Ухвала суду № 40027056, 04.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року справа №805/6215/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Жаботинської С.В.

Ляшенка Д. В.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 19 червня 2014 року

по справі № 805/6215/14 (суддя Смагар С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

до Східної митниці Міндоходів

про скасування рішення від 25 березня 2014 року

№ 05-70-52/03-1/4114 та зобов'язання надати товарам

режим вільної торгівлі, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року з підстав необґрунтованості заявлених вимог відмовлено у задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (надалі товариство, позивач у справі) до Східної митниці Міндоходів (надалі відповідач у справі, митниця) про скасування рішення від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 та зобов'язання надати товарам режим вільної торгівлі (арк. справи 37-39).

Позивач не погодившись з рішенням суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення про задоволення позовних вимог (арк. справи 43). Апелянт доводить, що відмова митниці у застосуванні режиму вільної торгівлі є протиправною.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідача 1 серпня 2014 року надійшло клопотання про зупинення розгляду справи у зв'язку із встановленням простою в роботі Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та зазначає, що явку відповідача у даній справі не було визначено судом апеляційної інстанції обов'язковою.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 10 вересня 1997 року, включене до ЄДРПОУ за номером 25105958, про що державним реєстратором зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 266 107 0013 010088, що підтверджується довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №700417 (арк. справи 7).

Відповідач у справі Східна митниця Міндоходів у відповідності до норм Митного кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених Митним та Податковим кодексами України та іншими актами законодавства України, організацію застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодію з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії; застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 12 та 14 листопада 2013 року здійснив митне оформлення товару «парафін нафтовий сірниковий НС» за митними деклараціями № 700140000/2013/024638, № 700140000/2013/024834 відповідно. На момент митного оформлення документів, що підтверджують країну походження позивачем не надано, а тому товар випущено у вільний обіг зі сплатою ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України відповідно до частини другої статті 48 Митного кодексу України, що не є спірним між сторонами у справі.

Позивач 7 березня 2014 року звернувся до відповідача із заявою № 07-03/14-2 про відновлення режиму вільної торгівлі до товару «парафін нафтовий сірниковий НС» за митними деклараціями від 12 листопада 2013 року № 700140000/2013/024638 та від 14 листопада 2014 року № 700140000/2013/024834. Також, позивачем надано оригінали сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 13 лютого 2014 року № 4 021 001085 (№ 3178494) та № 4 021 001084 (№ 3178494), видані Московською Торгово-промисловою палатою.

Листом від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 позивач повідомив товариство про те, що вищенаведені сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 13 лютого 2014 року не можуть бути визнаними для цілей надання режиму вільної торгівлі товарам, оформленими за митними деклараціями від 12 листопада 2013 року № 700140000/2013/024638 та від 14 листопада 2014 року № 700140000/2013/024834. Відповідач у якості підстави для такого невизнання зазначив, що митницею виявлена невідповідність комерційного найменування товару, зазначеного у графі 8 сертифікатів - «парафин», найменуванню товару, зазначеному у товаросупровідних документах та графі 31 митних декларацій - «парафин нефтяной спичечный НС».

Суть спірних правовідносин у правомірності не визнання митним органом наданих позивачем сертифікатів для цілей надання режиму вільної торгівлі, що регулюється Митним кодексом України.

Статтею 36 Митного кодексу України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Статтею 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 48 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Договором про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року (ратифікований Законом України від 30 липня 2012 року № 5193-VI та набрав чинності для України і Російської Федерації - 20 вересня 2012) встановлено режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією.

Відповідно до статті 4 вказаного Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - Правила).

Можливість відновлення режиму вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1) передбачена також пунктом 5.4 розділу 5 Правил.

Пунктом 6.7 Правил встановлено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Пунктом 7.4 розділу 7 у графі 11 «Номер та дата рахунку-фактури» зазначаються відомості про рахунок-фактуру або рахунок-проформу, або інший документ, що відображає фінансові та (або) кількісні параметри товару (під час здійснення довгострокових зовнішньоторговельних договорів (угод), коли вантаж надходить від одного й того самого вантажовідправника одному й тому самому одержувачу вантажу, заповнення графи не обов'язкове).

Відповідно до пункту 9.1 Правил сертифікат про походження товарів форми СТ-1 може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі у разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають задекларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Враховуючи, що найменування товару, визначеного у сертифікатах та митних деклараціях, не дозволяє провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого (товар має різні комерційні назви у сертифікатах та документах, за якими здійснено митне оформлення товару), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для направлення мотивованого звернення до вповноваженого органу, що засвідчив наданий сертифікат форми СТ-1.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на не направлення митницею звернення до повноважного органу, що видав сертифікат, оскільки направлення таких звернень є правом митного органу країни ввезення, відповідно до статті 45 Митного кодексу України та пункту 6.7 Правил, а не обов'язком.

Пунктом 9.1 Правил передбачена можливість не визнання сертифікату походження товару у разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Відповідно до пункту 5.4 Правил стосовно товарів, на які не може бути застосовано режим вільної торгівлі, в подальшому такий режим може бути поновлено за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження (сертифікату СТ -1) до закінчення 12 місяців з дати реєстрації митної декларації в країні ввезення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митним органом застосовані наслідки не визнання сертифікату походження товару, що передбачено пунктом 9.1 Правил та не потребує наявності сумнівів у відомостях, зазначених у сертифікатах, на направлення відповідних запитів до компетентних органів, що видали сертифікати, у зв'язку із чим право позивача на відновлення застосування режиму вільної торгівлі митним органом у спірних правовідносинах не порушено.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року по адміністративній справі № 805/6215/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року по адміністративній справі № 805/6215/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 4 серпня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.В. Жаботинська

Д.В. Ляшенко