід змінити на особисте зобов`язання, в зв»язку з чим вирішити питання звільнення ОСОБА_2 з-під варти із зали суду негайно.

З матеріалів справи вбачається, що по справі експертами НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області проводилося комплексне дослідження за №26 від 10.09.2013р. транспортного засобу, за яке сплачено 489 грн. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України вказані витрати слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно.

У відповідності до вимог п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" за №7 від 24 жовтня 2003 року із змінами та доповненнями, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. А тому додаткове покарання у виді конфіскації майна судом до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 314-316, 369, 372 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146, ч.2, 3, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 9 (дев"ять) місяців без конфіскації майна;

- за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років без конфіскації майна;

- за ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;

- за ч.2, 3, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- за ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов"язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді застави.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна;

- за ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років без конфіскації майна;

- за ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов"язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою замінити на особисте зобов"язання і звільнити його з-під варти із зали суду негайно.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання - з 10 години 00 хвилин 18 вересня 2013 року і зарахувати йому строк перебування під вартою в строк відбуття покарання.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна;

- за ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років без конфіскації майна;

- за ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 місяців);

- за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов"язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді застави.

Речові докази по справі : 4 компакт диски - залишити при справі;

мобільний телефон ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7;

мобільний телефон Нокіа Х2-02 вилучений у ОСОБА_10 - знищити;

легковий автомобіль «Шкода Октавія Тур», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, належний ТОВ "Автоприват" - повернути ТОВ "Автоприват";

мобільний телефон "Соні Еріксон Т100" належний ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1;

легковий автомобіль «Ауді А6», сірого кольору, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, який зберігається в ДП МВС України "Рівне-інформ-ресурси" - повернути ОСОБА_1 без сплати ним грошових коштів для ДП МВС України "Рівне-інформ-ресурси"за час перебування даного автомобіля на зберіганні в ДП МВС України "Рівне-інформ-ресурси";

автомобіль «ПЕЖО 407», сірого кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_27;

мобільний телефон "Самсунг GT-E1200 з сім картою "Лайф", шість сім карт мобільних операторів "Лайф" і "Київстар", тримачі сім карт в кількості три штуки - знищити;

службове посвідчення серії НОМЕР_5 на ім»я ОСОБА_2- залишити при справі.

Грошові кошти, внесені ОСОБА_1 в сумі 45 880,00 грн. і ОСОБА_3 в сумі 57 350,00 грн. у якості застави при обранні їм запобіжного заходу - повернути заставодавцям ОСОБА_1 і ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за проведення комплексного дослідження транспортного засобу за № 26 від 10.09.2013 року експертами НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області судові витрати по справі в розмірі 489,00 грн. в прибуток держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 7000,00 (сім тисяч) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 1500,00 (одна тисяча п"ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий- суддя Тимощук О.Я.

Судді Бердій М.А.

Кучина Н. Г.