Рішення № 40027171, 25.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р.Справа № 922/1962/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Чемужівської сільскої ради Зміївського району Харківської області (м. Харків) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Валківська міжрайонна державна фінансова інспекція в Харківській області (Харківська обл., м. Валки) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення 48139,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кравченко С.П. (довіреність від 07.07.2014 р.);

відповідача - ОСОБА_3 (договір доручення на надання юридичних послуг №05/13 від 07.07.2014 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1375 від 20.12.2005 р.);

3-ї особи - ОСОБА_4 (довіреність №25-26/18 від 09.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Чемужівська сільска рада Зміївського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №3 від 10.06.2008 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 48139,40 грн., з яких 4146,12 грн. - сума боргу за договором в період з листопада 2010 р. по травень 2011 р.; 43897,89 грн. неустойки в період з травня 2011 р. по січень 2014 р., 95,39 грн. пені. за період з листопада 2010 р. по травень 2011 р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

23 липня 2014 року за вх. №25342 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки та пені. Також разом з запереченнями від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просить суд відмовити в задоволенні позову в частині нарахування заборгованості за орендну плату за договором оренди за період з листопада 2010 року по травень 2011 року з підстав пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні 23 липня 2014 року було оголошено перерву до 25 липня 2014 року о 12:00 год.

25 липня 2014 року за вх. №25749 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд вважати дату початку нарахування заборгованості по орендній платі, згідно договору оренди №3 від 10.06.2008 р. з 01.11.2010 р. до 09.05.2011 р.

25 липня 2014 року за вх. №25748 до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить суд застосувати ст. 267 ЦК України до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 95,39 грн., та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні 25 липня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25 липня 2014 року заперечив проти позовних вимог.

В судовому засіданні 25 липня 2014 року представник 3-ї особи підтримав позов позивача в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 червня 2008 року між позивачем - Чемужівською сільською радою Зміївського зайону Харківської області (орендодавець) та відповідачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 3, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне володіння та користування частину нежитлових приміщень в АДРЕСА_2 загальною площею 248,40 кв. м. з метою використання для проведення вечорів молоді.

Право власності на об'єкт оренди підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.02.2007 р. виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області за № 8 від 13.02.2007р. та зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ" на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13604166 від 16.02.2007р.

Згідно п. 3.1. договору, вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі орендованого майна.

Факт передачі відповідачу нежитлових приміщень в АДРЕСА_2 загальною площею 248,40 кв. м. підтверджується актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 від 10.06.2008 р.

Відповідно до п.11.1 договору, договір діє з "10" червня 2008 р. до "10" травня 2011 р.

До Договору оренди вносились зміни, про що укладались додаткові угоди, а саме:

- за №1 від 10.06.2008 відповідно до якої в зв'язку з проведення ремонтних робіт за рахунок інвестицій орендаря зараховувати вартість придбаних матеріалів і робіт в рахунок орендної плати згідно кошторису та акту виконаних робіт;

- за №2 від 20.06.2008 відповідно до якої, орендар має першочергове право викупу орендованого приміщення та передачі прав за даним договором спадкоємцям;

- за №3 від 19.11.2009 відповідно до якої термін дії договору продовжено до 10.05.2057 року.

Дані додаткові угоди було затверджено рішенням XIII сесії У скликання сільської ради від 19.11.2009 за № 568-У.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2011 р. по справі №5023/4612/11 визнано недійсною укладену між Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 додаткову угоду №3 від 19.11.2009 року, до договору оренди № 3 від 10.06.2008 року.

Згідно з п.10.6 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу сесії Чемужівської сільської ради.

Згідно рішення 8 сесії УІ скликання Чемужівської сільської ради від 07.04.2011 за № 57-УІ дозвіл на продовження терміну дії договору оренди ФОП ОСОБА_2 надано не було.

Листом за №02-20/156 від 11.05.2011 Чемужівською сільською радою було проінформовано ФОП ОСОБА_2 про не продовження договору оренди. Листом за №02-20/335 від 28.09.2011 було повідомлено про звільнення орендованого приміщення в термін до 03.10.2011 року.

Рішенням 20 сесії УІ скликання Чемужівської сільської ради від 22.09.2011 за №98-УІ «Про готовність приміщень комунальної власності до роботи в зимовий період 2011-2012 роки» було вирішено надати вимогу ФОП ОСОБА_2 щодо звільнення приміщення, передачі ключів та забезпечення доступу до приміщень.

Листом за №02-20/335 від 28.09.2011 Чемужівською сільською радою було направлено дане рішення сесії ФОП ОСОБА_2 до виконання.

Листом за №02-15/155 від 12.04.2012 Чемужівською сільською радою до було направлено вимогу ФОП ОСОБА_2 щодо надання ключів від орендованих приміщень та забезпечення доступу до них.

Листом за №02-15/471 від 20.12.2012 Чемужівською сільською радою до було направлено вимогу ФОП ОСОБА_2 щодо звільнення орендованих приміщень.

Рішенням XXXIII сесії УІ скликання Чемужівської сільської ради від 22.03.2013 за №357-УІ було вирішено звернутися до суду з позовною заявою про звільнення самовільно зайнятих приміщень Чемужівського будинку культури колишнім орендарем ОСОБА_2

Чемужівська сільська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом щодо усунення перешкод з боку ФОП ОСОБА_2 у користуванні орендованими приміщеннями шляхом зобов'язання їх звільнення. Рішенням суду по справі №922/2872/13 від 17.09.2013 р. позовні вимоги Чемужівської сільської ради було задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21.11.2013 по справі №922/2872/13 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 було залишено без задоволення.

На підставі рішення Виконавчого комітету від 12.12.2013 №40 по сільській раді було створено комісію по прийому-передачі орендованих нежитлових приміщень колишнім орендарем. Зазначене рішення було затверджено рішенням 45 сесії УІ скликання Чемужівської сільської ради від 12.12.2013 за №493-УІ. Крім цього, даним рішенням було вирішено провести передачу приміщень будинку культури 24.12.2013 року.

На підставі рішення 46 сесії УІ скликання Чемужівської сільської ради від 24.12.2013 №504-УІ в зв'язку з поданням заяви ФОП ОСОБА_2 про перенесення дати передачі орендованих приміщень було вирішено перенести дату передачі орендованих приміщень з 24.12.2013 на 15.01.2014 рік.

Згідно акту приймання-передачі частини нежитлового приміщення від 15.01.2014 нежитлове приміщення будинку культури площею 248,4 м2 ФОП ОСОБА_2 було передано до Чемужівської сільської ради.

З акту ревізії Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції сільського бюджету та фінансовіо-господарської діяльності органів місцевого самоврядування Чемчужівської сільської ради за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р. №720-14/4 від 12.03.2014 р. вбачається, що сільською радою недоотримано кошти за користування СПДФЛ ОСОБА_2 за період з 10.02.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 42376,67 грн.

Ревізією встановлено, що протягом періоду з 10.05.2011 по 31.12.2013 рахунки на відшкодування плати за користування майном Чемужівською сільською радою до ФОП ОСОБА_2 не направлялись. За даними бухгалтерського обліку сільської ради дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_2 не рахується.

Ревізією з питання повноти проведення розрахунків та правильності нарахування орендної плати Чемужівською сільською радою за передані ФОП ОСОБА_2 не житлові приміщення встановлено, що орендна плата, згідно п.4.1 договору визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та була розрахована виходячи з первісної вартості майна та площі приміщення, що надано в оренду, за орендною ставкою 15%.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 та ст. 11 Закону України від 16.07.1999 за №996-ХІУ суми надходжень орендної плати відображаються в довідці про дебіторську та кредиторську заборгованість та в Балансі (ф. №1).

Станом на 01.04.2010 ФОП ОСОБА_2 було нараховано орендну плату в сумі 12047,58 грн., станом на 01.01.2011 - 17708,60 грн. На дату закінчення терміну дії договору 10.05.2011 сума заборгованості по орендній платі становила 4146,12 грн. і зменшилась за рахунок зарахування коштів в сумі 16416,54 грн. в рахунок поліпшення орендованого майна згідно ухвали суду від 02.02.2011 за мировою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що порушивши умови договору ФОП ОСОБА_2 не повертав об'єкт оренди в період з 11.05.2011р. по 15.01.2014р., що складає 32 (тридцять два) місяці та 5 (п'ять) днів.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймачі зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно заяв представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Поняття позовної давності, наведене у ст. 256 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 253 ЦК України закріплює право початкового моменту перебігу строку, зокрема, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла б довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із заявою про визнання поважними причин пропущення позовної давності позивач в порядку п.5 ст.267 ЦК України до суду не звертався.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями частини 2 статті 217 ГК України визначено, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня - частина 1 статті 230 ГК України); оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди). Відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Враховуючи те, що позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату за договором оренди за період з листопада 2010 року по травень 2011 року в розмірі 4146,12 грн. було подано позивачем до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї частини позову.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки в період з травня 2011 р. по січень 2014 р. в розмірі 43897,80 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 43533,80 грн. В частині позову про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 364,09 грн. слід відмовити у зв'язку з невірним нарахуванням.

Суд, дослідивши заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування позивачем пені у розмірі 95,39 грн. зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.13р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Слід зазначити, що сторонами в договорі або в інших документах, якими обмінювалися сторони не було передбачено умови про збільшення строку позовної давності, тому представник відповідача правомірно заявив клопотання щодо застосування строку позовної давності щодо пені.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 95,39 грн. за період з листопада 2010 р. по травень 2011 р. подано позивачем з пропуском встановленого ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який сплинув.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області (63430, Харківська область, Зміївський район, с.Чемужівка, вул. Курдяєва, б.4, код 04397550) 43533,80 грн. неустойки та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова