Постанова № 40032501, 22.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2464/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Борисенко Євгенії Миколаївни, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Борисенко Євгенії Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року№12267611; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_2, рнокпп НОМЕР_1, від 07 квітня 2014 року №12225184 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310136700:16:003:0220 з урахуванням підстав скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року №12267611.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що державним реєстратором Борисенко Є.М. порушено права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставну відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що доводи державного реєстратора про неможливість реєстратором встановити тотожність суб'єктів у правовстановлюючих документах, поданих для реєстрації, а саме, відсутність реєстраційного номера облікової картки платника податку заявника, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції Полтавської області /а.с. 14-15/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань не надали /а.с. 18, 19/.

У своїх письмових запереченнях відповідачі зазначали, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2006 року, які були подані ОСОБА_2 на підтвердження права власності на нерухоме майно, не дає змоги встановити тотожність суб'єкту як заявника та належність документів саме заявнику.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки та наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 квітня 2014 року за реєстраційним номером 6150887 державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Полтавського МУЮ Полтавської області зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 /а.с. 10/.

08 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Полтавського МУЮ Полтавської області прийнято рішення №12267611 про відмову у державній реєстрації права власності форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310136700:16:003:0220, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують /а.с. 9/.

Позивач не погодилася із відмовою державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Полтавського МУЮ Полтавської області у реєстрації права власності та оскаржила її до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд враховує наступне.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що становить зміст поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно", здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Спірні правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (надалі - Порядок №868), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (надалі - Порядок №1141).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного Кодексу України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна /стаття 317 Цивільного Кодексу України/. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону /стаття 319 Цивільного Кодексу України/. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні /частина перша статті 321 Цивільного Кодексу України/.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом /стаття 328 Цивільного Кодексу України/.

Відповідно до положень статті 182 зазначеного Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 наведеного вище Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 15 зазначеного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 цієї статті визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до пункту 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 36 Порядку №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 37 цього Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, крім інших, є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пункту 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пункту 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку №868 встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У свою чергу, частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 24 цього ж Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як уже зазначено судом, відмову у державній реєстрації прав у рішенні від 08 квітня 2014 року №12267611 державний реєстратор мотивував тим, що подані документи для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц та державному акті на право власності на земельну ділянку відсутні відомості про РНОКПП заявника, що не дає змоги встановити тотожність суб'єктів та унеможливлює державну реєстрацію прав.

Суд вважає вказані посилання відповідача у оскаржуваному рішенні як на підставу відмови позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, безпідставними та такими, що не узгоджується з приписами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вже зазначено судом, згідно з пункту 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 124 Конституції України, рішення суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення частини першої статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як встановлено судом, зі змісту копії рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц, останнє набрало законної сили 29 листопада 2013 року /а.с. 11-12/.

Суд зазначає, що роз'ясненнями Міністерства юстиції України "Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна" від 22 червня 2007 року №19-32/30 визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлене право власності. Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Як вбачається із резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц, крім іншого, виділено у користування ОСОБА_2 для обслуговування частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за фактичним користуванням площу 596 кв.м.(в тому числі земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 447 кв.м. та земельна ділянка для ведення садівництва - 149 кв.м.); виділено ОСОБА_2 в натурі в окрему одиницю частину домоволодіння, що знаходиться в спільній сумісній власності з одночасним припиненням права спільної сумісної власності на нього, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що складається з квартири №1 житлового будинку літ. А-2 у складі приміщень : тамбура II - 2,3 кв.м., коридора №1-1 -2,8 кв.м., кухня №1-2 - 21,1 кв.м., кімната №1-3 - 26,6 кв.м., кімната №1-4 - 15,9 кв.м., кладова №1-5 - 2,2 кв.м., санвузол №1-6 - 7,7 кв.м., сходи №1-7 -14,7 кв.м., сходи №1-8 - 7,2 кв.м., кладова №1-9 - 11,9 кв.м., кімната №1-10 - 22,3 кв.м., санвузол №1-11 - 4,1 кв.м., кімната №1-12 - 28 кв.м., кімната №1-13 - 17,2 кв.м. , а також господарські будівлі і споруди :літ. Б - 1/2 гаража, №1 частина огорожі, №2 огорожа, №3 - частина стіни підпірної, №4 - ворота огорожі - як окремий об'єкт нерухомого майна та утворення нової власності у вигляді одиниці з присвоєнням окремої юридичної адреси.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в описовій та мотивувальній частинах рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц, чітко визначено відомості про власника та об'єкт нерухомого майна, на який за позивачем визнано право власності.

Отже, виходячи з викладеного, суд зазначає, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц не може бути визнано документом, що не дає змоги встановити відповідність заявлених позивачем прав документам, що їх посвідчують.

Звідси випливає, оскільки рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна належить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, з огляду на вищезазначені положення чинного законодавства, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц, яке набрало законної сили, є достатньою підставою для проведення державної реєстрації.

На підставі вищезазначеного суд вважає безпідставним посилання відповідача як на підставу відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на те, що подані документи для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року у справі №553/3885/13-ц та державному акті на право власності на земельну ділянку відсутні відомості про РНОКПП заявника, що не дає змоги встановити тотожність суб'єктів та унеможливлює державну реєстрацію прав.

Разом з цим, суд зазначає, що державний реєстратор не мав повноважень в оскаржуваному рішенні надавати оцінку судовому рішенню, зокрема, про відомості, які повинні міститися у судовому рішенні.

Більш того, згідно пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Тобто, у разі встановлення подання ОСОБА_2 документів не у повному обсязі (відсутність інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника) державний реєстратор зобов'язаний зупинити розгляд заяви та надати рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року №12267611 не містить підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, наведених у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку із чим підлягає скасуванню судом, як таке, що винесено неправомірно.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення, покладено на державного реєстратора як на суб'єкта владних повноважень.

Однак, відповідачами обставин, що свідчили б про правомірність спірного рішення не доведено.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року №12267611 необхідно визнати протиправним та скасувати, зобов'язавши повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2, прийняту 07 квітня 2014 року за реєстраційним номером №12267611 з урахуванням підстав скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень без повторної сплати мита.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Борисенко Євгенії Миколаївни, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року №12267611.

Зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2, рнокпп НОМЕР_1, від 07 квітня 2014 року №12225184 про державну реєстрації прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310136700:16:003:0220 з урахуванням підстав скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року №12267611.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн /сімдесят три гривні вісім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова