Рішення № 40032155, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14111/14 28.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський Завод електротранспорту"доСпільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 37618 грн 54 коп.Представники: від позивача:Кондратенко М.О. - представник за довіреністю б/н від 10.07.2014від відповідача:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київський Завод електротранспорту" з вимогами до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 37618 грн 54 коп. заборгованості за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) № 49 від 12.12.2013, в тому числі 36859 грн 94 коп. основного боргу, 654 грн 57 коп. пені та 104 грн 03 коп. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди (нежитлового офісного приміщення) № 49 від 12.12.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 36859 грн 94 коп. за період з березня по липень 2014 року, крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню у розмірі 654 грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 104 грн 03 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14111/14, розгляд справи призначений на 28.07.2014.

28.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 28.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103027335636.

У судове засідання 28.07.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 28.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київський Завод електротранспорту" (орендодавець) та Спільним українсько - французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) укладено договір оренди (нежитлового приміщення) № 49, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, загальною площею 138,58 м2 - кабінет № 10, а орендар зобов'язується прийняти та використовувати приміщення у відповідності до положень даного договору.

У відповідності до пункту 8.1. договору даний договір набуває чинності, починаючи з 01.01.2014 і діє по 31.12.2014 (включно).

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар сплачує орендодавцю кошти у вигляді наступних платежів (надалі - платежі): орендна плата (орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені цим договором (надалі - орендна плата); відшкодування витрат, пов'язаних з електропостачанням (вартість фактично спожитої орендарем електроенергії сплачується орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем із врахуванням потужності електроприладів, що знаходяться в приміщенні); відшкодування витрат, пов'язаних з холодним водопостачанням та водовідведенням (надалі - водопостачання). Вартість фактично спожитої орендарем води та водовідведення сплачується орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем із врахуванням кількості працівників орендаря); відшкодування витрат, пов'язаних з теплопостачанням (вартість фактично спожитої орендарем теплоенергії сплачується орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем у відповідності до займаної площі орендарем; відшкодування експлуатаційних витрат (компенсація вартості експлуатаційних витрат оплачується відповідно до площі приміщення. До експлуатаційних витрат належить: компенсація вартості сплаченої орендної плати орендодавцем за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля, компенсація вартості послуг, пов'язаних із вивозом сміття з території будівлі, компенсація вартості послуг, пов'язаних із пожежною сигналізацією.

Розмір орендної плати за один календарний місяць визначається як сума, в національній валюті України (гривні), що вираховується за наступною формулою: орендна плата = загальна площа приміщення х орендна ставка х індекс інфляції за поточний місяць, де: загальна площа приміщення визначається у відповідності до пункту 1.1. даного договору; орендна ставка складає 130,00 грн. із врахуванням ПДВ за один квадратний метр площі приміщення; індекс інфляції за поточний місяць визначається відповідно до даних Державного комітету статистики України, враховуючи, що індекс інфляції за поточний місяць = індекс інфляції за поточний місяць (у відсотках)/100, а у випадку, якщо показник щомісячного індексу інфляції менше одиниці, то застосовується показник у розмірі одиниця. Індекс інфляції за поточний місяць, встановлений та опублікований Державним комітетом статистики України, визначається за даними офіційного-сайту Державного комітету статистики України fwww.ukrstat.gov.ua).

Положеннями пункту 2.2.1 договору сторонами визначено, що орендна плата, тобто орендна плата = загальна площа приміщення х орендна ставка (без врахування індексу інфляції за поточний місяць) щомісяця не пізніше 10-го числа поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05-го числа поточного місяця в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх).

Різниця між орендною платою (без врахування індексу інфляції за поточний місяць) та орендною платою (з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць) сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа наступного місяця за розрахунковим, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 15-го числа наступного місяця за розрахунковим в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх) (пункт 2.2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати є безумовним, у зв'язку з чим, несвоєчасне отримання орендарем рахунків-фактур не звільняє його від обов'язку сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

У відповідності до пункту 2.4. договору платежі, визначені підпунктами п.п. 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. пункту 2.1. даного договору сплачуються орендарем щомісяця не пізніше останнього дня поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Рахунки-фактури орендодавця, що надаються орендарю згідно умов даного договору, можуть бути складені і оформлені відповідно до видів відповідних платежів. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05-го числа поточного місяця в офісному приміщенні орендодавця (м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс № 400 - 4 поверх). Несвоєчасне отримання орендарем рахунків-фактур від орендодавця не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати грошові кошти у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до пункту 2.9. договору по закінченню поточного місяця орендодавець надає орендарю акт наданих послуг, який може підписуватись представниками сторін. Акт наданих послуг орендар отримує від орендодавця самостійно, скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10-го числа наступного місяця, повертає орендодавцеві. Якщо у термін, визначений у пункті 2.9. даного договору, орендар не поверне орендодавцеві підписаний акт наданих послуг або не надасть вмотивованої письмової відмови від його підписання, акт наданих послуг вважається підписаним, а надані послуги такими, що прийняті в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.1. договору приміщення передається орендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому можуть вказуватися технічний стан приміщення, розмір площі приміщення, данні про наявність систем забезпечення, місце розташування приміщення на поверховому плані і технічна специфікація приміщення.

Датою початку оренди (фактичне користування приміщенням) є день, зазначений в акті прийому-передачі (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, 01.01.2014 між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі приміщення в оренду, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування - оренду приміщення, загальною площею 139,58 м2., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8.

Як встановлено судом, на виконання умов договору за період з березня по липень 2014 року позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 37655 грн 12 коп., що підтверджується виставленими позивачем актами надання послуг за березень 2014 року № 232 від 30.04.2014 на суму 1885 грн 59 коп. (компенсація вартості електроенергії, водопостачання, тепло вироблене), за травень 2014 року № 391 від 30.06.2014 на суму 753 грн 98 коп. (компенсація вартості електроенергії, водопостачання), за травень 2014 року № 388 від 31.05.2014 на суму 11676 грн 01 коп. (компенсація вартості експлуатаційних послуг, оренда приміщення) та виставленими рахунками на оплату № 689 від 07.05.2014, № 584 від 23.04.2014, № 835 від 06.06.2014, № 874 від 24.04.2014 та № 980 від 04.07.2014, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт № 388 від 31.05.2014, № 475 від 30.06.2014 та № 391 від 30.06.2014 не підписані відповідачем, проте у відповідності до умов договору оплата послуг не ставиться в залежність від підписання/не підписання акту виконаних робіт. Крім того, судом встановлено, що відповідачем не надано вмотивованої письмової відмови від їх підписання, у зв'язку з чим акти виконаних робіт № 388 від 31.05.2014, № 475 від 30.06.2014 та № 391 від 30.06.2014 вважаються підписаними відповідачем, а надані послуги такими, що прийняті в повному обсязі (відповідно до пункту 2.9 договору).

Крім того, суд зазначає що оплата за договором здійснюється у строки, встановлені розділом 2 договору, на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, які відповідач зобов'язаний отримувати за вказаною у договорі адресою.

Судом встановлено, що факт надання, обсяги, вартість наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт з вивозу та утилізації ТПВ № ОУ-012379 від 30.06.2014, № ОУ-012123 від 31.05.2014, № ОУ-011868 від 30.04.2014, актів надання послуг з технічного обслуговування технічних засобів і системи автоматичної пожежної сигналізації, актів прийняття № 14485 від 30.06.2014, № 14486 від 30.06.2014, № 12027 від 31.05.2014, № 12028 від 31.05.2014, № 9639 від 30.04.2014, № 9640 від 30.04.2014, актів прийняття-передавання товарної продукції (активна електроенергія) № 292/6/1 від 30.06.2014, 3292/5/1 від 31.05.2014, № 292/4/1 від 30.04.2014, актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії № 292/6/2 від 30.06.2014, № 292/5/2 від 31.05.2014, № 292/4/2 від 30.04.2014, актів надання послуг з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі за квітень 2014 року, за травень 2014 року та акту прийому-передачі послуг з газопостачання від 30.04.2014 підписаними між орендодавцем та виробниками послуг.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим за період з березня по червень 2014 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 36859 грн 94 коп., станом на день подання позову.

28.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем надані докази часткової сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 11662 грн 63 коп., згідно з рахунком № 980 від 04.07.2014 (компенсація вартості експлуатаційних послуг, оренда приміщення за липень 2014), а саме виписку з банківського рахунку позивача № 2600.7.50251.01 за 14.07.2014 (дата зарахування на рахунок: 14.07.2014).

Згідно з пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора. Таким чином, грошові кошти оплачені відповідачем за рахунком № 980 від 04.07.2014 були зараховані на банківський рахунок позивача 14.07.2014, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 11.07.2014, а провадження у справі порушено 14.07.2014.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази сплати заборгованості після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11662 грн 63 коп. за рахунком № 980 від 04.07.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, комунальних платежів та експлуатаційних витрат за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) № 13/Ф/2013 від 20.12.2012 та з урахуванням припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11662 грн 63 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 25197 грн 31 коп. за період з березня по червень 2014 року з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) № 49 від 12.12.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 654 грн 57 коп. та 3 % річних на загальну суму 104 грн 03 коп., а саме: за період з 11.05.2014 по 10.07.2014 щодо платежу за оренду приміщення та експлуатаційні послуги за травень 2014 року (рахунок № 689 від 07.05.2014), з 01.04.2014 по 10.07.2014 щодо платежу за комунальні послуги за березень 2014 року (рахунок № 584 від 23.04.2014), з 11.06.2014 по 10.07.2014 щодо платежу за оренду приміщення та експлуатаційні послуги за червень 2014 року (рахунок № 835 від 06.06.2014) та з 24.06.2014 по 10.07.2014 щодо платежу за комунальні послуги за травень 2014 року (рахунок № 874 від 24.06.2014).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо здійснення Платежів за цим Договором на користь орендодавця, орендар зобов'язується сплати орендодавцю на його вимогу неустойку (пеню) у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та пеня.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних та пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних та пені за послуги надані у березні 2014 року, відповідно до рахунку № 584 від 23.04.2014, не враховано суму часткової оплати за відповідним рахунком. Судом встановлено, що відповідно до розрахунку суми боргу, доданому до позовної заяви, та виписки з банківського рахунку позивача № 2600.7.50251.01, позивачем 24.06.2014 було зараховано грошові кошти у розмірі 795 грн 18 коп. в рахунок часткового погашення заборгованості за послуги згідно з рахунком № 584 від 23.04.2014, що приймається судом в якості належного доказу зарахування в рахунок часткового погашення за рахунком № 584 від 23.04.2014 з огляду на відсутність доказів наявності заборгованості за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) № 49 від 12.12.2013 за попередній період та відсутність заперечень відповідача.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені та 3 % річних з урахуванням суми часткової оплати:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення11676.0111.05.2014 - 10.07.2014619.5000 %0.052 %*370.751885.5901.04.2014-14.04.2014146.5000 %0.036 %*9.401885.5915.04.2014-23.06.2014709.5000 %0.052 %*68.711090.4124.06.2014-10.07.2014179.5000 %0.052 %*9.6511676.9111.06.2014 - 10.07.2014309.5000 %0.052 %*182.35753.9824.06.2014 - 10.07.2014179.5000 %0.052 %*6.67 Всього:647.53

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів11676.0111.05.2014 - 10.07.2014613 %58.541885.5901.04.2014 - 23.06.2014843 %13.021090.4124.06.2014 - 10.07.2014173 %1.5211676.9111.06.2014 - 10.07.2014303 %28.79753.9824.06.2014 - 10.07.2014173 %1.05 Всього:102.92З огляду на доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором оренди (нежитлового офісного приміщення) № 49 від 12.12.2013 та права позивача на нарахування пені за весь період прострочення, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних у розмірі 102 грн 92 коп. та пені у розмірі 647 грн 53 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено часткове погашення боргу 14.07.2014, тобто після звернення позивача до суду з позовною заявою (11.07.2014) та порушення провадження у справі (14.07.2014), судовий збір в частині позовних вимог щодо яких провадження у справі підлягає припиненню покладається на відповідача, в іншій частині - на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17, ідентифікаційний код 20057315) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський Завод електротранспорту" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 143/2, ідентифікаційний код 04012017) заборгованість у розмірі 25197 (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто сім) грн 31 коп., пеню у розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 102 (сто дві) грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн 60 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за отримані послуги у розмірі 11662 грн 63 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.08.2014

Суддя І.М. Отрош