Ухвала суду № 40019197, 21.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року м. Київ К/800/23422/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі №806/299/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 02.01.2013 №000003222 та №000004222.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податного законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №6152/22-2/34687462/0110 від 14.12.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 419553 грн.; п.198.2, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 364828 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.01.2013 №000003222, яким збільшено податкові зобов?язання з податку на прибуток на загальну суму 419553 грн. та №000004222, яким збільшено податкові зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 547242 грн., у т.ч. 364828 грн. основного платежу та 182414 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір поставки з ТОВ «Пулінг» №3112-58 від 31.12.2009, згідно якого останній зобов?язався передати (поставити) в обумовлені сторонами строки товар, а позивач прийняти його та оплатити. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання його від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх асортимент визначаються специфікацією за згодою сторін.

На виконання зазначеного договору у Ш кварталі 2011 року ТОВ «Пулінг» поставлено на адресу позивача ТМЦ на загальну суму 1824142,41 грн. (без ПДВ), що підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, графіками поставки, видатковими накладними, які всупереч доводам відповідача містять ідентифікуючі дані осіб продавця та покупця, які є відповідальними за здійснення господарських операцій. Товар оприбутковувався на склад позивача та в подальшому передавався в роздрібну мережу на підставі накладних на внутрішнє переміщення, товаро-транспортних накладних на транспортування товару зі складу позивача до магазинів, що відповідачем не спростовано. Оплата проводилась шляхом безготівкових розрахунків згідно платіжних доручень.

Згідно умов додаткової угоди від 31.12.2010 до договору поставка здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) Франко завод (м.Київ), місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: Київська область, Ірпінський район, смт.Гостомель, вул.Леніна, 141-П.

Відповідно до умов договору суборенди від 01.05.2011, укладеного між позивачем та ТОВ «Тєфія» перший орендує частину нежитлового приміщення у складському комплексі за адресою Київська область, Ірпінський район, смт.Гостомель, вул.Леніна, 141-П, тобто у тому ж складському комплексі у якому знаходиться і склад ТОВ «Пулінг», чим обумовлюється відсутність товаро-транспортних накладних на поставку товару від ТОВ «Пулінг» до позивача, оскільки товар отримувався на складі постачальника та переміщувався на склад покупця в межах одного складського комплексу.

Крім того, товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що формування податкового кредиту у липні 2011 року здійснено позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Пулінг» за наслідками реальних господарських операцій, що відповідачем всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано. Наявність дефектів податкових накладних, про які зазначалось в акті перевірки, свого підтвердження не знайшло.

Таким чином наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, що відповідачем не спростовано, а також за відсутності доказів того, що спірна угода та/або її виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун