Постанова № 40018672, 29.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду м. Києва Полтавцева Г.А. за участю представника Київської регіональної митниці Дєдєньової Д.О., прокурора прокуратури м. Києва Свербиуса А.О., захисника особи, щодо якої закрито провадження у справі за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши апеляційні скарги представника Київської міжрегіональної митниці та прокурора прокуратури Солом`янського району м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно даних протоколу про порушення митних правил № 0132/10000/14 від 26 лютого 2014 року, складеного головним інспектором оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_3 вчинив порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, яке полягало в наступному.

З Польщі на митну територію України 18 жовтня 2013 року в зоні діяльності Ягодинської митниці автомобільним транспортом р. н. АА2878ВТ/АА0183ХО на підставі товаросупровідних документів: міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 123924 від 17 жовтня 2013 року, книжки МДП № YХ.73869571 від 18.10.2013 року та інвойсу № 6 від 17 жовтня 2013 року переміщено товари «радіатори та комплектуючі до них, світильники, одяг, лижне спорядження», вагою брутто 5175,32 кг, загальною вартістю 25126,28 доларів США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

- одержувачем товарів є ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10, оф. 1);

- продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Товари поставлені на виконання умов контракту № ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) на умовах поставки СІР Київ.

19 жовтня 2013 товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/074274, оформлені та випущені у вільний обіг. Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 6 вересня 2013 року з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії, 10 грудня 2013 року отримано відповідь митних органів Великобританії з якої вбачається, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» ліквідована та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

Однак, до митного контролю в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подано CMR № 123924 від 17 жовтня 2013 року та інвойс № 6 від 17 жовтня 2013 року, відповідно до яких продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUSBUSINESSLTD». На вказаних документах міститься посилання на контракт ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року та проставлена печатка цієї компанії, яка на час видачі документів була ліквідована.

Відповідно до статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

Отже, виходячи з того, що в контракті від 8 травня 2013 року зазначено, що рахунок-фактура (інвойс) є невід'ємним документом контракту, вказаний в інвойсі товар поставлений в жовтні 2013 року, тобто ліквідованою компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD», то цей контракт фактично є недійсним. А тому слід вважати, що інвойс № 6 від 17 жовтня 2013 року виданий компанією, яка як сторона зовнішньоекономічного контракту є нездатною до укладання контракту. Відтак, товари загальною вартістю 25126,28 доларів США, або 200834,36 грн. згідно курсу Національного банку України, були переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно відправника та продавця товарів. Відповідальність за такі дії передбачені ч. 1 ст. 483 МК України.

ОСОБА_3, який був директором ТОВ «ВІВАТІМПОРТ», під час узгодження інвойсу № 6 від 17 жовтня 2013 року до поставки товарів в Україну, не пересвідчився в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD». Це призвело до переміщення товарів загальною вартістю 200834,36 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо продавця, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду мотивовано тим, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як останню було виключено з реєстру. Будь-яких доказів того, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на момент укладення контракту була до цього недієздатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено. Крім того, ні прокурором, ні представником Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не заперечувалося та не було спростовано, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, правдиві та відповідають дійсності. При цьому, ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» виконало всі вимоги закону при митному оформленні товару, оскільки в митній декларації за формою МД-3 зазначено достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар. Ці відомості відповідають положенням ст. 257 МК України і ніяким чином не вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Київської міжрегіональної митниці Д.О. Дєдєньова подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 100% вартості предметів правопорушення з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а враховуючи відсутність цих товарів - стягнути їх вартість. Підставою для прийняття такого рішення апелянт зазначає офіційне повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержаного від іноземної держави, а також заведення 69 справ щодо посадових осіб ТОВ «ВІВАТІМПОРТ», з яких 42 розглянуті з постановленням рішення про визнання винними осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності.

Прокурор в апеляційній скарзі просить постанову місцевого суду скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні порушення митних правил та накласти на нього адміністративне стягнення. Вказує, що проведеною перевіркою встановлено, що товари переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю,шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 483 МК України.

Заслухавши представників Київської регіональної митниці Дєдєньову Д.О., яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора Свербиуса А.О., який уточнив апеляційні вимоги і наполягає на постановленні такого рішення, про яке просить представник митниці, представника особи, щодо якої провадження у справі про порушення митних правил закрито ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка заперечувала проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважаю, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції на підставі наявних в ній доказів прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а також події цього правопорушення.

При прийнятті рішення суд послався на те, що відповідно до цього закону адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості.

Отже, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даним законом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З наведеного випливає, що кінцевою метою порушника має бути визначення коду товару чи його митної вартості такими, що не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 198 МК України органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про попуск їх через митний кордон України. Так, при перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; найменування товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

За приписами ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Як видно з матеріалів справи, при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

З матеріалів справи вбачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як компанію було виключено з Реєстру. Таким чином, даних про те, що на момент укладення контракту компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» була до цього нездатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено, тобто не має даних, що діяла з порушенням ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Як правильно вказав суд першої інстанції, наведене свідчить про те, що лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року, в якому міститься інформація про ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» та виключення її з реєстру 17 травня 2013 року, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими. Окрім того, переклад цього документу, зробленого працівником митниці, в пунктуації містить відмінності від оригіналу, що викликає сумнів в його правильності.

Також, згідно ст. ст. 345-354 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України та ін., у тому числі своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів, результати якої оформлюються актом (довідкою), в яких за наявності зазначаються і факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань підприємства, але і такі дані у справі відсутні.

Окрім того, ані прокурор, ані представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не вказували, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, в митній декларації, вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

За таких обставин вважаю, що митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_3, який з 2 серпня 2013 року почав виконувати обов'язки директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ», тобто після укладання контракту від 8 травня 2013 року, були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця саме з метою неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам і прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та прокурора прокуратури Солом`янського району м. Києва відсутні.

Керуючись ч. 6 ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України, ст. 294 КУпАП України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року щодо ОСОБА_3, якою адміністративну справу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрито за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційні скарги представника Київської регіональної митниці Міндоходів та прокуратури Солом'янського району м. Києва - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Полтавцева

Справа № 33/796/904 /2014 Категорія: ч. 1 ст.483 МКУ

Головуючий у першій інстанції Букіна О.М.

Доповідач Полтавцева Г.А.