Постанова № 40030936, 31.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 08:33 № 826/9372/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 № 421/26-59-17-01, № 420/26-59-17-01;

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу від 03.06.2014 № Ф-0001571701 та рішення про застосування штрафних санкцій № 422/26-59-17-01 від 16.06.2014 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою суду від 16.07.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 28.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки вказані висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень податкового законодавства при визначенні суми податкового кредиту, витрат та єдиного соціального внеску є необґрунтованими, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

У судове засідання 28.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено господарські взаємовідносини останнього з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, а тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат.

Суд у судовому засіданні 28.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 року №354/17-01/НОМЕР_1.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- № 420/26-59-17-01 від 16.06.2014 року, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 58 483,75 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 46 787,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11 696,75грн.;

- № 421/26-59-17-01 від 16.06.2014 року, яким позивачу за порушення пп.177.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходів фізичних осіб» на загальну суму 45 621,56 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 36 497,25 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 124,30 грн.;

- № 422/26-59-17-01 від 16.06.2014 року, яким до позивача за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.4 ст.1, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 082,87 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки № 354/17-01/НОМЕР_1 від 30.05.2014 відповідачем винесено податкову вимогу № Ф-0001571701 від 03.06.2014 про сплату суми недоїмку з єдиного внеску в розмірі 55 785,92 грн.

Як вбачається з акта перевірки та усних заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується виключно на обставинах наявності ознак фіктивності в діяльності контрагентів позивача ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім», ТОВ «Київград» та, як наслідок, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на доходи фізичних осіб, внаслідок безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Київград» та нікчемності правочинів між позивачем і ТОВ «БП «Екодім».

Відсутність об'єктів оподаткування, безтоварність господарських операції та нікчемність правочинів встановлені податковим органом на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Київград» та акту про визнання нікчемними правочинів ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім».

Втім, суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки відповідача, з огляду на наступне.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) угод та/або укладення між позивачем і контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч. 4 ст. 72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Стосовно посилань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентами, суд зазначає таке.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Як вже зазначалось, ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на доходи фізичних осіб, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.

Посилання відповідача на порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача є необґрунтованими, адже акт перевірки позивача не містить в собі посилань на прийняття податковими органами реєстрації контрагентів позивача податкових повідомлень - рішень за наслідками їх взаємовідносин з позивачем, внаслідок чого твердження про наявність в діяльності ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім», ТОВ «Київград» порушень норм чинного податкового законодавства є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання такого акту перевірки.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2013 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Укрметалтрейдінг» (підрядник) укладеного договір підряду № 29, відповідно до умов якого підрядник власними силами та за власний рахунок зобов'язується здійснити роботи з виготовлення і монтажу огорожі від котельної осі 1 корпусу № 2, за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 127, за завданням Замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.

Підрядник гарантує, що має відповідний рівень кваліфікації на виконання вказаного об'єму робіт та взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 2 даного договору сторони погодили, що ціна Договору складає 57125,00 грн., в т.ч. ПДВ 9520,83 грн. Ціною Договору є кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, що включає в себе: вартість матеріалів, вартість робіт, додаткових витрат та плановий прибуток. Вказана ціна є сталою на протязі дії всього договору та підлягає перегляду лише за взаємною згодою Сторін в письмовій формі.

В п. 6 Договору сторони визначили, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним сторонами. В разі виявлення недоліків під час приймання робіт, Підрядник за власний рахунок зобов'язується їх усунути протягом 5 днів з моменту такого виявлення.

Шляхом підписання додатку № 1 до договору № 29 від 05.09.2013 року між позивачем та контрагентом погоджено перелік матеріалів та об'єм робіт, необхідних для виконання договору.

Належне виконання ТОВ «Укрметалтрейдінг» взятих на себе зобов'язань підтверджується актом № 28 приймання виконаних будівельних робіт від 20.09.2013 року, згідно якого контрагентом виконано розбивку ділянки під огорожу, викопування ґрунту під стовпи, виготовлення стовпів, встановлення стовпів шляхом їх бетонування, монтаж секцій та виготовлення, покраска і монтаж воріт на загальну суму 31195,84 грн.

При цьому, додатково використано сітку зварну оцинковану на загальну суму 10961, 64 грн.

З урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт, транспортних витрат, накладних витрат та планового прибутку, ТОВ «Укрметалтрейдінг» виконано робіт та затрачено матеріалів всього на суму 57125 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 9520 грн., що також вбачається з довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 20.09.2013 року.

В підтвердження факту руху необхідного для виконання робіт по договору товару, позивач надає в якості додатку до позовної заяви копію товарно-транспортної накладної № 28 від 20.09.2013 року на перевезення сітки зварної оцинкованої.

На підставі підписаного між сторонами вищевказаного акта приймання-передачі робіт, позивачем проведено оплату в сумі 57125 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 66 від 20.09.2013 року і випискою з банку ПАТ КБ «Правекс-Банк» від тієї ж дати.

Податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної № 28 від 20.09.20013 року на загальну суму 57125 грн., в т.ч. ПДВ 9520 грн.

Стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Київград», позивач вважає за необхідне зазначити наступне.

24 липня 2011 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Київград» (підрядник) укладено договір підряду № 24.07/1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 за завданням Замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні види робіт: гідроізоляція місць з'єднання патрубків повітропроводів з профнастилом даху (40м.пог.), гідроізоляція місць проходу крізь дах магістралей систем кондиціонування, виготовлення та монтаж системи відводу води з даху філерного приміщення лінії АРЕТ.

Підрядник має право та відповідний рівень кваліфікації на виконання вказаного об'єму робіт та взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Згідно п. 2 Договору, ціна договору складає 32940,00 грн., в т.ч. ПДВ 5490,00 грн. Ціною Договору є кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, що включає в себе: вартість матеріалів, вартість робіт, додаткових витрат та плановий прибуток. (Додаток 1, який є невід'ємною частиною даного Договору).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною (п. 6 Договору).

Відповідно до смети сторонами погоджено вартість матеріалів та робіт, що вцілому складає 32940 грн., в т.ч. ПДВ 5490 грн.

Факт виконання робіт підрядником та їх прийняття позивачем підтверджується актом виконаних робіт від 03.08.2011 року, який позивачем в якості доказу правомірності віднесення до витрат суми в розмірі 27450 грн. додано в якості додатку до позовної заяви.

На виконання п. 3 договору позивачем шляхом безготівкового розрахунку проведено оплату виконаних робіт, що підтверджується виписками з банку від 31.08.2011 року на суму 19140 грн. та від 26.08.2011 року на суму 13800 грн.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 03.08.2011 року № 03081 на загальну суму 32940 грн., в т.ч. ПДВ 5490грн.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «БП «Екодім», позивач зазначає наступне.

В період з 01.02.2011 року по 06.05.2011 року між СПД - фізичною собою ОСОБА_1 (замовник) і ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім» (підрядник) укладено договори №06.06/1 від 06.05.2011 року, №20.04./1 від 20.04.2011 року, №12.04/1 від 12.04.2011 року та №01.02.-1 від 01.02.2011 року, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою: АДРЕСА_1 за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник, зобов'язується прийняти і оплатити наступні види робіт:

- косметичний ремонт цоколю СІР кімнати сокового виробництва, фарбування стін, звукоізоляція стелі та стіни приміщення засідань (договір № 01.02.-1);

- гідроізоляція місць з'єднання патрубків повітряпроводів з профнастилом даху (35м.п.), очистка водостічного коробу від бруду по рядам С та Е в осях 0-22 (392м.п.) (договір №12.04./1);

- ремонт водостічного короба С та Е в осях 0-22 (47м.п.) (договір №20.04/1);

- облицювання плиткою цоколю чистої кімнати лінії РОМ (27,2м.п) (договір №06.05/1).

У відповідності до п.3 Договорів сторони домовились, що оплата за цим Договором проводиться замовником частинами та в об'ємі по факту виконаних будівельно-монтажних робіт - 100% протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту прийняття робіт, форма оплати - безготівкова.

Передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На підтвердження належного виконання даним контрагентом взятих на себе господарських зобов'язань, позивач звертає увагу на акти виконаних робіт № 17.05-1 від 17.05.2011 року, № 04.05.-1 від 04.05.2011 року, № 26.04-1 від 26.04.2011 року, № б/н від 22.02.2011 року по договору № 10.02-1, які містять в собі викладення змісту та обсягу виконаних ТОВ «БП «Екодім» робіт та є підписаними уповноваженими на те особами.

Факт оплати по договорам підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 14.03.2011 року, № 9 від 29.03.2011 року, № 16 від 26.05.2011 року, № 18 від 06.06.2011 року, № 21 від 09.06.2011 року та виписками з банку ПАТ КБ «Правекс - Банк», які в якості додатків долучені до даного адміністративного позову.

Податковий кредит ФОП ОСОБА_1 сформовано на підставі належним чином оформлених податковий накладних від 22.02.2011 року № 122, від 26.04.2011 року № 42612, від 04.05.2011 року № 50411, від 17.05.2011 року № 51712.

Правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Палаццо» підтверджується наступними обставинами.

Протягом жовтня 2011 року - лютого 2013 року між ФОП - ОСОБА_1 (замовник) і ТОВ «БК «Палаццо» (підрядник) укладено наступні договори підряду, а саме: № 11-10/11 від 03.10.2011 року, № 166 від 22.02.2012 року, № 166 від 01.10.2012 року, № 189 від 05.12.2012 року, № 192 від 20.02.2013 року, відповідно до умов яких:

- підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою АДРЕСА_1, за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник, зобов'язується прийняти і оплатити роботи з облицювання плиткою цоколю чистої кімнати лінії РЕТ-2 (64 м.пог.) (договір №11-10/11 від 03.10.2011 року);

- підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою АДРЕСА_1 за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи з облицювання плиткою цоколю чистої кімнати лінії PET -1 (64 м.кв.) (договір №166 від 22.02.2012 року);

- підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою м. Обухів, вул. Київська, 119 за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити будівельно-монтажні роботи по ремонту фасаду та сходинок (договір №166 від 01.10.2012 року);

- підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою АДРЕСА_2 за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити будівельно-монтажні роботи по ремонту фасаду та сходинок (договір №189 від 05.12.2012 року);

- підрядник зобов'язується виконати будівельно-опоряджувальні роботи за адресою АДРЕСА_2 за завданням замовника з використанням обраних та узгоджених з ним матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити будівельно-монтажні роботи по ремонту фасаду та сходинок (договір №192 від 20.02.2013 року).

Виконання даним контрагентом взятих на себе господарських зобов'язань, підтверджується належним чином оформленими та підписаними актами виконаних робіт № 21.10-1 від 21.10.2011 року, № 41 від 29.03.2012 року, № 1248 від 17.12.2012 року, № 78 від 24.12.2012 року, № 1 від 03.01.2013 року, № 30 від 13.06.2012 року, № 55 від 19.03.2013 року, які містять в собі викладення змісту та обсягу виконаних ТОВ «БК «Палаццо» робіт.

Факт оплати по договорам підтверджується платіжними дорученнями № 41 від 10.11.2011 року, № 3 від 14.01.2013 року, № 13 від 26.02.2013 року, № 15 від 21.03.2013 року, № 10 від 26.04.2012 року, № 20 від 05.07.2012 року, № 21 від 06.07.2012 року, № 42 від 18.12.2012 року, № 45 від 24.12.2012 року та виписками з банку ПАТ КБ «Правекс - Банк», які в якості додатків долучені до даного адміністративного позову.

Податковий кредит ФОП ОСОБА_1 сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 21.10.2011 року № 26, від 29.03.2012 року № 41, від 17.12.2012 року № 43, від 24.12.2012 року № 78, від 03.01.2013 року № 1, від 26.02.2013 року № 55, від 19.03.2013 року № 22, від 13.06.2012 року № 30.

Втім, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, відповідач посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності результатів робіт, виконаних ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім», ТОВ «Київград», позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії договорів, протоколів погодження договірної ціни, локальних кошторисів, підсумкових відомостей, актів приймання виконаних будівельних та ремонтно-будівельних робіт по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 (Генпідрядник) з: ТОВ «Конто К», ІП «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед», ТОВ «Маркет Сервіс», ТОВ «Рено Тракс Україна» (Замовники).

Аналіз змісту договорів по взаємовідносинам позивача з первинними замовниками, а також аналіз змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних бухгалтерських та податкових документах по даним операціям, дає змогу прийти до висновку, що позивач цілком правомірно залучав третіх осіб до виконання певних робіт по договорам з ТОВ «Конто К», ІП «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед», ТОВ «Маркет Сервіс», ТОВ «Рено Тракс Україна», а роботи, виконані ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім», ТОВ «Київград», в подальшому були реалізовані позивачем на вказаних вище первинних замовників, що податковим органом в судовому засіданні не заперечено і не спростовано.

При цьому, як зазначив позивач, до моменту укладання договорів з ТОВ «Будівельне підприємство «Екодім», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Київград», останніми були надані ліцензії на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, копії яких в судовому засіданні долучені до матеріалів справи (а.с. 169 - 182 том І).

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі можливі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на доходи фізичних осіб, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та роботи, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів та робіт не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Приписами ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи зазначене, податкові повідомлення - рішення від 16.06.2014 №420/26-59-17-01, №421/26-59-17-01 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем в перевіряємому періоді єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 55785,92 грн., судом встановлено, що такий висновок є виключно наслідок твердження контролюючого органу про завищення позивачем витрат та, як наслідок, заниження доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок.

Втім, оскільки як зазначається вище, твердження відповідача про завищення витрат є необґрунтованим, доводи контролюючого органу про заниження єдиного внеску в сумі 55 785,92грн. матеріалами справи не підтверджуються, внаслідок чого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 422/26-59-17-01 від 16.06.2014 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2014 №Ф-0001571701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 року № 421/26-59-17-01, № 420/26-59-17-01;

3. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2014 року № Ф-0001571701 та рішення № 422/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2014 року, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Стягнути судові витрати у розмірі 443,52 грн. (чотирьохсот сорока трьох грн. 52 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38728711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, будинок 26).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок