Постанова № 40025904, 30.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р.Справа № 916/1236/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження № 414 від 29.07.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.07.2014 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кукушко О.А., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року

по справі № 916/1236/14

за позовом: Дочірнього підприємства „Гауда" Товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р"

про стягнення 25881,93 грн.

В судовому засіданні 30.07.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Дочірнє підприємство „Гауда" Товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" (далі позивач, ДП «Гауда» ТОВ „Станіслав і К") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р" (далі відповідач, ТОВ „Копійка-Р") про стягнення заборгованості в сумі 25881,93 грн. за договором поставки № 233111-1 від 01.08.2011 року, укладеним між сторонами у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 233111-1 від 01.08.2011 року та вимоги ст. ст. 526, 525, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України,

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року по справі № 915/1236/14 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка - Р" на користь Дочірнього підприємства „Гауда" Товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" суму основного боргу в розмірі 24306,35 грн., пеню в сумі 1578,58 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн. Судове рішення вмотивовано доведеністю позивачем заявлених вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Копійка - Р" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняте нове про відмову в задоволенні позову ДП «Гауда» ТОВ «Станіслав і К». Мотивуючи скаргу, ТОВ „Копійка - Р" вказало, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник стверджує, що судом досліджено в якості доказу наявності заборгованості відповідача акт звірки взаєморозрахунків за червень 2012 року, який складено в межах договору № 23311-2, від 01.08.2011 року, проте цей акт не стосується правовідносин, що є предметом спору в межах справи № 915/1236/14. Крім цього скаржник зазначає, що позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання спору, чим порушені його права.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 01.08.2011р. ДП „Гауда" (постачальник) та ТОВ „Копійка-Р" (покупець) укладено договір № 233111-1, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовляти та передавати у власність покупцеві продукцію під знаком для товарів та послуг „0,01 Зберігаючи Кожну Копійку!", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар. Повне найменування товару, його опис й характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, його вартість та інші параметри відображаються в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.6 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. товар, що поставляється Покупцю за даним договором, підлягає оплаті протягом 24 (двадцяти чотирьох) банківських днів з дати прийняття товару Покупцем.

Відповідно до п. 5.7 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. за наслідками діяльності сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Пунктами 6.3 - 6.5, 6.7 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах доставки силами постачальника на склад (магазин) покупця. Передача товару здійснюється на підставі накладних. До кожної партії товару постачальник додає необхідний комплект документів, а саме: податкові накладні (у випадку якщо постачальник є платником ПДВ), за вимогою покупця засвідчений належним чином сертифікат відповідності, сертифікат якості, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво, інші документи в залежності від характеру та виду товару, що необхідні для випуску товару в роздрібну торгівлю відповідно до чинного законодавства. Право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов повністю, дійшов висновку про доведеність позивачем обставин наявності боргу в розмірі 24306,35 грн., виходячи з умов договору № 233111-1 від 01.08.2011 року; наявності акту звірки взаєморозрахунків за червень 2012 року, в якому помилково зазначено номер договору 233111-2, та яким підтверджено борг відповідача в сумі 24306,35 грн.; поданням позивачем до податкового органу податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року, згідно з якою позивачем відображено податкове зобов'язання при реалізації товару відповідачу. Дійшовши висновку про доведеність боргу та порушення відповідачем термінів оплати товару, місцевий господарський суд, виходячи з положень ч. 4 ст. 231 ГК України, пункту 10.5 договору № 233111-1 від 01.08.2011р., стягнув з відповідача пеню в сумі 1578,58 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вже вказувалось раніше, відповідно до п.п 1.1 договору № 233111-1 від 01.08.2011 року повне найменування товару, його опис й характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, його вартість та інші параметри відображаються в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 вказаного договору встановлено, що поставка товару здійснюється у відповідності з цінами, які узгоджуються сторонами на кожну окрему поставку і відображуються в накладних на передачу товару.

Згідно з пунктами 6.4, 6.5 договору передача товару здійснюється на підставі накладних. (До кожної партії товару постачальник додає необхідний комплект документів, а саме: податкові накладні (у випадку якщо постачальник є платником ПДВ), за вимогою покупця засвідчений належним чином сертифікат відповідності, сертифікат якості, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво, інші документи в залежності від характеру та виду товару, що необхідні для випуску товару в роздрібну торгівлю відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять видаткових накладних (накладної) на підтвердження здійснення поставок (поставки) товару відповідачу з зазначенням змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції та вартості.

Згідно з пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) - пункт 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду як на допустимий доказ наявності боргу відповідача в розмірі 24306,35 грн. на квитанцію в електронному вигляді у текстовому форматі та податкову накладну № 360/4 від 28.05.2012 року, оскільки квитанція слугує тільки підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, а податкова накладна № 360/4 від 28.05.2012 року свідчить про постачання товару відповідачу на суму 8982,90 грн., в тому числі ПДВ 1497,15 грн. за договором від 01.08.2011 року № 233111-2, тоді як підставою позову є порушення зобов'язання за договором від 01.08.2011 року № 233111-1, і до стягнення заявлено іншу суму.

Крім того, колегія суддів відмічає, що позовна заява взагалі не містить посилання на дати поставки, кількість товару, його вартість та реквізити видаткових накладних (накладної), а твердження позивача щодо існування боргу зведені до акту звірки взаєморозрахунків за червень 2012 року, в якому зафіксована сума боргу ТОВ «Копійка-Р» станом на 30.06.2012 року в сумі 24306,35 грн.

Згідно частин 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що позивачем не доведено заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 24306,35 грн., а підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків не може бути беззаперечним доказом на підтвердження позову в цій його частині за умови відсутності інших доказів.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.5 договору № 233111-1 від 01.08.2011р. у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо недоведення позивачем порушення ТОВ «Копійка-Р» свого зобов'язання щодо оплати товару, законні підстави для стягнення пені - відсутні.

Вищевикладене зумовлює скасування рішення від 16.06.2014 року з прийняттям у справі № 916/1236/14 нового рішення про відмову в позові з підстави недоведення заявлених позовних вимог.

Доводи ТОВ "Копійка-Р" щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання господарського спору не заслуговують на увагу, оскільки вжиття заходів, направлених на досудове врегулювання спору, є виключно правом сторони.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року по справі № 916/1236/14 - скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Гауда" Товариства з обмеженою відповідальністю „Станіслав і К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Копійка-Р" 913,00 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: Г.П. Разюк