Рішення № 40017008, 21.07.2014, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1132/14-ц

провадження № 2/710/534/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2014 р. Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді КРАВЧУКА В.М.

за участю секретаря ТКАЧЕНКО В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шпола Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг в сумі 80000 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. і судові витрати в сумі 800 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2010 року між позивачкою і відповідачем був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивачки в борг гроші в сумі 80000 грн. Згідно договору позики, посвідченого нотаріально, відповідач зобов'язався повернути позивачці борг до 01 травня 2011 року. У вказаний термін відповідач борг не повернув, зник і ніякого зв'язку з ним немає. 28 листопада 2012 року в порядку виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посилала заяву позивачки про повернення боргу відповідачу, однак ніякої відповіді позивачка не отримала. Не було відповіді і на інші листи позивачки. В добровільному порядку відповідач не бажає повернути позивачці борг, в зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом, який просила розглянути без її участі, в зв'язку з тяжким станом здоров'я.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання втретє не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується оголошенням в газеті «Черкаський край» від 18 липня 2014 року, тому суд, враховуючи матеріали і обставини справи, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе вирішити спір без участі відповідача, провівши заочний розгляд справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 01 листопада 2010 року між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 80000 грн., що підтверджується договором позики від 01.11.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за №1322.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4 договору позики, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачці ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80000 грн. до 01 травня 2011 року.

Відповідач порушив умови грошового зобов'язання, кошти до вказаної в договорі позики дати не повернув, добровільно повернути борг відмовляється, будь-яких переговорів уникає, на запити позивачки не реагує та ігнорує звернення позивачки з вимогами повернути борг.

28 листопада 2012 року в порядку виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посилала відповідачу заяву позивачки ОСОБА_1 про повернення боргу, однак ніякої відповіді позивачка не отримала.

Пунктами 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Слід зазначити, що позивачкою жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди, не зазначено в чому ця шкода полягає та з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи її розмір. Позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди відповідачем та розміру моральної шкоди.

Згідно довідки Шполянського РС УДМС України в Черкаській області №353 від 17.06.2014 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 15.10.2003 року за адресою с. Коротино, Шполянського району, та змінив прізвище на ОСОБА_2 20.05.2014 року.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши та оцінивши їх у єдності і сукупності, виходячи з встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не повернув позивачці борг в термін вказаний в договорі позики, ігнорує звернення позивачки з вимогами про повернення боргу та не повертає борг в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 борг в сумі 80000 грн. та судові витрати в сумі 800 грн. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, в зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі викладеного, ст. ст. 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Хотин, Чернівецької області, зареєстрованого АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, заборгованість за договором позики в сумі 80000 грн. та судові витрати в сумі 800 грн., а всього стягнути 80800 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідач вправі подати до Шполянського районного суду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про його апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Кравчук