Постанова № 40030860, 28.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року № 813/4663/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Петрик Р.І.,

за участю представника позивача Полянського В.Е., представника відповідача Пилипяк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо складення розрахунку № 6 від 22.05.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.05.2014 року № 7, згідно якого позивача зобов'язано сплатити 321,25 Євро та скасувати розрахунок № 6 від 22.05.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.05.2014 року № 7. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Укртрансінспекції було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача та складено розрахунок, яким перевізника зобов'язано протягом 30 календарних днів сплатити 321,35 Євро. Вказано, що габаритно-ваговий контроль було здійснено з порушенням пунктів 12, 13 та 16 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки пересувний пункт габаритно-вагового контролю не містив інформації про прилад, яким здійснювалися вагові заміри, така інформація відсутня у документах, складених відповідачем за результатами перевірки; не було здійснено документального габаритно-вагового контролю. Зазначено, що відповідачем порушено абзац 4 пункту 4 наказу МВС України та Міністерства та інфраструктури України № 1007/1207 від 10.12.2013 року, оскільки не складено довідку встановленого зразка, яка б підтверджувала результати здійснення такого контролю. Вказано, що відповідачем не вірно визначено параметри транспортного засобу, що стало підставою для хибної кваліфікації типу автомобіля та визначено суму до сплати виходячи з суми за кожним параметром перевищення та за іншою формулою, ніж передбачена у пункті 30 Порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях вказав, що державними інспекторами Укратрансінспекції на виконання завдання на перевірку, перевірено автомобіль товариства та виявлено, що у водія відсутній дозвіл, який надає право на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, чим порушено вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на 7,70 т. Вказано, що контроль здійснено за допомогою сертифікованих пересувних автомобільних ваг «CHECLODE FREEWEIGH», які зареєстровано у державному реєстрі засобів вимірювальної техніки. На спростування доводів позивача вказано, що відповідачем складено довідку, копію якої долучено до матеріалів справи. Зазначено, що оскільки Товариство надавало послуги з перевезення вантажу без оформленого дозволу, а перевищення параметрів від нормативів становили 20,3% від загальної маси та 85,6% від навантаження на здвоєну вісь, розрахунок виконано виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 травня 2014 року, відповідно до завдання на перевірку №005419, на ділянці дороги км 337+900 автодороги Н-09 Мукачеве-Львів (м.Галич) Івано-Франківської області державними інспекторами Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській здійснено перевірку автомобіля Вольво д.н.з. НОМЕР_1, за результатами якої складено акт № 035910, акт № 001958 від 22.05.2014 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні тощо.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на

підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Як вбачається з акту № 035910 під час перевірки виявлено, що у водія ОСОБА_3 відсутній дозвіл-погодження на перевезення великовагових вантажів. Згідно зважування № 09556 допустимо 38 тон, а фактично вага 45 тон 700 кг. Тому порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі встановленого порушення складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №6 від 22 травня 2014 року, згідно з яким позивач - власник транспортного засобу, повинен сплатити на користь Державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні у розмірі 321,25 Євро.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні - габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Щодо посилань позивача, що габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на обладнанні, яке пройшло метрологічну атестацію та має відповідний сертифікат, а пересувний пункт контролю не містив інформації про прилад, яким здійснювалися вагові заміри, тому відповідачем порушено пункти 12 та 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд зазначає наступне

Пунктом 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні пердбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 цього Порядку - під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

З матеріалів справи судом встановлено, що зважування здійснювалося вагою пересувною автомобільною «CHEKLODE FREEWEIGH» заводський номер НОМЕР_2 (фірми CENTRAL WEIGHING).

Сертифікатом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про затвердження типу засобів вимірювальної техніки Серія А №004666 затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні «CHEKLODE FREEWEIGH», який зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки» за номером У2570-07.

У вказаному сертифікаті зазначено, що міжповірочний інтервал такої ваги - становить 1 рік.

Згідно з відомостями про результати періодичної провірки, повірка вимірювального і зважувального обладнання проводиться кожного року. Останню повірку ваг автомобільних «CHEKLODE FREEWEIGH» заводський номер НОМЕР_2 здійснено 11.10.2013 року, за результатами якої встановлено, що засіб вимірювальної техніки є придатним до застосування.

Отже, повірка здійснювалась вагами пересувними автомобільними типу «CHEKLODE FREEWEIGH», які визнані придатними до застосування, що підтверджено даними про повірку робочого засобу.

При зважуванні використовувались належним чином повірені ваги виробництва «СHEKLODE FREEWEIGH» (Англія), які належать до засобів вимірювальної техніки та мають сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки. Вказане, свідчить про відповідність ваг метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника «Central Weighing LTD».

Пунктами 12 та 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні - не передбачено вимог, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен містити інформацію про прилад, яким здійснювалися вагові заміри.

Згідно з частиною 4 та 5 пункту 4 наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства Внутрішніх справ України від 10.12.2013 року № 1007/1207 Про затвердження Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: - видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); - складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування, який визначає порядок здійснення вагового та габаритного контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за допомогою пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, результати вимірювання вагових параметрів транспортного засобу розраховуються автоматично за допомогою спеціального програмного забезпечення, записуються до бази даних вагового індикатору та роздруковуються.

З матеріалів справи встановлено, що на основі цих даних працівниками Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №001958 від 22.05.2014 року про перевищення транспортним засобом Вольво д.н. НОМЕР_1 нормативних вагових параметрів на автомобільній дорозі Н-09 Мукачеве-Львів.

Отже, твердження позивача, що відповідачем не складено довідку встановленого зразка, яка б підтверджувала результати здійснення такого контролю не відповідає дійсності.

Пунктом 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю передбачено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

У пункті 16 цього Порядку вказано, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Як вбачається з акту №001958 від 22.05.2014 року, у ньому зафіксовано порушення вагових параметрів та вказано відомості щодо місця проведення габаритно-вагового контролю, марки автомобіля, реєстраційних номерів автомобіля, найменування перевізника та його адреса, маршрут руху, вантаж, повна маса нормативно допустима та фактична з конкретизацією осьових навантажень, підписи посадових осіб, прізвище, ім'я, по батькові водія. Акт скріплено підписом та печаткою посадової особи, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль.

Як вбачається з довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, у ній зафіксовано найменування та місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, прізвище водія транспортного засобу, марка автомобіля, реєстраційні номери автомобіля, тип транспортного засобу, результати вагового контролю (навантаження на осі, повну масу транспортного засобу), результати габаритного контролю, тощо.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем пункту 16 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Також не знайшли свого підтвердження посилання позивача на той факт, що відповідачем не вірно визначено параметри автомобіля, в тому числі відстані між осями автомобіля згідно з кресленнями від заводу виробника. Оскільки відповідачем було здійснено визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, відповідно до Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування.

Згідно з пунктом 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

На перевірений автомобіль, згідно з Правилами дорожнього руху, нормативно допустимі осьові навантаження складають 11/11/16 тон.

Як встановлено з матеріалів справи, при перевірці встановлено що на вказаному транспортному засобі, осьові навантаження становили 7,25/8,75/14,65/15,05 т, тобто перевищення нормативно допустимих навантажень на здвоєну вісь склало 13,7 т (нормативно допустима 16 т, фактична 29,70 т). З огляду на вищевикладене, перевищення параметрів від нормативу загальної маси склало 20,3 %, а на здвоєну вісь 85,6%.

Пунктом 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту відповідно до «Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метри.

Вказана формула використовується для розрахунку плати за проїзд при видачі дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Однак, нарахування плати за проїзд без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, передбачене п. 31-1 Порядку, а саме, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Як пояснив представник відповідача, розрахунок розроблено наступним чином: при загальній масі транспортного засобу 45,7 т ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,20 Євро. Перевищення навантаження на вісь від нормативу складає 85,6%. За 20% перевищення ставка плати складає 0,27 Євро, за перевищення понад 20 % за кожні наступні 5 % - ставка складає 0,15 Євро. Отже 85,6% віднімаємо 20% що становить 65,6% за ставкою 0,15 Євро та ділимо на 5%, отримуємо 14 разів по 0,15 Євро що дорівнює 2,1 Євро. Загальна сплата за перевищення осьових навантажень становить 0,27 Євро за 20% та 2,1 Євро - за 65,6% що разом становить 2,37 Євро.

Враховуючи те, що ТзОВ «ФХ сервіс» надавало послуги з перевезення вантажу без оформленого дозволу, а перевищення параметрів від нормативів становили 20,3% - від загальної маси-та 85,6% - від навантаження на здвоєну вісь, розрахунок виконано виходячи з параметру з найбільшим перевищенням, отже плата визначена за пройдену частину маршруту по території України з перевищенням параметру більше як на 40 %, а отже у п'ятикратному розмірі.

Тому плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.05.2014 року №7 ТзОВ «ФХ сервіс» складає П= (0,20+2,37)*25*5=321,25 Євро.

Враховуючи наведене, порушень відповідачем положень пунктів 30 та п. 31-1 Порядку судом не встановлено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить вимогу немайнового характеру та майнову вимогу.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Під час подання до адміністративного суду позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно з частиною 3 статті 6 цього Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 218,00 грн.

Позивачем заявлено до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, тому є майновими.

Відповідно до даних Національного банку України станом на момент подання позову офіційний курс гривні до 100 Євро становив 1517,0218 грн.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. слід покласти на позивача та, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з нього до бюджету судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» (Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Л.Українки, буд. 45; код ЄДРПОУ 32641782) до бюджету судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська