Постанова № 40025900, 24.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 909/128/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції» м. Галич Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2014р.

у справі № 909/128/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька аграрна компанія» м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 Дубовецької сільської ради с. Дубівці

до відповідача-2 приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" м. Галич Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору оренди землі № 1 укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та приватним підприємством «Галицькі аграрні інвестиції» від 02.01.2013р., зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1

за участю представників сторін від:

позивача: Шемрай С.Б. - за довіреністю б/н від 29.01.2014 р.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Мичка С.В. - за довіреністю б/н від 13.01.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від 02.04.2014 р. (Фанда О.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений між Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 р., зареєстрований у Дубовецькій сільській раді під № 1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки земельна ділянка за спірним договором складається з невитребуваних земельних паїв і знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Дубовецької сільської ради, орендодавцем у даному разі у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та щодо повноважень органів виконавчої влади, визначених ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, повинна була бути Галицька районна адміністрація, а не Дубовецька сільська рада.

Що стосується порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача оспорюваним договором який не стороною такого договору, то судом взято до уваги таке.

Розпорядженням Галицької районної державної адміністрації №502 від 02.12.2013 р. прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ «Галицька аграрна компанія» (позивачу у даній справі) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва невитребувані земельні частки (паї) орієнтовною площею 178 га (рілля) на території Дубовецької сільської ради, за межами с. Дубівці до моменту отримання їх власниками документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, тобто тієї ж земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. Даним розпорядженням прийнято також рішення щодо здійснення відповідних дій по укладанню договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з позивачем по справі та їх реєстрацію.

На виконання вказаного розпорядження між позивачем та Галицькою районною державною адміністрацією 02.12.2013 р. укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв).

В обґрунтування наведеного, місцевим судом зроблено посилання на визначення терміну «охоронюваний законом інтерес», викладеному у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп/2004.

Зважаючи на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі №1 від 02.01.2013 р., як такого, що укладено Дубовецькою сільською радою за відсутності на те повноважень, чим порушено вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 124 Земельного кодексу України внаслідок відсутності рішення повноважного органу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, другим відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить суд її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Така апеляційна скарга обґрунтована тим, що, на думку апелянта, судом помилково застосовано до спірних правовідносин і покладено в основу задоволення позову ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки вказаний закон регулює інші суспільні відносини і у будь-якому разі не ті, які пов'язані із передачею-отриманням у строкове користування (оренду) земельних ділянок.

Крім цього, апелянтом зазначено, що у тому ж рішенні Конституційного суду України, на яке послався суд, існує інша частина обґрунтування, у якій у п. 3.6 зазначається, що законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Таким чином, враховуючи узагальнення Верховного суду України практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 р., де зазначено, що відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією із сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких уже були порушені на момент звернення до суду, другий відповідач вважає, що договір, який є предметом даного спору, у будь-якому разі не порушував та не порушує на дату звернення до суду і прийняття місцевим судом рішення прав позивача чи його охоронюваного законом інтересу.

У додатковому обґрунтуванні апеляційної скарги (вх.№ ЛАГС 01-04/3329/14 від 16.06.2014р.) другий відповідач також послався на правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 2.24 його постанови Пленуму № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», і яка вказує на неможливість визнання недійсним договору оренди землі без оспорювання рішення відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування, на виконання якого укладено такий договір.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач послався загалом на доводи та обставини, зазначені у оспорюваному рішенні, а також додатково зазначив, що у п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України.

Крім цього, в обґрунтування порушеного спірним договором права чи охоронюваного законом інтересу, позивачем зазначено, що другим відповідачем у іншому судовому процесі господарського суду Івано-Франківської області оскаржується його право на користування цією ж земельною ділянкою, посилаючись на переважне право орендаря, яке виникло за спірним у даній справі правочином. Проте, позивачем ні у позовній заяві, ні у даному запереченні не зазначено, на підставі якого документу (рішення органу виконавчої влати чи місцевого самоврядування) у нього на дату звернення до суду та прийняття оскаржуваного судового рішення виникло таке право на цю ж земельну ділянку.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

02.01.2013 р. між Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області як орендодавцем та приватним підприємством «Галицькі аграрні інвестиції» як орендарем укладено договір оренди землі №1, відповідно до п.2 якого, орендодавець передав орендарю, а останній прийняв у користування земельну ділянку (не витребуваний пай) сільськогосподарського призначення загальною площею 141,5 га ріллі, яка знаходиться за межами населених пунктів в адміністративних межах Дубовецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області. (а.с.16-17)

Згідно п.п. 8, 15 договору, договір укладено на 11 місяців, тобто, до 02.12.2013 р.

Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір зареєстровано 02.01.2013 р. у Дубовецькій сільській раді за №1

Після підписання вказаного вище договору, 04.01.2013 р. Дубовецькою сільською радою прийнято рішення, яким вирішено заключити договір оренди на земельні ділянки (не витребувані паї) терміном 11 місяців, в розмірі 6%. (а.с. 49)

До закінчення строку дії вказаного вище договору оренди землі, цією ж радою 01.11.2013р. прийнято інше рішення у п.1 якого зазначено про погодження передачі площ невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 177,713 га до часу їх витребування в оренду ТОВ «Галицька аграрна компанія» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(а.с. 20)

Сторонами не заперечується той факт, що предметом вказаного рішення ради та зазначеного вище договору оренди землі є одна і таж земельна ділянка.

Доказів виконання зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування від 01.11.2013 р. шляхом укладання договору із позивачем, сторонами не подано.

Розпорядженням Галицької районної державної адміністрації №502 від 02.12.2013 р. прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ «Галицька аграрна компанія» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не витребувані земельні частки (паї) орієнтовною площею 178 га (рілля) на території Дубовецької сільської ради, за межами с. Дубівці до моменту отримання їх власниками документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Даним розпорядженням прийнято також рішення щодо здійснення відповідних дій по укладанню договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з позивачем по справі та їх реєстрацію.

На виконання вказаного розпорядження між позивачем та Галицькою районною державною адміністрацією 02.12.2013 р. укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв).

До господарського суду Івано-Франківської області 12.12.2013 р. ПП «Галицькі аграрні інвестиції» (відповідачем у даній справі) подано позов до Дубовецької сільської ради за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Галицька аграрна компанія» (позивача у даній справі) про визнання незаконним та скасування зазначеного вище рішення Дубовецької сільської ради від 01.11.2013 р.

Ухвалою від 23.12.2013 р. господарського суду Івано-Франківської області порушено провадження у справі № 909/1522/13 за вказаною позовною заявою, рішення у якій станом на дату прийняття даної постанови апеляційною інстанцією не прийнято.

Таким чином, фактично позивач у даній справі у відповідності до ч.1 ГПК України обґрунтовує своє порушене право спірним договором, який є предметом даного спору наявністю іншого спору у провадженні господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1522/13.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

При цьому, апеляційним судом враховується правомірність висновків суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного договору оренди землі, як такого, що укладений першим відповідачем без відсутності встановлених чинним законодавством повноважень.

Зокрема, у відповідності до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 122, ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спірного договору знаходиться за межами населеного пункту, що і не заперечується сторонами, то відповідно, зважаючи на зазначені вище вимоги ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, стороною даного договору як орендодавцем повинна була бути Галицька районна державна адміністрація, а не Дубовецька сільська рада.

Крім цього, колегією суддів враховується, що відповідно до ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно ч.1 ст. 210, ч.2 ст. 640 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Враховуючи наведене та наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що спірний договір оренди землі не пройшов державної реєстрації, а відтак є неукладеними і відповідно не створив прав і обов'язків для сторін, хоча станом на дату подання позову повністю був виконаний сторонами.

При цьому, враховуючи зазначене вище, судом першої інстанції помилковий зроблено висновок про те, що спірний договір порушує право чи законний інтерес позивача, що є обов'язковою передумовою для звернення з позовом до суду за захистом такого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на дату підписання сторонами спірного договору, його умовами уже було порушено право чи охоронюваний законом інтерес; виникнення такого ймовірного порушення лише після звернення другого відповідача до суду з іншими вимогами у іншій справі; а також те, що спірний договір у розумінні ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України є неукладеним, тобто таким що не створює (не надає) переважного права під час визначення нового орендаря, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав чи охоронюваних законом інтересів.

Крім цього, колегією суддів під час прийняття даної постанови також враховується, що другим відповідачем у іншому процесі господарського суду Івано-Франківської області, оспорюється не право оренди земельної ділянка позивача, яке виникло на підставі чинного договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 02.12.2013 р., укладеного з Галицькою районною державною адміністрацією на виконання її ж розпорядження від цього ж 02.12.2013 р., а рішення Дубовецької сільської ради, яке будь-якого відношення, враховуючи визначені законом повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок за межами населеного пункту, немає.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскільки спірний договір не порушував на дату його підписання та на дату звернення другого відповідача у іншому судовому процесі за участю тих же сторін, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, позовна вимога є необґрунтованою, тому підлягає відмові у задоволенні, а рішення місцевого суду скасуванню.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції», м.Галич Івано-Франківської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2014р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька аграрна компанія» (76018 м. Івано-Франківськ, вул.Хіміків, 20, код 38712660) на користь приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції» (77100 м.Галич Івано-Франківської області, вул.Осмомисла,15, код 35306415) 609,00 грн. за судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи надіслати в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.