Ухвала суду № 40019385, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/9991/12084/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2-а-12463/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМІП»

до Київської регіональної митниці

про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМІП» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень форми «Р» від 02.09.2009 № 55 про визначення податкового зобов'язання у сумі 72255, 34 грн. та від 02.09.2009 № 56 про визначення податкового зобов'язання у сумі 158961, 67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 11, 42, 69, 70, 72, 81, 88, 259, 267 Митного кодексу України, ст. 86, 72, 138, 139, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями форми «Р» від 02.09.2009 № 55 податкового зобов'язання у сумі 72255,34 грн., в т.ч. 48170,23 грн. основного платежу та 24085,11 грн. штрафних санкцій, та від 02.09.2009 № 56 - податкового зобов'язання в сумі 158961,67 грн., в т.ч. 105974,51 грн. основного платежу та 52987,25 грн. штрафних санкцій, слугували висновки позапланової документальної перевірки за період: з 0109.2006 по 13.09.2006, викладені в акті від 31.07.2009 № 12/9/100000000/32530061, про порушення ст. 259 Митного кодексу України, яке полягало у тому, що митне оформлення товару (виноград свіжий, нектарин свіжий) було проведено на підставі поданих декларантом документів, рівень ціни на товар в яких (0, 25 доларів США/кг) не відповідав рівню цін, зазначеній в інвойсах країни експорту Туреччини, надісланих Київській регіональній митниці листом Держмитслужби України від 30.04.2009 № 20/02304. Дане порушення призвело до заниження ТОВ «ДМІП» митної вартості товару та, відповідно, до заниження податкових зобов'язань з ввізного мита в сумі 48170, 23 грн. та податку на додану вартість в сумі 105974, 51 грн.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з пунктом 25 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України), посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо потребують проведення такого огляду.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Таким чином, митний контроль після завершення митного оформлення можливий за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Однак, в такому разі митний орган мав довести на підставі доказів подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 03.02.2010, яка набрала законної сили 15.02.2010, постанову у справі про порушення митних правил від 23.09.2009 № 606/10000/09 за ст. 355 Митного кодексу України щодо ОСОБА_2 визнано протиправною та скасовано.

Цією постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 03.02.2010 встановлено, що висновки Київської регіональної митниці, які ґрунтуються на відповіді Міністерства Підсекретаріату митниць республіки Туреччини через Державну митну службу та копіях інвойсів, які подавались митним органам Туреччини при експорті товарів, про те, що їх вартість значно вища від вартості вказаної в інвойсах, поданих в Київську регіональну митницю при митному оформленні, не свідчать про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України. Суд дійшов висновку про те, що ціна, за якою відбувалася поставка товарів - 0,25 дол.США/кг при ввезенні товару була договірною ціною, не нижчою за ринкові ціни та погоджена митними органами. Позивачем надано весь перелік документів, що встановлюють вартість товарів, та які передбачені п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375.

Враховуючи наведені вище обставини, які взяті судом апеляційної інстанції до уваги зважаючи на положення ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на факт надання позивачем всього переліку документів, що встановлюють вартість товарів, та на відсутність претензій у митниці під час митного оформлення, на недоведеність митницею подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації при декларуванні товару, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун