Постанова № 40018486, 30.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 923/47/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" і товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на рішення господарського суду Херсонської області від 8 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року у справі № 923/47/14 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ", за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", про стягнення суми, -

Встановив:

У січні 2014 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" про стягнення 117358,66 грн. заборгованості з канального збору та за послуги служби регулювання руху суден і 5362,14 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 75/П-11 від 1 січня 2011 року та додаткової угоди № 4 від 18 червня 2013 року до вказаного договору.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13 лютого 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 8 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 117358,66 грн. основного боргу, 5362,14 грн. пені, 2454,42 грн. судового збору.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на ті ж підстави, також просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в них доводів.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення проти них, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 січня 2011 року державним підприємством "Дельта-лоцман", правонаступником якого є позивач, і відповідачем укладено договір № 75/П-11, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного та портового лоцманського проведення, послуги з перешвартування, перетягування (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційні послуги судну при проходженні судном по глибоководному судновому ходу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Взяті на себе за вказаним договором зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі: в період з червня по вересень 2013 року надано відповідачу послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським морським каналом суднам товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (баржі та буксири) під агентуванням відповідача, що підтверджується виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС і капітанами суден, квитанціями СРРС.

Для сплати канального збору та вартості наданих послуг у вказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки на суму 117358,66 грн., які залишені останнім без оплати, а відповідні претензії позивача - без належної відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду, за захистом своїх порушених прав та інтересів, з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін, керуючись нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про морські порти України", Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затверджених наказом Мінінфраструктури № 316 від 27 травня 2013 року, ст.ст. 4, 84, 115 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 1.3, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.8, 2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.7, 3.2.1, 3.2.7 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 655 від 1 серпня 2007 року, встановивши факт отримання відповідачем послуг, наданих позивачем, які не були оплачені у встановленому законом та умовами укладеного сторонами договору порядку, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основного боргу.

Разом з тим, зважаючи на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд визнав правомірними й вимоги стосовно стягнення з відповідача пені, задовольнивши їх в повному обсязі, враховуючи правильність розрахунків позивача.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи, викладені у касаційних скаргах відповідача та третьої особи, аналогічні доводам, викладеним ними у апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді другої інстанції, який дав їм правильну правову оцінку.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" і товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 8 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року у справі № 923/47/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.