Постанова № 40029418, 30.07.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 809/2924/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Канюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олега Степановича

про скасування рішень № 5837543 від 13.09.2013 р., № 6140666 від 23.09.2013 р. та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олега Степановича (надалі - відповідач) про скасування рішення №5837543 від 13.09.2013 р. та зобов'язання до вчинення дій.

01.10.2013 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій він також просить скасувати рішення № 6140666 Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олега Степановича "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" від 23.09.2013 року.

Заяви мотивовані тим, що 09.09.2013 року представник позивача звернувся до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на 1/2 нежитлового приміщення, що в АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013 року. За наслідками розгляду, державним реєстратором 13.09.2013 року винесено рішення № 5837543 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 23.09.2013 року відповідачем прийнято рішення № 6140666 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Вважає дії державного реєстратора незаконними, тому просить оскаржувані рішення скасувати та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем 1/2 нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 (торговий павільйон).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні, що долучене до матеріалів справи. (а.с. 32 - 34).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.09.2013 року представник позивача подав до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на 1/2 нежитлового приміщення, що в АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013 року. (а.с. 35).

До вказаної заяви представником позивача було долучено документи передбачені абзацами 1,3 пункту 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: належним чином засвідчені копії рішення Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013 року, згідно з яким за позивачем визнано право власності на 1/2 торгового павільйону в будинку АДРЕСА_1; копію паспорта позивача, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку ОСОБА_3; копію паспорта та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера представника позивача, а також документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені позивача.

13.09.2013 року відповідач своїм рішенням за № 5837543 зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на тій підставі, що представником заявника не подано усіх необхідних документів, а саме не подано технічний паспорт, в зв'язку з чим неможливо внести дані щодо об'єкта нерухомості (а.с. 43).

23.09.2013 року відповідач рішенням за № 6140666 керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відмовив у державній реєстрації права власності "форма власності: приватна, розмір частки 1/2 на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_3", в зв'язку з тим, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (а.с. 44).

Як зазначено вище, оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відмову в державній реєстрації права власності, державний реєстратор прав на нерухоме майно мотивував тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: не додано технічного паспорту.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року № 703.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно положень статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи (частина 1 статті 10 Закону).

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно положень пункту 5 частини 1 статті 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.08.2013 року визнано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на 1/2 торгового павільйону в будинку № АДРЕСА_1. (а.с. 41 - 42).

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону зазначено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Статтею 17 Закону визначено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі несе особа, яка подає заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі.

Згідно пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна:

тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);

призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);

площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);

відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або

присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю);

адреса об'єкта нерухомого майна;

підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Однак, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язкове зазначення в правовстановлюючих документах відомостей, які вносяться державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, суд звертає увагу, що з урахуванням вимог частини другої статті 9 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Судом встановлено, що право власності на торговий павільйон в будинку АДРЕСА_1, зареєстровано 13.02.2006 року (тобто до 01.01.2013 року) за підприємцем ОСОБА_7 (чоловіка позивача), що підтверджується довідкою Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації за №1726/01-18 від 20.04.2012 року (а.с. 46).

Таким, чином відповідач має передбачені Законом повноваження витребовувати додаткові документи. Суд зазначає, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно позивача мав всі правові підстави звернутися до відповідного органу з запитом, щодо надання інформації про об'єкт нерухомого майна, чого ним зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовна вимога про скасування рішення № 6140666 Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олега Степановича "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" від 23.09.2013 року - підлягає до задоволення.

В той же час, суд зазначає, що заявлена вимога про скасування рішення відповідача про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 5837543 від 13.09.2013 року, не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуване рішення вичерпало свою дію з моменту прийняття відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.09.2013 року за № 6140666, а отже в цій частині заявленого позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем 1/2 нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 (торговий павільйон) суд вважає, що в даному випадку йде мова про дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - відповідача, оскільки прийняття рішення про державну реєстрацію є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Під дискреційним повноваженням суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

В той же час, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності 1/2 нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 (торговий павільйон), з урахуванням вимог пунктів 8, 8-1 частини 2 статті 9 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови позивачам зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення № 6140666 Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олега Степановича "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" від 23.09.2013 року та скасувати його.

Зобов'язати реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності 1/2 нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 (торговий павільйон), з урахуванням вимог пунктів 8, 8-1 частини 2 статті 9 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 04.08.2014 року.