Постанова № 40018515, 30.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 5017/2889/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р.у справі Господарського суду№ 5017/2889/2012 Одеської областіза позовомзаступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудо1) Приватного підприємства "Роман", 2) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської областіпровизнання недійсними та скасування договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Коркішко В.М. (посвідчення № 027484 від 25.07.2014 р.) позивача-1: не з'явились; позивача-2: не з'явились; відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, у якому, з урахуванням уточнень від 22.01.2014 р. (т. 4 а.с. 207) просив визнати недійсними укладені між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (далі - Адміністрація) та Приватним підприємством "Роман" (далі - Підприємство) договори оренди:

- від 02.12.2008 р. № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 46,19 га (кадастровий номер земельної ділянки 5124780700:01:002:0345),

- від 02.12.2008 р. № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 200,0 га (кадастровий номер земельної ділянки 5124780700:01:002:0343),

- від 02.12.2008 р. № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 48,7 га (кадастровий номер земельної ділянки 5124780700:01:002:0344),

- від 02.12.2008 р. № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 55,20 га (кадастровий номер земельної ділянки 5124780700:01:002:0346),

та зобов'язати Підприємство і Адміністрацію повернути Міністерству земельні ділянки площею 350,09 га (кадастрові номери земельних ділянок 5124780700:01:002:0343; 5124780700:01:002:0344; 5124780700:01:002:0345; 5124780700:01:002:0346) вартістю 1 153 756,61 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р., з підстав невідповідності закону та перевищення Адміністрацією своїх повноважень щодо розпорядження землею, яка відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування, було скасовано розпорядження Адміністрації "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 р. та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005 р. № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо регулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Вказаними розпорядженнями Адміністрації військовій частині А1366 було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яку вона використовувала для організації загальновійськового полігону та передано цю земельну ділянку до земель запасу Веселодолинської сільської ради. В подальшому, за чотирма договорами оренди землі від 02.12.2008 р., частину цієї земельної ділянки полігону передано в користування Підприємству. Таким чином, укладаючи ці договори оренди землі від 02.12.2008 р., Адміністрація, за відсутності відповідних повноважень, розпорядилась землею яка належить до земель оборони, є державною власністю, право на розпорядження якою належить державі в особі Кабінету Міністрів України, з огляду на що ці договори оренди землі мають бути визнані недійними, а земельні ділянки підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 р. (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено частково, визнано недійсними чотири договори оренди землі № б/н від 02.12.2008 р. (кадастрові номери земельних ділянок 5124780700:01:002:0343; 5124780700:01:002:0344; 5124780700:01:002:0345; 5124780700:01:002:0346), зобов'язано Підприємство та Адміністрацію повернути Міністерству вказані земельні ділянки площею 350,09 га вартістю 1 153 756,61 грн. В частині позовних вимог про скасування спірних договорів в позові відмовлено.

В частині задоволення позову вказане рішення прийнято з мотивів, викладених заступником прокурора у позовній заяві, при цьому, місцевий господарський суд виходив із факту скасування у встановленому законом порядку розпорядження Адміністрації № 398/А-2007 від 28.12.2007 р., яким Підприємству затверджувався проект землеустрою та надавались в оренду спірні земельні ділянки. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування спірних договорів рішення мотивовано обранням прокурором неналежного способу захисту прав землекористувачів, що визначені у ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. (колегія суддів: Таран С.В, Бойко Л.І., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вказану постанову із посиланням на положення статей 116, 124 ЗК України та п. 2.24 роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" мотивовано тим, що спірні договори оренди землі від 02.12.2008 р. укладені на підставі розпорядження Адміністрації № 313/А-2008 від 31.10.2008 р., а не на підставі скасованого розпорядження Адміністрації № 398/А-2007 від 28.12.2007 р., як помилково вважав місцевий господарський суд, і за умови його чинності відсутні правові підстави для визнання цих договорів недійсними та, відповідно, повернення земельних ділянок.

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. та направити справу на новий судовий розгляд до апеляційного господарського суду. Викладені у касаційній скарзі вимоги прокурор обґрунтовує посиланням на норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 47, 43, 79, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправомірну відмову суду апеляційної інстанції у задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної із нею справи № 916/1474/14 Господарського суду Одеської області.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі розпорядження Адміністрації № 101/А-2005 від 05.05.2005 р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Адміністрації № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" припинено право користування земельною ділянкою 23 253,17 га, яка була надана у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено зазначену земельну ділянку до остаточного вирішення земельних суперечок до земель запасу Веселодолинської сільської ради;

- розпорядженням Адміністрації № 313/А-2008 від 31.10.2008 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 350 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Передано Підприємству земельну ділянку площею 350 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради в довгострокову оренду строком на 49 років та зобов'язано Підприємство укласти договір оренди на земельні ділянки загальною площею 350 га ріллі з Адміністрацією;

- на підставі зазначеного розпорядження між Адміністрацією (орендодавець) та Підприємством (орендар) 02.12.2008 р. було укладено чотири договори оренди землі, за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодинської сільської ради Тарутинського району Одеської області земельні ділянки площею 46,19га, 200,0 га, 48,7 га та 55,20 га. Вказані договори зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії "Центр ДЗК", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 16.12.2008 р. вчинено записи за № 040853400022, № 040853400023, № 040853400024, №. 040853400025. Земельні ділянки передано Підприємству за актами прийому-передачі земельних ділянок 16.12.2008 р.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів оренди землі від 02.12.2008 р. та зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки, що є об'єктами цих договорів, з підстав відсутності повноважень у Адміністрації на передачу спірних земельних ділянок в оренду.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як вже частково зазначалось вище, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядження Адміністрації № 313/А-2008 від 31.10.2008 р. на підставі якого укладено спірні договори оренди землі від 02.12.2008 р. у встановленому законом порядку не скасоване та є чинним, у зв'язку із чим правові підстави для визнання цих договорів недійсними та повернення земельних ділянок відсутні.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на наступне.

Судове рішення вважається законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права, відповідає фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Разом з тим, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначає прокурор у касаційній скарзі та підтверджується матеріалами справи (т. 5 а.с. 66 - 74), під час перегляду справи в апеляційному порядку прокурором заявлялось клопотання № 05/2-1591вих14 від 24.04.2014 р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної із нею справи № 916/1474/14 Господарського суду Одеської області за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження.

За результатами розгляду вказаного клопотання прокурора, господарський суд апеляційної інстанції не встановив підстав із якими ст. 79 ГПК України пов'язує необхідність зупинення провадження та, визнавши можливим розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами, відмовив у його задоволенні.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає таке рішення господарського суду апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що прийняте без урахування роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України.

Стаття 79 ГПК України визначає порядок зупинення провадження у справі та його поновлення. За приписами частини першої вказаної статті господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Абзацами 2, 3 п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що пов'язаною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи розуміється неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З поданого прокурором клопотання про зупинення провадження у справі та долучених до нього додатків вбачається, що у справі № 916/1474/14 Господарського суду Одеської області прокурором оскаржується розпорядженням Адміністрації № 313/А-2008 від 31.10.2008 р. на підставі якого між Адміністрацією та Підприємством було укладено договори оренди землі від 02.12.2008 р. які є предметом спору у даній справі.

З урахуванням наведених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає відмову у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі неправомірною, оскільки у справі № 916/1474/14 Господарського суду Одеської області встановлюються обставини які можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Водночас, з огляду на предмет спору у даній справі, вказані обставини не можуть бути встановлені судами самостійно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає, що з'ясування обставин законності та чинності розпорядженням Адміністрації № 313/А-2008 від 31.10.2008 р. має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі, однак неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило їх достовірне встановлення.

Частиною першою ст. 11110 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права. В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 1119 справа підлягає передачі на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі № 5017/2889/2012 Господарського суду Одеської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський