Постанова № 40025910, 30.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р.Справа № 923/477/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження № 413 від 29.07.2014 року)

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.07.2014 року:

від позивача: ОСОБА_1, за паспортом;від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 року

по справі № 923/477/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод"

про стягнення 387 258 грн. 25 коп.

В судовому засіданні 30.07.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" (далі відповідач, ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод") про стягнення заборгованості за перевезення вантажів, здійснених відповідно до договору перевезення вантажів № 04-12 від 27.01.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів № 04-12 від 27.01.2012 року з правовим посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні зобов'язання.

В процесі розгляду справи, в суді першої інстанції 29.04.2014 року, відповідач надав відзив на позов, в якому просив дозволити йому у добровільному порядку розрахуватися з позивачем поетапно, розстрочити оплату в порядку та у строки, передбачені наданим до відзиву графіком.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 року по справі № 923/477/14 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 381617,00 грн. основного боргу, 5641,25 грн. 3% річних, судовий збір в сумі 7745,16 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що укладений між сторонами договір перевезення вантажів № 04-12 від 27.01.2012 року підписаний сторонами без зауважень, скріплений печатками обох сторін, протягом його дії зміни або зауваження до нього не вносились, а тому він є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань у відповідності до ст. ст. 173, 175, 193 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги доведені наявними належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи. Судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення з підстави відсутності будь-яких доказів на підтвердження неспроможності відповідача погасити борг.

Не погодившись з рішенням суду від 03.06.2014 року, ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, стягнути з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" суму боргу, штрафних санкцій та судового збору з розстрочкою на 1 (один) рік з виплатою рівними частинами з моменту винесення постанови.

Серед доводів апеляційної скарги скаржник наводить наступне:

- судом не досліджувались надані позивачем докази, не витребувались на огляд суду оригінали документів;

- судом залишено поза увагою та обставина, що заявки на перевезення вантажу підписані неповноважною на такі дії особою;

- судом не досліджено відповідність наданих позивачем в обґрунтування позову копій документів вимогам щодо оформлення відповідно до пункту 5.27 Держстандарту України № 4163-2003;

- судом безпідставно не надана оцінка наданим відповідачем випискам по банківських рахунках, що свідчать про відсутність грошових коштів на рахунках боржника.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду від 03.06.2014 року, яке прийнято без надання розстрочки, погіршить фінансовий стан відповідача та призведе до його банкрутства.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.01.2012 року між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір перевезення вантажів № 04-12, відповідно до умов якого замовник надає, а перевізник приймає до перевезення вантаж та здійснює його експедиційне супроводження, якщо інше не оговорено сторонами (пункт 1.1 договору).

Перевезення вантажів проводиться автотранспортом перевізника. Ціна, строки та інші умови перевезення обумовлюються у заявках замовника, які є невід'ємною частиною договору. (пункти 1.2., 1.3 договору).

У відповідності до пункту 2.2 договору вантаж вважається прийнятим перевізником до перевезення після його завантаження на транспортні засоби, опломбування пломбою вантажовідправника або митниці держави вантажовідправника, видання товаротранспортної накладної та інших необхідних документів (специфікацій та інше).

Вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем за умови, що в товаротранспортній накладній здійснена відмітка про отримання вантажу, завірена печаткою вантажоотримувача (пункт 2.3 договору).

Рахунок на оплату послуг за договором обумовлюється в кожному випадку перевезення після надання замовником замовлення перевізнику до виконання. Рахунок на оплату виписується перевізником та надається замовником на протязі 20 банківських днів після надання послуг відповідно до пункту 1.1 договору, з часу отримання рахунку на оплату, акту виконаних робіт та товаротранспортної/видаткової накладної, завіреної печаткою вантажоотримувача/вантажовідправника (пункти 3.2, 3.3 договору).

По результатам надання послуг перевізник оформлює акт виконаних робіт, який підписується в свою чергу замовником на протязі трьох днів з часу його отримання (пункти 3.4., 3.5 договору).

Як передбачено ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Аналізуючи умови договору № 04-12 від 27.01.2012 року перевезення вантажів, колегією суддів встановлено, що вказаний договір є договором транспортного експедирування, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Положеннями ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ч. 1 ст. 11 названого Закону).

У відповідності до ч. 2 ст. 12 вказаного Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем на підтвердження наданих відповідачу послуг та їх вартості надано належно посвідчені копії документів: замовлення на перевезення, рахунки-фактура, акти здачі-прийняття робіт (послуг), міжнародні транспортні накладні (СМR), посвідчення про відрядження водіїв - експедиторів, подорожні листи (т. 1 а.с. 18-139).

Місцевим господарським судом, виходячи з вартості наданих позивачем послуг на їх часткової оплати відповідачем, правильно встановлено, що борг відповідача складає 381617,00 грн.

Зазначений розмір боргу також підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.02.2014 року, згідно з яким борг ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" перед ПП ОСОБА_1 дорівнює 381617,00 грн.

Доказів оплати боргу відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, при цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо відсутності боргу або незгоди відповідача з розміром основного боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, місцевий господарський суд на законних підставах стягнув з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 основний борг в сумі 381617,00 грн. та три проценти річних у розмірі 5641,25 грн.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.

Судом також враховується ступінь вини відповідача у виникненні даного спору. Зокрема, зі змісту судового рішення та обставин справи вбачається, що даний спір виник саме з вини відповідача.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд Херсонської області дійшов правильних висновків щодо відсутності у спірних правовідносинах виняткових обставин для надання розстрочки виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 року по справі № 923/477/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: Г.П. Разюк