Ухвала суду № 40015499, 04.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16

тел. 235-24-26

______________________________

У Х В А Л А

про повернення позовних матеріалів без розгляду

"04" серпня 2014 р. Справа № 911/3283/14

Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали

за позовом Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (08722, Київська обл. Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Шевченка, 82)

до відповідача колективного сільськогосподарського підприємства «Орія» (08722, Київська обл. Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Наддніпрянська, 125);

третя особа Кагарлицька об’єднана державна фінансова інспекція (09200, м. Кагарлик, вул. Воровського, 14

про стягнення 144 673,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

позивач – Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області, с. Трипілля звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 31.07.2014р. №245 до відповідача – колективного сільськогосподарського підприємства «Орія», с. Трипілля, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором від 22.06.2005р. №54 оренди землі загальною площею 1,8226 га в розмірі 144 673,06 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Згідно із пунктами, 2, 4, 6 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За приписами пункту 2 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб), місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності.

В порушення зазначених вимог закону, в поданій позовній заяві не зазначено ідентифікаційних кодів сторін та третьої особи, що позбавляє можливості суд перевірити факт включення відповідача до ЄДР та дані про його місцезнаходження, а також можливості оформити наказ суду, який видається на виконання рішення у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ідентифікаційні коди стягувача та боржника є обов’язковими реквізитами виконавчого документу. Відповідно, зазначене є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої ст. 63 ГПК України.

Згідно пункту 3 частини першої ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини першої, підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, а із позовних вимог немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до Закону України від 06.12.2012р. №5515-VІ «Про державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня 2014 року (з 01.12.2013р.) місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218,00 грн.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяв, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачуються судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (пункт 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»).

За змістом частини другої ст. 34 ГПК України єдиним належним доказом сплати позивачем судового збору є оригінал платіжного доручення із засвідчувальним написом про зарахування коштів до державного бюджету такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету____ грн. (дата)», скріпленим першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України. Платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку «одержувач» зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Судовий збір з позовної заяви, що подається до господарського суду Київської області, сплачується на наступні реквізити:

Отримувач: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (ГУ ДКСУ у Київській області)

Код ЄДРПОУ: 37955989

Банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (ГУ ДКСУ у Київській області)

Рахунок: 31214206783001

Код банку отримувача (МФО): 821018

Призначення платежу: 22030001; судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050, символ звітності 206; згідно пункту…(вказати пункт статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру (стягнення 144 673,06 грн.). Таким чином, поданий позов мав бути оплачений судовим збором, відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в сумі 2893,46 грн., оригінал платіжного доручення мав бути доданий до позовної заяви. в порушення вищезазначених вимог, позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору.

Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не подано доказів сплати судового збору, натомість подано заяву від 31.07.2014р. №246 про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може за своєю ініціативою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до позиції, викладеної в пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів місцевого самоврядування, то самі лише обставини, пов’язані з фінансуванням позивача з бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Позивачем не подано жодного достовірного документального належного та допустимого доказу на підтвердження свого майнового стану, який не дозволяє виконати вимоги закону та сплатити судовий збір у встановленому законом порядку, за таких обставин не обґрунтована належним чином заява позивача про відстрочення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої ст. 56 ГПК України позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення. На відміну від редакції вказаної статті згідно із Законом України від 13.05.1997р. № 251/97-ВР, чинна редакція статті (після 19.05.2011р.) містить вимогу надсилати відповідачу листом з описом вкладення позовну заяву з усіма доданими документами, а не лише з тими, яких у відповідача немає. Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Таким чином, за змістом частини другої ст. 34 ГПК України єдиним належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви є опис вкладення в лист.

На доказ надсилання позивачем – Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області копії позовної заяви з додатками відповідачу – колективному сільськогосподарському підприємству «Орія», позивачем надано квитанції від 01.08.2014р., які не містять опису документів, які направлялися відповідачу та третій особі, а відтак, суд робить висновок про те, що позивачем – Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області не подано належних та допустимих доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 2, 4, 6 частини першої, частиною третьою статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву від 31.07.2014р. Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області разом з доданими до неї матеріалами (всього на 26 аркушах, в тому числі оригінали квитанцій від 01.08.2014р. (2 шт.)) повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Конюх О.В.