Постанова № 40020876, 29.07.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1375/14-a

"29" липня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання: Порплиці Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Хропуна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 4239

про стягнення грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А4239 (далі по тексту А4239 або відповідач) про стягнення грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна в сумі 4709,58 гривень.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просив позов задовольнити. Пояснила, що вона звільнена з військової служби 23 грудня 2013 року, за час проходження якої, відповідно до норм законодавства, її повинні були забезпечувати речовим майном за рахунок держави, однак її не було повністю забезпечено. В результаті чого вона вимушена була придбавати відповідне майно за власні кошти. При звільнені позивачка отримала від відповідача довідку про одержання грошової компенсації взамін належних предметів форменого одягу, однак при звільнені грошова компенсація їй виплачена не була.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що на момент звільнення позивачки з військової служби були чинними положення пункту другого ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, а отже Закон не передбачає такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, а п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1444 від 28.10.2014 в цій частині не підлягає до застосування, оскільки суперечить положенням Закону України №2011-ХІІ. Послався на правову позицію Верховного суду України, викладену в постановах №21-470а13 від 21.01.2014, №21-28а13 від 22.10.2013, №21-156а13 від 11.06.2013, №21-38а13 від 19.03.2013, №21-345а12 від 04.12.2012.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Наказом командира 11 окремої артилерійської бригади (по особовому складу) від 23 грудня 2013 року №29-ПМ ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та наказано вважати такою, що справи та посаду здала. З 24.12.2013 позивачка виключена із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлена для зарахування на військовий облік до Тернопільського ОМВК Тернопільської області згідно наказу командира військової частини А1769.

Під час проходження служби позивачка перебувала на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовим майном, у ВЧ А1769 . Після звільнення позивачки з військової служби військовою частиною А1769 ОСОБА_1 було видано довідку - розрахунок №36 вартості речового майна, належного на день звільнення, відповідно до якої вартість речового майна, належного позивачу на день звільнення становить 4709,58 гривень (а.с.5).

Згідно витягу з наказу командира військової частини А1769 від 24.12.2013 року зазначено, що ОСОБА_1 не отримала речове майно на суму 4709,58 гривень (а.с. 4). Проте компенсацію позивачу виплачено не було.

Згідно довідки №116/2/2/1499 від 14.02.2014 військова частина А1769 (м. Тернопіль) розформована, а її правонаступником є військова частина А4239 (м. Хмельницкий).

Військовою частиною А 4239 не виплачено грошову компенсацію за неодержане речове майно в сумі 4709,58 гривень, враховуючи те, що на момент звернення ОСОБА_1 за отриманням грошової компенсації замість речового майна Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути належну йому компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 вищезазначеного Закону (в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час" від 22.07.1998 № 1135, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004.

Пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 № 1444 визначено, що офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію.

Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

Пунктом 27 зазначеної постанови передбачено, що Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено з 11 березня 2000 року дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року №328-V (який набрав чинності з 01 січня 2007 року) статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, якою взагалі не передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, та доповнено новою статтею 91.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 2 статті 91 зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно з дати набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року по день звільнення - 23 грудня 2013 року.

Посилання відповідача на дію Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким було зупинено дію п.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд не бере до уваги, оскільки з 01 січня 2007 року дана стаття була викладена в новій редакції, яка взагалі не передбачала права військовослужбовців на компенсацію за неотримане речове майно, а таке право було передбачено ст. 9-1 вказаного Закону України.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного ст. 99 КАС України судом також не беруться до уваги, оскільки ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позову шляхом стягнення з військової частини А 4239 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4709,58 гривень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з військової частини А 4239 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 4709,58 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а отже позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 73,08 гривні.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини А4239 (ідентифікаційний код 22998246, вул. Чорновола, 192, м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неодержане речове майно в сумі 4709,58 гривень (чотири тисячі сімсот дев'ять гривень 58 копійок).

3. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений нею судовий збір в сумі 73,08 гривні (сімдесят три гривні 08 копійок) відповідно до квитанції 1810.391.1 від 13 червня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

(постанова виготовлена в повному обсязі 04.08.2014)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.