Постанова № 40020801, 23.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/582/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекгруп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лекгруп» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекгруп» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 1350 від 25.12.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ «Лекгруп» (АЗС за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Телешівська, 1), про що складено акт № 001286 від 24.09.2013 року.

Згідно з актом № 001286 від 24.09.2013 року, відповідачем було відібрано нафтопродукти для проведення лабораторних досліджень, а саме: відібрано бензин неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95, дата виготовлення 07.2013 року, виробництва LUKOIL NEFTOCHIM Bourgas AD, Болгарія; паливо дизельне ЄВРО, сорт С, вид І (ДТ-3), дата виготовлення 07.2013 року, виробництва ВАТ «НКПЗ» Росія.

Відібрані зразки були досліджені Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що зразок бензину автомобільного UNLEADED GASOLINE RON 95 за вмістом сірки, об'ємною часткою бензолу, об'ємною часткою етанолу та масовою часткою кисню не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 до бензину підвищеної якості марки А-95 - «Євро» вид ІІ (паспорт якості № 9384, дата проведення аналізу 25-26.09.2013 року) та зразок палива дизельного підвищеної якості сорт С вид І (ДТ-3) за вмістом сірки не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості марки С виду І (паспорт якості № 9385, дата проведення аналізу 25-26.09.2013).

25.12.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області на підставі акту № 001286 від 24.09.2013 року винесено постанову № 1350 від 25.12.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 4840:2007, ДСТУ 4839:2007) до позивача застосовано штраф у розмірі 123 031,97 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за ініціативою позивача Рівненською випробувальною лабораторією ПАТ «Концерн Галнафтогаз» проведено лабораторні дослідження зразків палива, відібраних згідно з актом № 000002 від 24.09.2013 року та встановлено, що проба нафтопродукту бензин неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95 відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007, та згідно з паспортом якості від 27.11.2013 № 05062201/13-0001/02, що проба нафтопродукту паливо дизельне Євро, сорт С, вид І (ДТ-3) відповідає вимогам ГОСТ 1667-68, а також вимогам ДСТУ 3868-99.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем позивача були в наявності паспорти якості та Сертифікати відповідності на відібрану відповідачем для досліджень продукцію, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- сертифікат відповідності зареєстрований в реєстрі за № UA1.185.0166793-13, яким визначено що бензин автомобільний неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95 10 ppm відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензин автомобільний підвищеної якості Т.У. 4.2., як бензин автомобільний A-95-Євро, клас В, вид І.»;

- паспорт якості № 2147 від 06.08.2013 pоку, яким визначено якісні показники бензину автомобільного A-95-Євро, клас В, вид І.

- сертифікат відповідності зареєстрований в реєстрі за № UA1.044.0165852-13, яким визначено що паливо дизельне ЄВРО сорт С, вид І (ДТ-3) (аналог ДТ перший сорт за ГОСТ 1667) з вмістом сірки 0,0261 %, відповідає вимогам ГОСТ 1667-68 «Топливо моторное для среднеоборотных и малооборотных дизелей. Технические условия».

- паспорт якості № 498 від 28.07.2013 року, якім визначено якісні показники - паливо дизельне ЄВРО сорт С, вид І (ДТ-3).

Згідно з розділом 3, п. 5.6. розділу 5, підпункту 6.5.1 п. 6.5 розділу 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року № 271/121, паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп «Стандартний» чи «Нестандартний». У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

Приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково-витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.

Згідно зі ст.ст. 1, 11 Закону України «Про підтвердження відповідності», сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться згідно з вимогами технічних регламентів.

За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері оцінки відповідності.

Тобто, з викладених положень вбачається, що наявність у позивача паспортів якості та сертифікатів відповідності є доказом відповідності палива вимогам визначеним законодавством, а саме: бензин автомобільний A-95-Євро, клас В, вид І відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 та паливо дизельне ЄВРО сорт С, вид І (ДТ-3) відповідає вимогам ГОСТ 1667-68 «Топливо моторное для среднеоборотных и малооборотных дизелей».

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги наступні обставини.

Випробувальним центром паливо-мастильних матеріалів за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 1, було проведено лабораторні дослідження наданих відповідачем зразків бензину та дизельного палива на відповідність зовсім іншим стандартам ніж зазначені в Акті № 000002 відбору зразків від 24.09.2013 року та документам, які надавалися на документальне підтвердження якості.

Так в Акті № 000002 відбору зразків від 24.09.2013 року та в документах, які були надані відповідачу, а саме, в Сертифікаті відповідності зареєстрованому в реєстрі за № UA1.044.0165852-13, зазначена продукція (на яку видається сертифікат відповідності) -бензин автомобільний неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95 10 ppm відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензин автомобільний підвищеної якості Т.У. п. 4.2., як бензин автомобільний A-95-Свро, клас В, вид І, та в Сертифікаті відповідності зареєстрованому в реєстрі за № UA1.044.0165852-13, зазначена продукція (на яку видається сертифікат відповідності) паливо дизельне ЄВРО сорт С, вид І (ДТ-3) (аналог ДТ перший сорт за ГОСТ 1667) з вмістом сірки 0,0261 %, відповідає вимогам ГОСТ 1667-68 «Топливо моторное для среднеоборотных и малооборотных дизелей. Технические условия».

А за результатами лабораторних досліджень ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 1, проведено лабораторні дослідження та надано Паспорт якості № 9384 від 26.09.2013 року, в якому зазначено, що зразок бензину автомобільного неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95 10 ppm, який надійшов від Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київський області до ВЦ ПММ для випробування з метою визначення якості (акт приймання зразка на випробування від 25 вересня 2013 року, реєстраційний № 9384 в журналі реєстрації зразків ВЦ ПММ), акт відбору № 000002 від 24.09.2013 року, не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 до бензину підвищеної якості марки А-95-«Євро» вид II, за показником «Вміст сірки. Вид II.», а саме, норма складає не більше 50 мг/кг, а фактично - 75 мг/кг; за показником «Об'ємна частка бензолу', а саме норма складає не більше 1 %, а фактично - 2 %; за показником «Об'ємна частка органічних кисневмісних сполук - етанолу», а саме норма складає не більше 5 %, а фактично - 6,3 %; за показником «Масова частка кисню», а саме норма складає не більше 2,7 %, а фактично 3,3 %.

Згідно з п. 4.2. ДСТУ 4839:2007, бензини за своїми фізико-хімічними показниками мають відповідати вимогам і нормам, наведеним у таблиці 1.

Відповідно до п. 4 таблиці 1 «Фізико-хімічні показники бензинів», вміст сірки у бензинах виду І, визначено не більше ніж 10 мг/кг, контролювання проводиться методом, передбаченим ДСТУ ISO 20846 або EN ISO 20846 (10), або EN ISO 20884 (11).

Відповідно до п. 10 таблиці 1 «Фізико-хімічні показники бензинів», вмісту бензолу у бензинах визначено не більше 1 %, контролювання проводиться методом, передбаченим ДСТУ 4019, або ДСТУ EN 238, або ДСТУ EN 12177, або ДСТУ EN14517, або ГОСТ 29040, або СОУ МПЕ 23.2.004 (25), або ASTM D 5580 (22), або EN 238 (26), або EN 12177 (27), або EN 14517(24).

Відповідно до п. 11 таблиці 1 «Фізико-хімічні показники бензинів», масова частка кисню у бензинах визначено не більше 2,7 %, контролювання проводиться методом, передбаченим ДСТУ EN 13132, або ДСТУ EN 1601, або EN 1601 (28), або EN 13132 (29), або ASTM D 5845 (30).

Відповідно до п. 12 таблиці 1 «Фізико-хімічні показники бензинів», вмісту етанолу у бензинах визначено не більше 5 %, контролювання вмісту органічних кисневмісних сполук - етанолу у бензинах проводиться методом, передбаченим ДСТУ EN 1601, або ДСТУ EN 13132, або ASTM D 4815 (31), або ASTM D 5845 (30), або EN 1601 (28), або EN 13132 (29).

При проведенні лабораторних випробувань бензину автомобільного A-95-Євро, клас В, вид І, TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» застосувало невірні методи контролювання якості нафтопродуктів за показниками «Вміст сірки», «Об'ємна частка бензолу», «Об'ємна частка органічних кисневмісних сполук - етанолу» та невірно визначило вид бензину для визначення вихідних максимальних і мінімальних показників вмісту сірки.

TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» при визначенні:

- показника «Вміст сірки. Вид II.» за нормою не більше 50 мг/кг, застосовано метод, передбачений ДСТУ ISO 20847:2009 «Нафтопродукти. Визначення вмісту сірки в автомобільному пальному методом ренгено-флуоресцентної спектрометрії з дисперсією за енергіями», що суперечить вимогам ДСТУ 4839:2007.

Метод передбачений ДСТУ ISO 20847:2009, передбачений для контролювання вмісту сірки у бензинах виду II, а згідно сертифікату відповідності бензин виду І, отже метод повинен застосовуватися, передбачений ДСТУ ISO 20846 або EN ISO 20846 (10), або EN ISO 20884 (11). Вказані методи дослідження застосовуються до палива з різними вихідними максимальними і мінімальними показниками вмісту сірки.

Так ДСТУ ISO 20847:2009 встановлює метод визначення вмісту сірки в межах від 30 мг/кг до 500 мг/кг, а ДСТУ ISO 20846 в межах від 3 мг/кг до 500 мг/кг. Метод визначення вмісту сірки згідно ДСТУ ISO 20847:2009 не може бути застосований в ході проведення досліджень сірки за показниками до « 30 мг/кг», а вміст сірки для зразків палива, що досліджувався встановлено не більше 10 мг/кг.

Так, до показників «Об'ємна частка бензолу» та «Об'ємна частка органічних кисневмісних сполук - етанолу» застосовано метод, передбачений ASTM D 6733-01 «Стандартний метод визначення індивідуальних складників палива для двигунів з іскровим запалюванням методом газової хроматографії високого ступеня роздільності на 50-метровій капілярній колонці», що суперечить вимогам ДСТУ 4839:2007.

Застосування методу, передбаченого ASTM D 6733-01 для визначення показників «Об'ємна частка бензолу» та «Об'ємна частка органічних кисневмісних сполук - етанолу» ДСТУ 4839:2007 не передбачено.

Також, TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» за адресою м. Київ, вул. Суворова, 1, проведено лабораторні дослідження та надано Паспорт якості № 9385 від 26.09.2013 року, в якому зазначено, що зразок палива дизельного підвищеної якості сорт С вид І (ДТ-3), який надійшов від Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київський області до ВЦ ПММ для випробування з метою визначення якості (акт приймання зразка на випробування від 25 вересня 2013 року, реєстраційний № 9385 в журналі реєстрації зразків ВЦ ПММ)., акт відбору № 000002 від 24.09.2013 року, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості марки С виду І,

- за показником «Масова частка сірки», а саме норма складає не більше 10 мг/кг, а фактично 245 мг/кг.

При проведенні лабораторних випробувань палива дизельного, TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» застосувало методи контролювання якості нафтопродуктів за показниками «Масова частка сірки» визначений ДСТУ 4840:2007, а саме метод передбачений ДСТУ ISO 20847:2009 «Нафтопродукти. Визначення вмісту сірки в автомобільному пальному методом рентгено-флуоресцентної спектрометрії з дисперсією за енергіями», але згідно Сертифіката відповідності зареєстрований в реєстрі за № UA1.185.0166793-13, паливо дизельне відповідає вимогам ГОСТ 1667-68 «Топливо моторное для среднеоборотных и малооборотных дизелей. Технические условия». Отже для визначення вихідних максимальних і мінімальних показників масової частки сірки TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» при проведенні лабораторних досліджень повинно було керуватись ГОСТ 1667-68, а не ДСТУ 4840:2007, оскільки ці стандарти встановлюють різні максимальні і мінімальні показники масової частки сірки.

Згідно з п. 3. ГОСТ 1667-68, моторне паливо повинно відповідати нормам, наведеним у таблиці.

Відповідно до п. 6 таблиці «Масова частка сірки» масова доля сірки в паливі визначено не більше 0,5 %, контролювання проводиться методом, передбаченим ГОСТ 1437-75.

Застосування методу, передбаченого ДСТУ ISO 20847:2009 для визначення показників «Масова частка сірки» ГОСТ 1667-68 не передбачено.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що TOB «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» при проведенні лабораторних досліджень арбітражних проб пального було застосовано не вірні методи досліджень згідно ДСТУ, невірно визначено вихідні максимальні і мінімальні показники пального згідно ДСТУ, а результати випробувань зразків, оформлені паспортом якості № 9384 та паспортом якості № 9385 не є належним доказом невідповідності проб бензину та дизельного палива вимогам нормативних документів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київський області про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1350 від 25.12.2013 року підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекгруп» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1350 від 25.12.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 28.07.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.