Ухвала суду № 40023246, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6042/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного підприємства «Ніка сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Ніка сервіс» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Ніка сервіс» (надалі за текстом - «ПП «Ніка сервіс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001212204 від 11.12.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 210 000 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001202204 від 11.12.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 200 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 19.11.2013 р. по 25.11.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дніпровському районі») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ніка сервіс» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за травень (серпень) 2012 р. та податку на прибуток за півріччя 2012 р., в т.ч. за ІІ квартал 2012 р. по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «РЕАЛ-АГРО».

Результати перевірки оформлено актом № 1808-26-53-22-04-21/34727211 від 26.11.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, за договором з ТОВ «РЕАЛ-АГРО».

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За даними наданих до перевірки документів ТОВ «РЕАЛ-АГРО» на підставі договору №7-05-4 від 07.05.2012 р. зобов'язалось здійснити поставку ПП «Ніка сервіс» утеплювача целюлозного.

Позивачем отримано видаткові та податкові накладні на загальну суму 800 000 грн., у т.ч. 133 333 грн. 28 коп. ПДВ, а зазначені в них суми віднесено до валових витрат та податкового кредиту.

Згідно пояснень директора ПП «Ніка сервіс» розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Разом з тим, актом ДПІ у м. Черкасах від 23.11.2012 р. встановлено відсутність поставок товарів ТОВ «ТД «Гаран» на адресу ТОВ «РЕАЛ АГРО».

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про завищення позивачем валових витрат на 666 666 грн. 72 коп. та податкового кредиту на 133 333 грн. 28 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212204 від 11.12.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 210 000 грн., у тому числі 140 000 грн. за основним платежем та 70 000 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001202204 від 11.12.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 200 000 грн., у тому числі 133 333 грн. за основним платежем та 66 667 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV визначає первинний документ, як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження наданих позивачем документів дійшов висновку про порушення ПП «Ніка сервіс» встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з не доведеністю позивачем реальності поставки товарів ТОВ «РЕАЛ ГРО».

Судова колегія знаходить, що наведений висновок окружного адміністративного суду є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Так, на підтвердження факту постачання товарів позивачем було надано копії видаткових та податкових накладних.

Із матеріалів справи вбачається, що суд попередньої інстанції вживав заходів щодо витребування від ПП «Ніка сервіс» додаткових доказів (копії договору поставки; довіреностей на отримання товару; банківських виписок, які б свідчили про здійснення оплати за договором; документів на підтвердження використання товару у господарській діяльності підприємства).

Разом з тим, позивачем наведених доказів не надано.

Відповідно ж до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Водночас, наявність у платника податків лише видаткових та податкових накладних не може свідчити про товарність господарської операції, а дає підстави для висновку, що її метою було виключно безпідставне збільшення валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ніка сервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 01 серпня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.