Постанова № 40030859, 21.07.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. справа № 809/2217/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Урядка Р.Я.,

представника відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" про стягнення податкового боргу в сумі 53 342,45 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 09.07.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Долинська об'єднана державна податкова інспекція) до товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 53 342,45 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203, пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012-2013 роки в загальному розмірі 232,78 гривень, по податку на додану вартість за листопад-грудень 2012 року, вересень-грудень 2013 року в загальному розмірі 911,46 гривень і земельному податку за вересень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року в загальній сумі 45 216,84 гривень. В порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено зобов'язання по штрафних санкціях із податку на додану вартість застосованого податковим повідомлення-рішенням від 23.01.2014 року №0000101500 в розмірі 49,00 гривень та земельного податку з юридичних осіб, застосованого податковим повідомлення-рішенням від 04.12.2012 року за №0003730151 в розмірі 1 568,00 гривень, за порушення правил сплати (перерахунку) податку на додану вартість і земельного податку з юридичних осіб. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені по податку на додану вартість в сумі 1 298,73 гривень і з орендної плати за землю в сумі 4 065,64 гривень. Загальна сума грошових зобов'язань є податковим боргом відповідача, яка станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 53 342,45 гривень, і несплачена товариством з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" до бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду додатково пояснив, що станом на час розгляду справи податковий борг товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" не погашений та не сплачений до бюджету. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.07.2014 року, не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 16.07.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 42). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2014 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Полуванки, 34, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503 (а.с. 7-10), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 38, 40).

Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2014 року (а.с. 7-9), та взяте на облік Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та земельний податок, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу заборгованості з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та земельного податку, які виникли у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларацій, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133 пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і земельного податку.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 і 2013 роки, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 220,00 гривень за 2012 рік і 19,00 гривень за 2013 рік відповідно (а.с. 13, 14). Однак, дані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив. Із урахуванням часткового внесення (зарахування у зв'язку із переплатою) коштів в сумі 6,22 гривень на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі становить 232,78 гривень (за 2012 рік - 213,78 гривень, за 2013 рік - 19,00 гривень).

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, суд зазначає, що за змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно розраховано вказані зобов'язання, а саме: за листопад 2012 року в сумі 2 148,00 гривень, за грудень 2012 року в сумі 709,00 гривень, за вересень 2013 року в сумі 30,00 гривень, за жовтень 2013 року в сумі 32,00 гривень, за листопад 2013 року в сумі 12,00 гривень і за грудень 2013 року в сумі 3,00 гривень (а.с. 15-16, 17-18, 19-20, 21-22, 23-24, 25-26). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та із урахуванням часткової сплати (зарахування) в сумі 2 022,54 гривень, зменшилась заборгованість за листопад 2012 року, яка на час розгляду справи становить 125,46 гривень. Податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даних декларацій і податкового обліку становить 911,46 гривень.

Щодо заборгованості по земельному податку суд вказує на наступне.

Відповідно до підпунктів 14.1.147., 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 коментованого Кодексу плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем, у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, 16.02.2012 року і 18.02.2013 року заповнено та подано позивачу податкові декларацію з плати за землю (земельний податок) з юридичних осіб за 2012 і 2013 роки, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2012 і 2013 рік помісячно, в тому числі з вересня по грудень 2012 року по 2 826,06 гривень, і з січня по грудень 2013 року по 2 826,05 гривень (а.с. 28-29, 30-31). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав і на момент розгляду справи податковий борг із земельного податку за вересень-грудень 2012 року і січень-грудень 2013 року в загальному розмірі становить 45 216,84 гривень.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання по податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та із земельного податку в загальній сумі 46 361,08 гривень, які несплачені ним у строки встановлений Кодексом, являється узгодженою заборгованістю товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка".

З приводу податкового боргу по податку на додану вартість та із земельного податку, визначеного відповідачу у вигляді застування штрафних (фінансових) санкцій за наслідком перевірок, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вже зазначалося судом вище пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.1 статті 203 і пунктами 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що платник податку на додану вартість зобов'язаний самостійно сплатити суму відповідного податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, а платники земельного податку - щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, 20.11.2012 року і 23.01.2014 року за результатами проведених перевірок правил сплати земельного податку і податку на додану вартість складено акти №3839/0151/03743658, №144/09-05-18/3743658, якими встановлено порушення відповідачем статті 287, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку і податку на додану вартість у 2012-2013 роках (а.с. 62, 64).

В свою чергу, пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом вимог підпункту 54.3.5. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган, серед іншого, зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати свідчать про порушення правил сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи порушення, встановлені у актах перевірки від 20.11.2012 року і 23.01.2014 року, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003730151 від 04.12.2012 року, за №0000101500 від 23.01.2014 року, якими застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію у розмірах 1 568,00 гривень і 49,00 гривень відповідно, як 20% погашеного зобов'язання з порушенням граничних строків на їх сплату (а.с. 27, 32).

Податкове повідомлення-рішення №0000101500 від 23.01.2014 року позивачем 23.01.2014 року вручено відповідачу, що підтверджується записом уповноваженої особи останнього на корінці податкового повідомлення-рішення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Податкове повідомлення-рішення №0003730151 від 04.12.2012 року позивачем направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яке 19.12.2012 року отримане відповідачем, що підтверджується записом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 32).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що згадані вище податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій із податку на додану вартість і земельного податку є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями №0000101500 від 23.01.2014 року і №0003730151 від 04.12.2012 року, відповідачем до бюджету не сплачена і заборгованість по них становить 49,00 гривень і 1 568,00 гривень, відповідно.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0000101500 від 23.01.2014 року і №0003730151 від 04.12.2012 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 1 617,00 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікових карток платника податків відповідача судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 298,73 гривень, по земельному податку в сумі 4 065,64 гривень, відповідно (а.с. 11, 35-36, 33-34).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією 18.01.2010 року і 22.02.2010 року вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ю1" за №1/26 від 18.01.2010 року і "Ю2" за №2/87 від 18.02.2010 року, відповідно, про що свідчить відповідні записи на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 12). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб; податковими повідомлення-рішеннями із податку на додану вартість від 23.01.2014 року і земельного податку з юридичних осіб від 04.12.2012 року; витягами із облікових карток платника податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, податку на прибуток підприємств; корінцями податкових вимог форми "Ю1" за №1/26 від 18.01.2010 року і "Ю2" за №2/87 від 18.02.2010 року; довідкою про суму податкового боргу за період з 16.10.2012 року по 27.06.2014 року за №1076, які містяться в матеріалах справи (а.с. 13-14, 15-16, 17-18, 19-20, 21-22, 23-24, 25-26, 27, 32, 35-36, 33-34, 50-54, 55-59, 60, 61, 12, 11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховані відповідачем та визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість і земельного податку в загальній сумі 53 342,45 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 53 342,45 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів. Отже, стягнення заборгованості по земельному податку з юридичних осіб слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" податкового боргу в сумі 53 342,45 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" (ідентифікаційний код 03743658, вул. Полуванки, 34, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503) з його розрахункових рахунків, які є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка", в дохід бюджету податковий борг з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість в сумі 2 491 (дві тисячі чотириста дев'яносто одна) гривня 97 (дев'яносто сім) копійок.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка" (ідентифікаційний код 03743658, вул. Полуванки, 34, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503) з його розрахункових рахунків, які є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з додатковою відповідальністю "Долинська сільгосптехніка", в дохід місцевого бюджету податковий борг з земельного податку в сумі 50 850 (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дні. У зв'язку із чим постанова в повному обсязі виготовлена 25.07.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.