Постанова № 40031589, 05.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6379/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/587/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 429 05.08.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю:

прокурора Корневої С.А.,

представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О. на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Полтавської області, працюючого приватним підприємцем, який проживає по АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень без конфіскації грошових коштів у розмірі 5000 євро.

Відповідно до зазначеної постанови, 06 червня 2014 року о 17 годині 00 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт», терміналу «D», ДПМА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав з України до Австрії, м. Відень, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом №847 та своїми діями обрав проходження митного контролю канал позначений символами зеленого кольору «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України, чим засвідчив факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було поставлено запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі до 10 000 Євро. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт», терміналу «D», ДПМА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 15 000 євро, які знаходились в одному з відділень сумки (ручна поклажа). Готівка переміщувалась без ознак приховування. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці, з приводу декларування валюти, не звертався. Зі слів громадянина України ОСОБА_2 вся готівка належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажиру було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил затримано 5 000 євро. Своїми діями громадянин України ОСОБА_2, під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

На вказану постанову суду, представник митниці Захаров А.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а тому просить її скасувати та постановити нову постанову щодо ОСОБА_2, якою визнати його винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 Митного кодексу України, застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень та конфіскації затриманої валюти у сумі 5 000 євро. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що Бориспільський міськрайонний суд послався на прецедентну норму права - на рішення Європейського суду з прав людини (справа ОСОБА_3 проти Російської Федерації від 06.11.08), не беручи до уваги при тому, що ОСОБА_3 притягався компетентними органами Російської Федерації за вчинення кримінального правопорушення - контрабанди, а також те, що кошти вилучені в громадянина ОСОБА_3 були не предметом правопорушення а тільки речовим доказом і те, що компетентний орган Російської Федерації розпорядився такими коштами не в межах санкції інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення, а лише як речовим доказом по справі. Також, судом не враховано, що правова система України відноситься до правових систем романо - германського типу на правах особливого європейського різновиду, що на відміну від англо - саксонської правової системи виключає превалювання норми прецеденту над нормою права. Зазначає, що суд першої інстанції не вказує, які саме інші міжнародні правові норми (права), правила, тощо, встановлюють порядок, правила або створюють норми, відмінні від аналогічних національних законодавчих норм України, що застосовуються у сфері переміщення через кордон України валютних цінностей. Вказує, що суд першої інстанції не оцінює в постанові майнове становище ОСОБА_2 (хоча і посилається на нього), не бере до уваги те, що порушник отримав за 2013 рік прибутків на суму 999917 гривень 48 копійок, є приватним підприємцем, отримує стійкий та вагомий прибуток систематично, а більша частина коштів (дві третини від загальної суми) була пропущена митним органом через митний кордон, а зазначене ставить під сумнів аргумент суду щодо «надмірного тягара», який випливає з санкції за вчинене ОСОБА_2 порушення. Вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності даних, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена незаконна діяльність, побудовані на необ'єктивних припущеннях, передчасні та безпідставні. На думку апелянта, шкода від вчиненого громадянином ОСОБА_2 порушення полягає саме в неповазі до встановленого українською державою порядку переміщення відповідного товару (валюти) через митний кордон, в нехтуванні та приниженні значення норм національного права в житті українського суспільства та у ігноруванні громадянського обов'язку правосвідомості, а при винесенні постанови судом першої інстанції зазначене враховано не було. Зазначає, що судом також не було враховано те, що ОСОБА_2 вину у вчиненні порушення не визнав. Зауважує, що в оскаржуваній постанові суд повернув ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, які до справи не мають ніякого відношення та не визначився щодо подальшого розпорядження предметом правопорушення - готівковою валютою у сумі 5 000 євро.

У судовому засіданні представник Київської митниці Міндоходів Захаров А.О. апеляційну скаргу підтримав, підтвердив викладені у ній доводи та просив задовольнити.

Вислухавши пояснення представника Київської митниці Міндоходів Захаров А.О., думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав,дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 471 МК України.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, санкція ст. 471 МК України передбачає безальтернативну санкцію - накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів (грошових коштів), порядок переміщення через митний кордон України яких було порушено. За таких умов незастосування даного виду стягнення прямо протирічить вимогам чинного законодавства України, що є неприпустимим.

Посилання суду першої інстанції на те, що у матеріалах справи відсутні данні, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, також не можуть бути підставою для звільнення особи від додаткового стягнення у виді конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини (справу «ОСОБА_3 проти Росії», рішення від 06.11.2008 року), яким встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, вирішив продати квартиру у м. Баку, яку успадкував від матері. Відсутність у нього коштів, на які він розраховував, ставить під загрозу його гідне людське існування.

Обставини порушення митних правил ОСОБА_2 не є аналогічними обставинам встановленим рішенням Європейського суду з прав людини по справі «ОСОБА_3 проти Росії». Крім того, Європейський суд у своєму Рішенні не вказує на те, що національне законодавство Російської Федерації в частині застосування конфіскації за порушення митних правил порушує права людини.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року, при винесенні вказаної постанови суддя припустився помилки при зазначенні валюти, яка була вилучена згідно протоколу про порушення митних правил №0301/125120103/14 від 06 червня 2014 року, а саме, замість вірного « 5 000 євро» зазначив валюту « 5 000 доларів США», а тому зазначена помилка підлягає виправленню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року, є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити йому стягнення в межах санкції статті, передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст. 366, 461, 462, 464, 465,466, 471 МК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці Міндоходів Захарова А.О. - задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.

Прийняти нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією валюти в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) євро, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 0301/125120103/14 від 06.06.2014 в дохід Держави Україна.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька