Рішення № 40028040, 21.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/37/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 Справа № 908/1518/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Селена" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 94/1)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди від 18.07.2012 р. та стягнення заборгованості з орендної плати

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

від позивача: Васильченко О.І., довіреність б/н від 11.06.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

06.05.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Селена" з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 18.07.2012 р. та стягнення 24059,03 грн., які складаються з 24000 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди та 59,03 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1518/14, справі присвоєно номер провадження справи 32/37/14, судове засідання призначено на 28.05.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 28.05.2014 р. у зв'язку з неявкою в судове зсідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 18.06.2014 р.

Ухвалою суду від 18.06.2014 р., за клопотанням позивача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 21.07.2014 р.

Відповідач в судове засідання 21.07.2014 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі від 07.05.2014 р., від 28.05.2014 р. і від 18.06.2014 р. документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.

Від відповідача повернулась ухвала суду від 07.05.2014 р. про порушення провадження по справі з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на фізичну особу-підприємця, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1518/14.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

На адресу господарського суду 18.06.2014 р. від позивача надійшла заява про уточнення та збільшення позовних вимог, якою просить суд, розірвати договір оренди та стягнути з відповідача 66059,03 грн., які складаються з 66000 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди та 59,03 грн. трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом заява про збільшення позовних вимог задовольняється, оскільки не суперечить положенням ст. 22 ГПК України.

Судом розглядаються вимоги про розірвання договору оренди від 18.07.2012 р. та стягнення 64059,03 грн., які складаються з 64000 грн. основного боргу за договором оренди та 59,03 грн. трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

21.07.2014 р. представник позивача надав господарському суду Запорізької області заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення 59,03 грн. трьох відсотків річних та інфляційних витрат. Процесуальні наслідки часткової відмови від позовних вимог представнику позивача відомі.

Клопотання відповідає вимогам ст.ст. 22, 28, 78 ГПК України, заявлене в межах повноважень представника та приймається судом, у звязку з чим провадження у справі в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат в сумі 59,03 грн. підлягає припиненню.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 525, 526, 527, 632, 651, 762 ЦК України, ст., ст. 188, 193 ГК України та умовами договору оренди від 18.07.2012 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 21.07.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 р. між ТОВ "Компанія Селена" (позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір оренди з відповідними додатками до нього та змінами і доповненнями, внесеними згідно додаткових угод до договору (далі за текстом -Договір).

За умовами Договору позивач (Орендодавець) передав, а відповідач (Орендар) прийняв в оренду у строкове платне користування, придатне для використання приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа наданого в оренду за даним договором приміщення складає 132,10 м2. Передача об'єкту оренди відповідачу здійснюється згідно акту прийому - передачі (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі об'єкту оренди і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк оренди складає 2 роки 11 місяців та 2 днів при умові підписання обома сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Факт передачі в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 18.07.2012 р., який підписано позивачем і відповідачем, відповідно до якого майно передавалося в належному стані, без зауважень і претензій.

Таким чином, позивач, як орендодавець майна, взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

У відповідності до пункту 2.1 - 2.2 Договору, загальний розмір орендної плати за об'єкт оренди згідно додаткової угоди сторін. Всі розрахунки за цим договором виконуються на розрахунковий рахунок в безготівковій формі, виключно у національній валюті.

Додатковою угодою до договору від 03.02.2014 р. сторони передбачили, що орендна плата за користування приміщення переданого орендодавцем орендарю відповідно до договору оренди від 18.07.2012 р. починаючи з лютого 2014 року складає 14000 грн. Вартість послуг 11666,67 грн. + ПДВ 2333,33 грн.

18.02.2014 р. позивач направив на адресу відповідача пропозицію про зміну умов договору в частині розміру орендної плати з додатковою угодою від 17.02.2014 р., в підтвердження направлення пропозиції позивач надав суду копію фіскального чеку № 0446 від 18.02.2014 р. з описом вкладення. Додатковою угодою до договору оренди від 17.02.2014 р. орендна плата за користування приміщення переданого орендодавцем орендарю відповідно до договору оренди від 18.07.2012 р. починаючи з лютого 2014 року складає 37200 грн. Вартість послуг 31000 грн. + ПДВ 6200,00 грн. Додаткова угода від 17.02.2014 р. відповідачем була не підписана.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно вносити орендну плату та інші платежі передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином і не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати. Зокрема, як вбачається з наданого позивачем розрахунку з лютого 2014 р. по червень 2014 року відповідачу було нараховано 70 000 грн. орендної плати, з яких відповідачем фактично сплачено 4000 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача з орендної плати за Договором оренди за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, становить 66000 грн.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідачем плата за користування орендованим приміщенням за Договором у строки та обсязі, обумовлені сторонами, здійснена не була.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору належним чином та в повному обсязі не виконав.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію ( вих. № 1/3/14 від 21.03.2014 р.) з вимогою погасити заборгованість в сумі 10030,81 грн.

Крім того, позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 1/5/2014 від 26.05.2014 р.) про оплату орендних платежів протягом семи днів, але не пізніше 03 червня 2014 р. відповідно до виставленого рахунку № 26/1 від 26.05.2014 р. на суму 56000 грн., рахунок № 26/1 додавався до вимоги.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимоги позивача про оплату заборгованості за договором оренди.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач сплату орендної плати в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, задоволенню судом підлягає вимога про стягнення з відповідача 66000 грн. заборгованості з орендної плати за Договором, яка пред'явлена до стягнення обґрунтовано.

Як зазначалось вище, у судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача відмовився від позову в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 59,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно із п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, розглянувши заяву про відмову від позову в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 59,03 грн., враховуючи, що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе прийняти відмову ТОВ "Компанія Селена" від позову в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 59,03 грн.

Провадження у справі № 908/1518/14, в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 59,03 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про розірвання договору оренди задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Право на односторонню відмову від договору оренди, в тому числі шляхом його дострокового розірвання, законодавством України не передбачено (ч. 1 ст. 291 ГК України). Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

Згідно зі ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 5.4. Договір може бути розірваний достроково виключно: за взаємною згодою сторін; за рішенням господарського суду. При цьому сторона, яка бажає розірвати договір достроково зобов'язана за 30 (тридцяти) календарних днів попередити іншу сторону про дострокове розірвання даного договору.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено факт надіслання відповідачу заяви про дострокове розірвання договору оренди в установлений законодавством та договором строк.

Крім того, позивач не довів факт наявності законних підстав для розірвання договору оренди.

Нормами ст. ст. 782, 783 ЦК України встановлене право орендодавця відмовитись від договору оренди та/або вимагати його розірвання і повернення майна, зокрема, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду майна" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, ва тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. Виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що на момент подачі позову до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість за період з лютого по березень 2014 р. в сумі 24000 грн., тобто протягом 2 місяців.

Таким чином, вимога позивача щодо розірвання договору оренди внаслідок не внесення відповідачем заборгованості протягом двох місяців підряд суперечить ст. 782 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Селена" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 18.07.2012 р. та стягнення 66059,03 грн., які складаються з 66000 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди та 59,03 грн. трьох процентів річних та втрат від інфляції задовольнити частково.

2. Відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Селена" в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ "Компанія Селена" 59 грн. 03 коп. трьох процентів річних та втрат від інфляції прийняти та провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 272161438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Селена" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ 32113803) 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати та 1825 (одна тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 37 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В задоволенні вимоги про розірвання договору оренди від 18.07.2012 р., укладеного між ТОВ "Компанія Селена" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "23" липня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.