Рішення № 40024051, 25.06.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/901/13-ц р.

2/622/73/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області, третя особа Реєстраційна служба Золочівського районного управляння юстиції Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить в порядку спадкування за законом після смерті його батька, визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_3. Спадкове майно складається в тому числі з житлового будинку, АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю, право власності зареєстровано у по господарський книзі, як того вимагало законодавство, що діяло на момент будівництва. Мати позивача, ОСОБА_2, що доводилася померлому дружиною, із заявою про прийняття спадщини не зверталася, станом на момент смерті чоловіка разом з ним не проживала та зареєстрована не була. В даний час за станом здоров'я перебуває у Червонооскількому психоневрологічному інтернаті, проте недієздатною не визнана. Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, з мотивів відсутності правовстановлюючого документу на будинок. В даний час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право власності не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з наведених мотивів, просив позов задовольнити. Відповідачі та представник третьої особи не з'явилися. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася в зв'язку з перебуванням в Червонооскількому психоневрологічному інтернаті. Представник Довжицької сільської ради Харківської області Дон Л.М. надала заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила справу розглядати за відсутності представника сільради. Представник третьої особи реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області Богач Ю.І. так само надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 червня 1962 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що того ж дня був зареєстрований Довжанською сільською радою Золочівського району Харківської області, а у книзі записів громадянського стану про одруження вчинено актовий запис №16, та видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1. Після одруження подружжя обрало спільне прізвище ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у родині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_1, про що того ж дня Довжанською сільською радою Золочівського району Харківської області 18 лютого 1972 року у книзі записів про народження вчинено актовий запис №18 та видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2.

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обовязкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень закону «Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР» від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР,1968, №28 ст. 177) кожна сільська вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку. При цьому виникнення права власності не залежало від його державної реєстрації.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Відповідно до наданої копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 1997 року встановлено, що ОСОБА_3, успадкував після смерті ОСОБА_7 житловий будинок у с. Довжик Золочівського району Харківської області.

З наданої суду довідки КП «Архітектурно-інвентаризаційним бюро Золочівського району» №124 від 12.06.2013 року житловий будинок АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.1997 року №257 зареєстрованого в погосподарській книзі запис №12, особовий рахунок НОМЕР_3 числиться за померлим ОСОБА_3.

В ході інвентаризації КП «Архітектурно-інвентаризаційним бюро Золочівського району» встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2, 1940 року побудови, загальною площею 47,9 квадратні метри, житловою 18,1 квадратні метри, складається з приміщень: кухні площею 17,8 квадратні метри, житлової кімнати площею 18,1 квадратні метри, коридору площею 3,6 квадратні метри, комори площею 2,2 квадратні метри, веранди ІІІ площею 6,2 квадратні метри та господарських будівель веранди літ «а», ганку літ «а1», гаражу літ «Б», літньої кухні літ «В», тамбуру літ «в», ганку літ «в1», сараю літ «Г», сараю літ «Д», погребу літ «Е», вбиральні літ «Ж», огорожі №1-3, що підтверджується даними наданого суду технічного паспорту на будинок від 11 червня 2013 року (інвентаризаційна справа №611).

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 володів житловим будинком АДРЕСА_1, на праві власності, що підтверджується записом у погосподарській книзі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 78 років помер ОСОБА_3, про що у Книзі реєстрації смертей 30 листопада 2012 року Довжицькою сільською радою Золочівського району Харківської області складено відповідний актовий запис №56, та того ж дня видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4.

В судовому засіданні позивач пояснив, що його мати не проживала та не була зареєстрована у спірному будинку на момент смерті спадкодавця, а проживала у іншому будинку їх родини АДРЕСА_3 Дана обставина підтверджується відповіддю Золочівського РС ГУ ДМС України в Харківській області №38/595 від 30.05.2014р., згідно якої ОСОБА_2, знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3. З даної медичної документації Червонооскільського психоневрологічного інтернату, Золочівської ЦРЛ вбачається, що хвора ОСОБА_2 страждає на атеросклеротичну розумову відсталість, експертизи для визнання її недієздатною не проводилося. Місцем реєстрації хворої є інтернат, де вона перебуває на повному державному утриманні. Психічний статус хворої: контакт малопродуктивний, носить формальний характер, на питання відповідає після тривалої паузи та не по суті. Позивач пояснив, що мати не претендувала на спадкове майно, відповідної заяви до нотаріальної контори не подавала.

Згідно довідки Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області №852/01-16 від 23.05.2014 року після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1, була заведена спадкова справа, заяви про відмову або про прийняття більше не надходили. Свідоцтво про право на спадщину не видавалися.

14 червня 2013 року постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Тихоновою Н.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 з мотивів відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Статті 1217,1218, 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1268 ЦК України встановлює умови прийняття спадщини, так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який протягом 6 місячного строку подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, суд вважає доведеною ту обставину, що позивач, подавши заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, є таким, що прийняв спадщину. В свою чергу мати позивача ОСОБА_2, що доводилася померлому ОСОБА_3 дружиною, своїм правом на прийняття спадщини не скористалася, на момент смерті чоловіка з ним не проживала, у спадковому будинку зареєстрована на була. Протягом встановленого законом строку заяви про прийняття спадщини не подавала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1 Дружина померлого спадщину не прийняла, проте ОСОБА_1 згідно ст. 1268 ЦК України подав заяву про прийняття спадщини, відповідно є таким, що прийняв спадщину, до складу якої в тому числі входить спірний житловий будинок. Проте у період, коли спадкоємцем у власність було отримано будинок існував інший порядок оформлення права власності, що не потребував його державної реєстрації, через що спадкодавцю ОСОБА_3, не було видано правовстановлюючого документу в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV, що в даний час унеможливлює нотаріальне оформлення спадщини.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,