Ухвала суду № 40032300, 15.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 року

справа № 811/2763/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стела-Кіровоградбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними (не дійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову просив визнати протиправними (недійсними) з моменту винесення та скасувати податкові повідомлення – рішення №0000452202 від 13.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 650,00 грн., у тому числі 2 120,00 грн. основного платежу та 530,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000442202 від 13.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2 120,00 грн., у тому числі 1 696,00 грн. основного платежу та 424,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в повному обсязі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000452202 від 13 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Стела-Кіровоградбуд” збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 650,00 грн., у тому числі 2 120,00 грн. основного платежу та 530,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000442202 від 13 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Стела-Кіровоградбуд” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2 120,00 грн., у тому числі 1 696,00 грн. основного платежу та 424,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01.08.13 року № 427 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Стела-Кіровоградбуд” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “Міксбуд” за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт №27/11-23-22-02/33372732 від 05.08.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2010 р. у сумі 1 696,00 грн.; пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 2 120,00 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000452202 від 13.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 650,00 грн., у тому числі 2 120,00 грн. основного платежу та 530,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000442202 від 13.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2 120,00 грн., у тому числі 1 696,00 грн. основного платежу та 424,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від операцій з придбання, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по операціям з ТОВ “Міксбуд”

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з встановлених судами обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, що ТОВ “Стела-Кіровоградбуд” у вересні 2010 р. відповідно до рахунку-фактури від 24.09.2010 р. придбало у ТОВ “Міксбуд” будівельні матеріали (єврорубероїд, ґрунтовка бітумна) на загальну суму 10 176,00 грн., у тому числі ПДВ – 1 696,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №89 від 24.09.2010 р. та податковою накладною №24093 від 24.09.2010 р. Суму 8 480,00 грн. позивачем віднесено до складу витрат за ІІІ квартал 2010 року, а суму ПДВ – 1 696,00 грн. – до складу податкового кредиту вересень 2010 року.

Оплату товару придбаного у ТОВ “Міксбуд” здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою.

Придбаний товар позивачем було використано у господарській діяльності.

Крім того, наявність первинних документів, які підтверджують реальність здійснених операцій, також встановлено податковим органом у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення – рішення.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 11.10.11 року № 6147/23-522-34426191 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Міксбуд» при взаємовідносинах з ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Н.Т.К.Октап», ТОВ «Промінь Л» за період з 01.01.09 по 31.08.11 року», яким встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Міксбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу «вигодо набувача».

За висновками суду апеляційної інстанції, акт іншого податкового органу, яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до складу валових витрат, суми витрат за придбаний у даного контрагента товар у випадку, коли платник податків виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру понесених витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на віднесення до валових витрат, понесених витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Крім того, вказуючи на нікчемність та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Міксбуд», податкова інспекція посилається на матеріали кримінальної справи, відповідно до яких встановлено реєстрацію ТОВ «Міксбуд» невстановленою слідством особою за обіцяну грошову винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю.

Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Що ж стосується посилання ДПІ на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у документах податкової звітності, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що документи податкової звітності від імені контрагенту підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг та матеріалів у спірного постачальника.

Також безпідставним є визнання податковим органом договору, укладеного позивачем з його контрагентом нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб’єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 31.07.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим