Ухвала суду № 40019328, 31.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 липня 2014 року м. Київ В/800/3315/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Моторного О.А.

Островича С.Е.

розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014

у справі № 0870/7317/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норм матеріального права: п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвали, яка додана до заяви як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, від 11.03.2013 у справі № 17/152 за позовом ЗАТ «Нафтохімік» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

У справі, про перегляд якої подано заяву, предметом позову є вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення платникові податку на прибуток грошового зобов'язання з цього податку та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Контролюючий орган, складаючи податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що платник податку визначав дохід від продажу товарів (феросплавної продукції) за цінами, меншими від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату продажу.

Суд касаційної інстанції, застосувавши положення п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, п.п. 1.20.8 ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходив з того, що органом державної податкової служби не доведено у передбаченому законом порядку, що ціна, за якою платник податку продав товари, не відповідає рівню звичайних цін на такі товари.

При цьому суд вказав, що здійснення податковим органом визначення рівня звичайних цін здійснено без врахування об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну, зокрема без врахування кількості поставленої продукції, базисних умов поставки, хімічних та фізичних характеристик, ринків поставок тощо, натомість податковим органом використано інформацію митниці, що містить лише рівень цін феросплавів виходячи з наявної у видання - бюлетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків» суб'єктивної інформації без врахування конкретних умов поставок, хімічних та фізичних характеристик товару та інших суттєвих умов, які впливають на формування цін на феросплавну продукцію, а також інформацію ДП «Держзовнішінформ» , яка також не враховує всіх суттєвих умов поставки, що впливають на формування ціни продукції позивача.

У справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, предметом позову є вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про визначення платнику податку на додану вартість податкового зобов'язання з цього податку.

Контролюючий орган, складаючи податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що платник податку на додану вартість визначав базу оподаткування за операціями з поставки продукції (свічок парафінових, захисного воску (рідкого) парафіну і гідроочищеного (гранульованого, фасованого) та з поставки послуг з виробництва свічок парафінових виходячи з договірної вартості товару, яка є нижчою за звичайні ціни, що зумовило заниження бази оподаткування та, відповідно, податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому контролюючий орган визначав рівень звичайних цін на підставі п.п. 8, 9, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2009 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 № 751/4044, виходячи з порядку визначення собівартості продукції та вважаючи, що ціна поставленої продукції буде звичайною лише в тому разі, якщо вона перевищує собівартість такої продукції.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність донарахування платникові податку на додану вартість податкового зобов'язання з цього податку, застосував положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено поняття господарської діяльності, та п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України» від 31.01.1999 № 87, та дійшов висновку про те, що в результаті поставок платником податку на додану вартість продукції за ціною, яка є нижчою її собівартості, призводить до свідомого заниження ним від'ємного фінансового результату та неотримання доходу та інших економічних вигод для підприємницької діяльності. При цьому суд вказав на недоведеність платником податку економічної обґрунтованості визначення цін продукції, що є нижчими від її виробничої собівартості.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.А. Моторний

С.Е. Острович