Рішення № 40027144, 29.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12990/14 29.07.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар"

про стягнення 38 035,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чікішева Н.Ю. - представник за довіреністю № 6/221 від 17.03.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" про стягнення 38 035,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.08.2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" укладено договір поставки №7/2.

Позивач виконав свою частини зобов'язання та передав товар відповідачу.

Проте, відповідач не в повному обсязі розрахувався за товар.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 35 150,96 грн. та пеню в розмірі 2 884,81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 02.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29980890.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 29980890 з направленням ухвали про порушення провадження у справі, він повернувся в суд у зв'язку з іншими причинами, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (вибула).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 68, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.08.2011 року між філією ВСП в м. Києві публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (покупець) укладено договір поставки №7/2.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно з п.9.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2011 року.

Якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку, вказаного у п.9.2 договору жодна зі сторін не попередить у письмовій формі про свій намір припинити дію договору, даний договір вважається пролонгований на один календарний рік, на тих же умовах (п.9.11 договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.4.1 договору, ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

На виконання умов договору, за період з 23.12.2013 року по 22.01.2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 35 865,03 грн.

Проте, відповідачем оплачено товар на суму 1 714,07 грн.

Сторонами проведено звірку та оформлено Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.13-17.03.14, в якому сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 150,96 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.3 договору в узгодженій редакції затвердженій протоколом розбіжностей від 26.08.2011 року, покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

29.05.2014 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія №6/432 від 29.05.2014 року на суму 37 614,91 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 35 150,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 884,81 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.7 договору передбачено, за необгрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення, грн.1894.6230.01.2014 - 14.04.2014756.5000 %0.036 %50.611894.6215.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %66.083365.9128.01.2014 - 14.04.2014776.5000 %0.036 %92.313365.9115.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %117.39639.5428.01.2014 - 14.04.2014776.5000 %0.036 %17.54639.5415.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %22.312460.624.01.2014 - 14.04.2014816.5000 %0.036 %70.992460.615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %85.82564.5523.01.2014 - 14.04.2014826.5000 %0.036 %16.49564.5515.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %19.694325.4621.01.2014 - 14.04.2014846.5000 %0.036 %129.414325.4615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %150.862485.3819.01.2014 - 14.04.2014866.5000 %0.036 %76.132485.3815.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %86.68262.6219.01.2014 - 14.04.2014866.5000 %0.036 %8.04262.6215.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %9.16420.3617.01.2014 - 14.04.2014886.5000 %0.036 %13.18420.3615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %14.662204.0416.01.2014 - 14.04.2014896.5000 %0.036 %69.872204.0415.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %76.87253.7414.01.2014 - 14.04.2014916.5000 %0.036 %8.22253.7415.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %8.85380.1114.01.2014 - 14.04.2014916.5000 %0.036 %12.32380.1115.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %13.26907.2611.01.2014 - 14.04.2014946.5000 %0.036 %30.37907.2615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %31.642606.1011.01.2014 - 14.04.2014946.5000 %0.036 %87.252606.1015.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %90.89351.0608.01.2014 - 14.04.2014976.5000 %0.036 %12.13351.0615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %12.241796.8005.01.2014 - 14.04.20141006.5000 %0.036 %64.001796.8015.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %62.67612.6905.01.2014 - 14.04.20141006.5000 %0.036 %21.82612.6915.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %21.37417.6604.01.2014 - 14.04.20141016.5000 %0.036 %15.02417.6615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %14.571092.2403.01.2014 - 14.04.20141026.5000 %0.036 %39.681092.2415.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %38.095155.0902.01.2014 - 14.04.20141036.5000 %0.036 %189.115155.0915.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %179.791606.8631.12.2013 - 14.04.20141056.5000 %0.036 %60.091606.8615.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %56.041348.5731.12.2013 - 14.04.20141056.5000 %0.036 %50.431348.5715.04.2014 - 20.06.2014679.5000 %0.052 %47.03

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 2 370,97 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 528,84 грн. не підлягають задоволенню

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 68, код ЄДРПОУ 37559513) на користь публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, будинок 15, код ЄДРПОУ 01528186) заборгованість в розмірі 35 150 (тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 96 коп., пеню в розмірі 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 801 (одна тисяча вісімсот одна) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.08.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий