Постанова № 40030532, 31.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 08:06 № 826/8587/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» доІнспекції з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській областіпровизнання дій протиправними та скасування постанови №269 від 05.05.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі - позивач або ТОВ «Дієса») з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області (надалі - відповідач або Інспекція), в якому просить:

- визнати дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 86а, протиправними;

- скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №269 від 05.05.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 10.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що посадовими особами Інспекції в процесі проведення перевірки діяльності позивача порушено процедуру її здійснення, а при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем безпідставно, як стверджує представник позивача, накладено штраф на ТОВ «Дієса» з підстав відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо товару, який реалізовується позивачем.

У судове засідання 10.07.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Суд у судовому засіданні 10.07.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Посадовими особами Інспекції проведено позапланову перевірку ТОВ «Дієса», а сама: магазину «Ельдорадо» №113, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 86, з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що складено акт №002994 від 05.12.2013 року (надалі - акт перевірки).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, в якості підстави для проведення вказаної перевірки зазначено наказ від 02.12.2013 року №114-ОД, направлення від 05.12.2013 року №2116/14/1911 та згоди Держспоживінспекції України від 26.11.2013 року №03/7-11080-2013.

За результатами перевірки посадовими особами Інспекції вказано про порушення ТОВ «Дієса» положень ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833 та згідно додатку 7 до акту перевірки наведено зведені дані про результати перевірки продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та реалізовувалась із порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів.

На підставі вищевикладеного, Інспекцією винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 05.05.2014 року №269, якою у зв'язку з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію постановлено застосувати до ТОВ «Дієса» штраф у розмірі 28 147,92 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, з урахуванням яких Інспекцією винесено оскаржувану постанову, позивач звернувся до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів зі скаргою №1905/113юр. від 19.05.2013 року, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія опису вкладення у цінний лист з відміткою відділу поштового зв'язку. При цьому, доказів на підтвердження відповіді на вказану скаргу матеріали справи не містять.

Вважаючи оскаржувану постанову від 05.05.2014 року №269 необґрунтованою, а дії щодо її винесення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (надалі - Закон №877).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №877, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Приписами Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 року, визначено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 року (надалі - Положення №206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням №206 зафіксовано основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд. При цьому, в пп. 6.1 Положення №206 передбачено, що Інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, а також здійснювати державний ринковий нагляд у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону №877, державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення (ч. 1 ст. 6 Закону №877).

Як було зазначено вище, в якості підстави для проведення перевірки позивача зазначено наказ від 02.12.2013 року №114-ОД, направлення від 05.12.2013 року №2116/14/1911 та згоди Держспоживінспекції України від 26.11.2013 року №03/7-11080-2013.

Так, представник позивача під час судового розгляду справи наголошував на тому, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі №826/18856/13-а встановлено, що лист Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 26.11.2013 року №405/01-01, який зазначений у згоді Держспоживінспекції України від 26.11.2013 року №03/7-11080-2013 в якості підстави для ініціювання проведення перевірки позивача, підписаний не уповноваженою особою, що свідчить про незаконність підстави для її проведення. Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вказані твердження, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі №826/18856/13-а вказана вище постанова Окружного адміністративного суду міста Києва скасована та прийнято нову постанову, якою у задоволенні вимог ТОВ «Дієса» відмовлено, а, відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі №826/18856/13-а, якою представник позивача обґрунтовує заявлені позовні вимоги, не набрала законної сили у встановленому законодавством порядку.

Щодо тверджень представника позивача про складання акту перевірки не в останній день перевірки та відсутність у ньому підпису уповноваженого представника ТОВ «Дієса», що за твердженнями представника останнього, свідчить про неповне та необ'єктивне здійснення державного нагляду (контролю) посадовими особами Інспекції при проведенні перевірки, суд зазначає про наступне.

Приписами ч. 6 ст. 7 Закону №877 передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, останній складно 05.12.2013 року у присутності керівника або уповноваженої особи мазанину «Ельдорадо» ОСОБА_1, посада якого та факт наявності в останнього відповідних повноважень діяти від імені позивача останнім не заперечувалося. При цьому, відсутність у копії акту перевірки, наданого саме позивачем до суду, не є доказом порушення прав позивача, зокрема, шляхом неповідомлення останнього про результати перевірки ТОВ «Дієса».

Крім того, слід зазначити, що факт складання акту перевірки саме 05.12.2013 року, а не 06.12.2012 року, тобто, за твердженнями представника позивача, не в останній день перевірки ТОВ «Дієса», не є порушенням, за наслідками якого фактичні дані за результатами перевірки підлягають нівелюванню, оскільки за своєю правовою природою акт перевірки є лише засобом документування результатів такої перевірки.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафних санкцій №269 від 05.05.2014 року суд зазначає про наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ (надалі - Закон №1023).

Положеннями ст. 26 Закону №1023 визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів.

Так, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону №1023).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 05.05.2014 року №269, підставою для винесення останньої слугував факт виявлення посадовими особами Інспекції реалізації позивачем продукції 36 найменувань без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, вартість одержаної для реалізації партії товару на суму 93 826,40 грн.

Приписами п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023 визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1023, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

При цьому, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування (ч. 1 ст. 15 Закону №1023).

Водночас, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження (ч. 2 ст. 15 Закону №1023).

Приписами п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833, про порушення яких йде мова в акті перевірки, визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, у тому числі, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Дані положення також кореспондуються з положеннями Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104 (надалі - Правила №104), п. 2 глави 4 розділу ІІ яких встановлено, що маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску. На електронагрівальних приладах маркувальні дані розміщуються безпосередньо на корпусах або металевих пластинках, які прикріплюються до приладів. Проводи і шнури повинні мати додаткове маркування: марку проводу (шнура), кількість жил, номінальний переріз (мм 2), довжину (м) для бухт, кількість і довжину шнура в пачці, масу брутто (кг). Індивідуальна упаковка електропобутових товарів має містити маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), рід струму, номінальну потужність (Вт), попереджувальні знаки, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Так, відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію встановлено посадовими особами Інспекції під час здійснення позапланової перевірки торговельного об'єкту ТОВ «Дієса», про що зазначено в акті перевірки.

Натомість, надані представником позивача під час судового розгляду справи копії фотокарток, які за твердженнями останнього, вказують на наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, яка була об'єктом перевірки, не спростовують висновків Інспекції, зроблених під час перевірки позивача, оскільки не дають підстав стверджувати, що дані факти існували під час проведення посадовими особами Інспекції позапланової перевірки ТОВ «Дієса», результати якої оскаржуються. При цьому, інших доводів на обґрунтування власної позиції представником позивача не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, з аналізу положень п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023 вбачається, що розмір штрафних санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, встановлюється від вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

Так, представник позивача у додаткових поясненнях, залучених до матеріалів справи у судовому засіданні 10.07.2014 року, наголошував, що штрафні санкції, накладені на позивача у розмірі 28 147,92 грн., «явно нараховані, виходячи з роздрібної вартості товарів». При цьому, доказів на підтвердження вищезазначених тверджень у матеріалах справи не міститься, а, відтак, належними та допустимими доказами не підтверджено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, не спростовано висновків Інспекції, зафіксованих в акті перевірки, на підставі яких ґрунтується оскаржувана постанова від 05.05.2014 року №269.

Таким чином, за результатами розгляду матеріалів справи суд встановив відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а, отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час винесення постанови та у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок