Рішення № 40025731, 31.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2014 р. Справа № 902/883/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (Бульвар Незалежності, буд. 14, м. Бровари, Київська обл., 07400,)

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23130)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (вул. Тираспільська, буд. 43, м. Київ, 04136, ідент. код 31408390)

про стягнення 55 901 291,80 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: Дудчик О.М. - за дорученням

відповідача: Бондарчук В.В. - за дорученням

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" про стягнення 55 901 291,80 грн., з яких: 44 846 316,42 грн. авансового платежу, 3 067 416,39 грн. інфляційних, 6 406 265,59 грн. пені, 1 581 293,40 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки № ВЭ-АФ 2010, який був укладений 27.04.2010 р. між ПАТ "Браїлівське" та ТОВ "Волари Експорт", а саме не поставлено товар на суму здійсненого авансового платежу. 03.06.2014 р. між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу № 1, за яким останній набув право вимоги до відповідача.

Ухвалою від 25.06.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду на 15.07.2014р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт".

Ухвалою суду від 15.07.2014р. розгляд справи відкладено на 31.07.2014р.

30.07.2014р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 497 від 29.07.2014р., в якому останній позовні вимоги не визнає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 602 ЦК України та п. 5. ст.203 ГК України, не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосовувати строк позовної давності і строк цей минув. Як випливає з умов договору поставки № 27/04-01 ВЗ-АФ від 27.04.2010 року та додаткової угоди до нього від 27.04.2011 року договір дійсний лише до 27 квітня 2012 року.

Позивачем не надано доказів проведення розрахунків між ТОВ «Волари Експорт» та Фактором-ТОВ "Кредитні ініціативи".

При розгляді даної справи слід звернути увагу на постанову ВГСУ від 13.10.2005 р. № 14/113, в якій суд вказав, що договір відступлення прав вимоги, а в нашому випадку договір факторингу (ст. 1079 ЦКУ) є договором фінансових послуг. Тобто такий договір може укладатися лише банком або фінансовою установою, а також фізичною особою- підприємцем, яка має право здійснювати факторингові операції відповідно до закону. Якщо новим кредитором є інша особа, не зазначена у ст. 1079 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним.

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (лист Держфінпослуг від 13.10.2003 р. № 347/07/1-3/1).

Згідно зі п.3. ст. 9 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ, діяльність з надання фінансових послуг (до яких відноситься і факторинг) підлягає ліцензуванню в порядку, передбаченому законом, що регулює відносини у цій галузі. Однак позивачем не надано відповідної ліцензії, що є підставою для визнання договору факторингу недійсним.

В судове засідання 31.07.2014р. з"явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 497 від 29.07.2014р.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору правом участі в судовому засіданні не скористалась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі 18.07.2014р. за № 0405027566740.

Відсутність представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В межах дня оголошувалась перерва для перевірки розрахунку ціни позову.

В судовому засіданні також розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Покупець за договором; третя особа у справі) та СВАТ "Браїлівське" (Продавець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно умов Договору та додатків до цього Договору.

Відповідно до п. 4. Договору поставки, предметом договору є товар, тобто с/г продукція врожаю 2010 р. в кількості, згідно Додатків до цього Договору +1- 5% по заліковій вазі.

Ціна Товару визначається в момент фактичної поставки продукції згідно Додатків до цього Договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в кожному Додатку. Загальна сума договору становить 61 284 028,43 три. (шістдесят один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі двадцять вісім гривень 43 коп.), в т.ч. ПДВ - 10214 004,74 грн. (десять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч чотири гривні 74 коп.) (п. 6. Договору поставки).

Відповідно до п. 7 Договору поставки, Постачальник проводить постачання Товару на умовах ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року). Продавець повинен здійснювати поставку Товару партіями і в строки, згідно з додатками до цього Договору. Датою поставки вважається дата переоформлення Товару за складським документом на елеваторі (ХПП) і підписання Сторонами накладної прийому-передачі партії Товару. Покупець має право вислати свого представника для перевірки наявності Товару, його якості і права власності Постачальника, а також для присутності при перепису Товару на Покупця.

Відповідно до п. 9 Договору поставки, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості кожної партії Товару на умовах і в терміни, зазначені у відповідних Додатках до цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона оплачує добросовісній стороні завдані цим збитки відповідно до чинного законодавства України. У разі нездійснення Покупцем платежу згідно п.9 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого, але неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати на термін більше 10-ти днів Продавець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Покупець зобов'язаний провести за свій рахунок повернення Товару Продавцю. У разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, згідно в п.7 цього Договору та відповідних Додатків до нього, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки. У разі прострочення поставки Товару на термін більше 10-днів Покупець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Продавець зобов'язаний зробити повернення всіх раніше перерахованих на його рахунок грошових коштів, отриманих за цим Договором (п. 10 Договору поставки).

Договір набуває чинності з моменту його належного підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань. Договір дійсний з моменту підписання і до 27 квітня 2011 року (п. 13 Договору поставки) (а.с. 35-36).

У додатку №1 від 10.02.2011р. до договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - кукурудза; кількість 9000,000 т., вартість з ПДВ - 16 650 000,00 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Хліб Жмеринщини" (п. 3 Додатку № 1).

Термін поставки даної партії: до 15.02.2011 р., включно (п. 4 Додатку № 1).

Оплата даної партії здійснюється наступним чином: 100% вартості Товару Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання Продавцем документів, зазначених у п.8 Договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. Цей Додаток доповнює Договір поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. і є його невід'ємною частиною (п. 5 Додатку № 1) (а.с. 37).

У додатку №2 від 10.02.2011р. до договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - пшениця 2 клас; кількість 22 060,526 т., вартість з ПДВ - 46 327 103,56 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Хліб Жмеринщини" (п. 3 Додатку № 2).

Термін поставки даної партії: до 15.02.2011 р., включно (п. 4 Додатку № 2).

Оплата даної партії здійснюється наступним чином: 100% вартості Товару Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання Продавцем документів, зазначених у п.8 Договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. Цей Додаток доповнює Договір поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. і є його невід'ємною частиною (п. 5 Додатку № 2) (а.с. 38).

У Додатковій угоді від 14.04.2011р. до договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. визначено, що Договір дійсний з моменту підписання і до 27 квітня 2012 року (а.с. 39).

На виконання умов договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010р. ТОВ "Волари Експорт" здійснило попередню оплату за товар в сумі 62 977 103,56 грн., що стверджується платіжним дорученням № 640 від 28.04.2010р. (а.с. 40).

Відповідач поставку товару у встановлений договором строк не здійснив, авансовий платіж повернув частково. Факт неповернення 44 846 316,42 грн. представник відповіідача підтвердив.

03.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (Фактор) укладено договір факторингу № 01, відповідно до якого, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за Основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим Договором.

Права вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього Договору. Додаткового оформлення відступлення Прав вимоги не вимагається. Після переходу Прав вимоги до Фактора останній стає кредитором: по відношенню до Боржників та набуває відповідні Права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора чи Клієнта або підписання будь-яких документів (п. 2.3. Договору факторингу).

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного Договору становить 156 497 140 (сто п'ятдесят шість мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч сто сорок) гривень 49 копійок.

З моменту укладення цього Договору втрачають силу всі попередні правочини, листування та інші домовленості між Сторонами, як усні, так і письмові, що мали місце до його укладення і стосуються предмета цього Договору (п. 11.1. Договору факторингу) (а.с. 17-24).

У додатку 1 до договору факторингу від 03.06.2014р. наведено опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги боржників за основними договорами, що відступаються фактору клієнтом за договором факторингу.

Так, відповідно до п. 3 додатку 1, права вимоги за Договором поставки № 27/04-01 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року (надалі - Основний договір 3), укладеним між Клієнтом (ТОВ "Волари") та Публічним Акціонерним Товариством «БРАЇЛІВСЬКЕ», (надалі - Боржник 3), а саме: право вимоги повернення авансового платежу в сумі 44 846 316,42 гривень; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником 3 зобов'язань за Основним договором 3; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору 3; інші будь-які права вимоги до Боржника 3 за Основним договором 3, що існують на момент укладення цього Договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору 3.

Перелік договорів, що свідчать про права вимоги: Договір поставки № 27/04-01 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року; Додаток № 1 від 10 лютого 2011 року до договору поставки № 27/04-16 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року; Додаток № 2 від 10 лютого 2011 року до договору поставки № 27/04-16 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року; Додаткова угода від 14 квітня 2011 року до договору поставки № 27/04-16 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року (п. 3.1. додатку 1) (а.с. 25-29).

Додатком № 2 до договору факторингу від 03.06.2014р. є акт прийому - передачі (а.с. 30-31).

10.06.2014р. ТОВ "Волари Експорт" надіслало Відповідачу лист № 31/01 з повідомленням про відступлення права вимоги, яким повідомлено останнього про те, що ТОВ "Волари Експорт" за договором факторингу № 01 право вимоги за грошовими зобов"язаннями, які виникли у відповідача на підставі договору поставки № 27/04-16 ВЄ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 32-34).

Факт невиконання відповідачем умов договору поставки та неповернення авансового платежу у розмірі заявленої позивачем суми 44 846 316,42 грн. підтверджується вищевказаними матеріалами справи, актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.10.2011 р. та визнається відповідачем.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з Договору, між первісним кредитором (ТОВ «Волари Експорт») та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 693 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведного, оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів виконання умов договору поставки та повернення авансового платежу в сумі 44 846 316,42 грн., позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 6 406 265,59 грн. пені (за період з 20.06.2013р. по 15.04.2014р.), нарахованої від вартості недопоставленого товару на підставі п 10 Договору поставки, та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3 067 416,39 грн. інфляційних (за період з травня 2013р. по квітень 2014р.) і 1 581 293,40 грн. - 3% річних (за період з 18.04.2013р. по 20.06.2014р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

У додатках №1 від 10.02.2011р. та № 210.02.2011р. до договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 визначено термін поставки, а саме - до 15.02.2011 р., включно.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10 Договору поставки передбачено, що у разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, згідно з п.7 цього Договору та відповідними Додатками до нього, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, на чому наголошено зокрема у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Відповідно до умов договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010, зобов"язання відповідача за вказаним договором мало бути виконано до 15.02.2011 р. включно.

Отже позивач має право на нарахування пені згідно договору поставки за період з 16.02.2011 р. по 16.08.2011 р. Разом з тим, позивачем пред"явлено до стягнення з відповідача пеню за період з 20.06.2013р. по 15.04.2014р.

Слід зазначити, що Додатковою угодою від 14.04.2011 р. до Договору поставки № 27/04-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.04.2012 р. сторони продовжили строк дії договору до 27.04.2012 р. (п. 13 "Інші умови"), що не є строком поставки товару, визначеним згідно п.7 Договору поставки та Додатків №1,№2 до нього. Та, навіть, якби вказаною Додатковою угодою було продовжено строк поставки товару, пеня за період з 20.06.2013 р. все-одно була б нарахована за межами передбаченого п. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 406 265,59 грн. пені за період з 20.06.2013р. по 15.04.2014р. задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3 067 416,39 грн. інфляційних (за період з травня 2013р. по квітень 2014р.) та 1 581 293,40 грн. - 3% річних (за період з 18.04.2013р. по 20.06.2014р.), суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, стягнення з постачальника суми авансового платежу, перерахованого відповідно до договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 не вважається грошовим зобов"язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Такої думки притримується Верховний суд України у постанові від 15.10.2013р. у справі за заявою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року у справі N 5011-42/13539-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 111-28, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

На цьому, зокрема наголошено у п. 5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Договором поставки не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами.

До стягнення, натомість, пред"явлено 3 067 416,39 грн. інфляційних (за період з травня 2013р. по квітень 2014р.) та 1 581 293,40 грн. - 3% річних (за період з 18.04.2013р. по 20.06.2014р.) на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, з уразхуванням вищенаведеного, вказані позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23130, ідент. код 00385661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (Бульвар Незалежності, буд. 14, м. Бровари, Київська обл., 07400, ідент. код 35326253) 44 846 316,42 грн. (сорок чотири мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч триста шістнадцять грн. 42 коп.) у повернення авансового платежу та 58 627,78 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять сім грн. 78 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 3 067 416,39 грн. інфляційних, 6 406 265,59 грн. пені та 1 581 293,40 грн. річних.

Повне рішення складено 05 серпня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третій особі (вул. Тираспільська, буд. 43, м. Київ, 04136)