Постанова № 40015150, 30.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року № 813/2392/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

судді Кравціва О.Р.,

судді Кухар Н.А.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Водолазського І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року про звільнення ОСОБА_3, начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КзпП України; визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів № 785-о від 10.12.2013 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України», відповідно до якого оголошено наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 02 червня 2013 року; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 червня 2013 року по день поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.02.2014 року під особистий підпис його було ознайомлено із наказом Державної митної служби України від 01.06.2013 року №842-к про звільнення із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України та з наказом Львівської митниці Міндоходів №785-о від 10.12.2013 року «Про оголошення наказу ДМСУ». Вказано, що звільнення за цією підставою допускається при дотриманні багатьох умов і правил щодо такого звільнення, яких відповідачами дотримано не було, в діях позивача відсутня вина у порушенні Трудової дисципліни, так як жодного прогулу він не вчиняв. Зазначено, що з грудня 2012 року, на період службового розслідування, його було відсторонено від виконання посадових обов'язків та визначено місцем перебування - адміністративну будівлю Львівської митниці Міндоходів, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1. У цій адміністративній будівлі позивач практично не отримував жодних доручень по роботі та інколи перебував у інших підрозділах, що не є порушенням за яке передбачене звільнення. Вказано, що у зв'язку з реорганізацією посади у Львівській митниці Міндоходів він не мав та очікував на таку. Вказано, що позивачем не вчинено жодних дій які б свідчили про порушення трудової дисципліни

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Львівська митниця та Держмитслужба України позов заперечили, подали письмові заперечення. У запереченнях зазначено, що Львівською митницею проведено ретельне службове розслідування за результатами якого складено акт, впродовж якого позивачу надавалась можливість для надання пояснень та заперечень. За наслідками службового розслідування було встановлено, що на відведеному позивачеві робочому місці в актовому залі в адмінбудинку Львівської митниці він не з'являвся упродовж усіх робочих днів у період з січня 2013 року по квітень 2013 року. Зазначено, що позивачем не було надано жодних обґрунтованих пояснень, документів, які б давали підстави для визнання причин його відсутності на робочому місці поважними. Тому з січня 2013 по квітень 2013 року ОСОБА_3 був відсутній на роботі без поважних причин. Вказано, що позивач порушив положення посадової інструкції начальника відділу оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 13 вересня 2012 року та, відповідно до неї, повинен нести відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому звільнення позивача відбулось відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, а спірні накази винесено з дотриманням норм чинного законодавства.

Представник відповідачів подані заперечення підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.

На заперечення відповідача представник позивача додатково пояснив, що з долучених до заперечення документів вбачається, що позивачу було встановлено робочий час та визначено робоче місце, однак жодних конкретних обов'язків визначено не було, у тому числі не ознайомлено з посадовою інструкцією працівника актового залу чи відстороненого від роботи працівника. Вказав, що у Львівської митниці відсутнє будь-яке документальне підтвердження зафіксованих випадків відсутності позивача в актовому залі, оскільки приміщення актового залу не є режимним об'єктом, а факт відкриття та закриття приміщення черговим здійснюється без відповідного запису. Також зазначив, що позивач не міг бути присутнім на нарадах керівного складу митниці, адже жодним документом не покладено на нього посадових обов'язків щодо участі відстороненого у таких нарадах. Зауважив, що надані відповідачем табелі обліку робочого часу на яких позивач зазначений як відсутній, не підтверджують його відсутність за період його відсторонення від посади, оскільки такий табель вівся як на начальника ВМО №5, а не робочого адмінбудинку. Також представник уточнив, що оскільки позивача фактично звільнено з 10 грудня 2013 року, тому просив поновити позивача на посаді саме з цієї дати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом Державної митної служби України № 842-к від 01 червня 2013 року ОСОБА_3, начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, визначивши датою звільнення перший робочий день після тимчасової непрацездатності.

Наказом Львівської митниці Міндоходів № 785-о від 10 грудня 2013 року оголошено наказ Державної митної служби України № 842-к від 01 червня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_3».

Не погодившись з вказаними наказами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу».

Згідно зі статтею 30 зазначеного Закону до державних службовців можуть бути застосовані як загальні підстави припинення державної служби, визначені КЗпП України, так і підстави, визначені цим законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як вбачається з наказу від 01 червня 2013 року № 842-к, підставою винесення вказаного наказу стали подання Львівської митниці від 27 травня 2013 року, акт службового розслідування від 23.05.2013 року № 4, пояснення ОСОБА_3 про відмову у наданні пояснень.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 працював у митних органах з 14 листопада 2007 року та з 02 жовтня 2012 року працював на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та у своїй роботі керувався посадовою інструкцією начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затвердженою начальником Львівської митниці 13 вересня 2012 року.

Наказом Львівської митниці № 925 від 14 грудня 2012 року було призначено проведення службового розслідування для з'ясування обставин недодержання начальником відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3 вимог законодавства України про державну службу.

Наказом Львівської митниці № 1601-к від 14 грудня 2012 року, на час проведення службового розслідування, його було відсторонено від виконання повноважень за посадою з 17 грудня 2012 року, встановлено п'ятиденний робочий тиждень (понеділок - п'ятниця) з двома вихідними днями, режимом роботи з 9:00 год. до 18:00 год. та визначено йому робоче місце - актовий зал в адмінбудинку Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, а відділ кадрової роботи Львівської митниці зобов'язано проводити щоденний облік його робочого часу. А отже, обов'язки, які визначені посадовою інструкцією начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці виконувати не міг. Нових посадових обов'язків згідно наказу про відсторонення позивача від виконання повноважень за посадою на позивача іншою посадовою інструкцією покладено не було.

Як вбачається з інформації в поданні про звільнення, позивач прибув в адміністративний будинок Львівської митниці для виконання службових обов'язків 17 грудня 2012 року, а з 18 грудня 2012 року по 04 квітня 2013 року був відсутній на роботі як в актовому залі адміністративного будинку Львівської митниці, так і на митному посту «Мостиська» Львівської митниці. І лише 05 квітня 2013 року близько 14:05 год. прибув у адміністративний будинок Львівської митниці.

Відповідно до службової записки заступника начальника митного поста «Мостиська» Оманчуковської Т.А., з 18 грудня 2012 року Мостиською комунальною центральною поліклінікою відкрито листок непрацездатності начальнику ВМО № 5 митного поста «Мостиська» ОСОБА_3 (аркуш справи 65).

05 квітня 2013 року начальником відділу кадрової роботи Семененко Є.М., заступником начальника відділу правового забезпечення Львівської митниці Шокало В.С., головним інспектором з питань внутрішньої безпеки Львівської митниці Ладанюк О.М. складено акт про з'ясування причин відсутності на роботі ОСОБА_3 з 18 грудня 2012 року по даний час. (аркуш справи 69).

Відповідно до статті 63 Конституції України позивач відмовився від надання пояснень вказаним вище посадовим особам.

У матеріалах справи наявні копії листків непрацездатності позивача, а саме: дублікат листка непрацездатності, яким позивач звільнений від роботи з 18 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року (аркуш справи 96); копія листка непрацездатності, яким позивач звільнений від роботи з 08 квітня 2013 року по 29 квітня 2013 року (аркуш справи 93); копія листка непрацездатності, яким позивач звільнений від роботи з 30 квітня 2013 року по 03 травня 2013 року (аркуш справи 92); копія листка непрацездатності, яким позивача звільнено з роботи з 07 травня 2013 року по 18 травня 2013 року.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3 з січня 2013 року у стані тимчасової непрацездатності він не перебував, у зв'язку з відстороненням його від виконання службових обов'язків за основною посадою, постійно знаходився у актовому залі в адміністративному будинку Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка, 1) з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних та святкових днів. 05 квітня 2013 року прибув о 08:45 год., а не 14:05 год., як про це зазначає відповідач.

У поясненнях від 24 квітня 2013 року начальник відділу кадрової роботи Львівської митниці Семененко Є.М. зазначив, що 05 квітня 2013 року близько 12:30 год. заступник начальника відділу кадрової роботи Львівської митниці Чобанюк Н.Й. повідомила його про те, що у кабінеті головного інспектора з внутрішньої безпеки Львівської митниці Ладанюка О.М. знаходився начальник відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3, який відповідно до інформації, наданої керівництвом митного поста «Мостиська» Львівської митниці, відсутній на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. Отже, суд вважає, що дані про те, що лише 05 квітня 2013 року близько 14:05 год. позивач прибув у адміністративний будинок Львівської митниці не відповідають дійсності.

05 квітня 2013 року начальником ВКР Львівської митниці Семененко Є.М. подано на ім'я начальника Львівської митниці Попазогло С.М. службову записку, у якій просив призначити службове розслідування з метою з'ясування причин відсутності ОСОБА_3 на роботі з 10 грудня 2013 року по даний час. (аркуші справи 67-68).

Наказом Львівської митниці № 186 від 08.04.2013 року проведення службового розслідування було призначено. В ході службового розслідування відібрані пояснення від посадових осіб Львівської митниці.

Зокрема, 15 квітня 2013 року начальник відділу оперативних чергових Львівської митниці Гордійчук В.М. проінформував комісію з проведення службового розслідування про наступне. Комплект ключів від актового залу, що знаходиться на 2-му поверсі адмінбудинку Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, зберігається у відділі оперативних чергових Львівської митниці в службовому приміщенні оперативного чергового (службове приміщення оперативного чергового Львівської митниці знаходиться на 1-му поверсі вищезгаданого адмінбудинку біля парадних вхідних дверей в цей адмінбудинок) в окремій шафі, яка стоїть біля кімнати озброєння. Вхід у службове приміщення оперативного чергового Львівської митниці дозволений самому оперативному черговому, його помічнику, начальнику відділу оперативних чергових Львівської митниці, особовому складу відділу оперативних чергових Львівської митниці та керівництву Львівської митниці. Іншим особам (стороннім), вхід у службове приміщення оперативного чергового Львівської митниці заборонено. Двері актового залу відкриваються та закриваються помічником оперативного чергового вказаними ключами після отримання розпорядження оперативному черговому для проведення в цьому залі заходів - нарад, семінарів, конференцій, засідань громадської ради, інше. У відділ оперативних чергових Львівської митниці розпоряджень про відкриття ОСОБА_3 приміщення актового залу не поступало. За ключами від актового залу або з проханням відкрити приміщення актового залу ОСОБА_3 у відділ оперативних чергових Львівської митниці в період грудень 2012 року - квітень 2013 року, не звертався. Приміщення актового залу не є режимним. Факт відкриття помічником оперативного чергового та закриття ним дверей актового залу письмово не фіксується. На помічника оперативного чергового Львівської митниці - інспектора митного поста «Запитів» Львівської митниці Юрченко О.С. було покладено обов'язок щодо забезпечення пропускного режиму до адмінбудинку Львівської митниці. Під час виконання 05 квітня 2013 року Юрченком О.С. своїх службових обов'язків помічника оперативного чергового, ним не було дотримано вимог порядку пропуску посадових осіб Львівської митниці в адмінбудинок митниці, а саме, пропущено в приміщення адмінбудинку митниці ОСОБА_3 без здійснення перевірки наявності в останнього службового посвідчення, або іншого документа, що засвідчує особу для видачі тимчасової перепустки встановленого зразка. У зв'язку з допущеним Юрченком О.С. порушенням вимог Положення про організацію пропускного режиму до адмінбудинку Львівської митниці, до нього наказом Львівської митниці від 08 квітня 2013 року № 503-к було застосовано дисциплінарне стягнення - оголошено догану.

Згідно з поясненнями начальника відділу оперативних чергових Львівської митниці Гордійчука В.М. від 05 квітня 2013 року, ОСОБА_3 ключів від актового залу в відділі оперативних чергових митниці за період січень-квітень місяць 2013 року не отримував, ключі від актового залу видавалися виключно уповноваженим особам митниці для проведення засідань, зборів, нарад.

Службовою запискою від 25 квітня 2013 року заступник начальника відділу організаційного та документального забезпечення Львівської митниці Гаранджа Є.А. проінформував комісію з проведення службового розслідування про те, що в період з 01 січня 2013 року по 05 квітня 2013 року у Львівській митниці було проведено 8 нарад керівного складу. В зазначених нарадах начальник ВМО № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3 участі не брав.

Однак, суд зауважує, що до матеріалів справи представником Львівської митниці долучено протоколи нарад за вказаний період, службові записки та списки осіб, які візьмуть участь у нарадах. Проте, у вказаних списках відсутній ОСОБА_3, тому такий не повинен був бути присутнім на нарадах.

Окрім того, з пояснень начальника відділу оперативних чергових Львівської митниці Гордійчука В.М. встановлено, що актовий зал адмінбудівлі Львівської митниці не є режимним об'єктом, а факт відкриття та закриття приміщення черговим здійснюється без відповідного запису. Доказів які б свідчили про обов'язок позивача самостійно відкривати та закривати приміщення актового залу відповідачем суду не надано.

Оскільки відсутністю працівника на роботі вважається перебування працівника поза територією підприємства або об'єкта, де він відповідно до трудових обов'язків повинен виконувати доручену йому роботу, то відсутність позивача на робочому місці (в актовому залі), але не на підприємстві (адміністративній будівлі), не може вважатися прогулом.

Щодо посилань відповідача у акті розслідування на положення п. 1.5, 2.41 та 4.4 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці щодо застосування позивачем актів законодавства України, в тому числі, трудового законодавство та несення відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку суд зазначає, що посилання на такі є недоречним, оскільки, позивач, будучи відстороненим від виконання обов'язків, визначених цією посадовою інструкцією, жодним чином не міг її виконувати.

Як зазначено в акті розслідування, будь-яких фактичних даних, які б підтвердили перебування ОСОБА_3 в актовому залі адмінбудинку Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка, 1) упродовж усіх робочих днів в період часу з січня 2013 року по 05 квітня 2013 року включно, в ході службового розслідування не здобуто. Також, у ході службового розслідування не здобуто фактичних даних, які б підтвердили перебування ОСОБА_3 на роботі на митному посту «Мостиська» Львівської митниці упродовж усіх робочих днів в період часу з січня 2013 року до 05 квітня 2013 року включно.

Тому, на думку відповідача, упродовж усіх робочих днів в період часу з січня 2013 року до 05 квітня 2013 року включно, ОСОБА_3 був відсутній на роботі без поважних причин, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України є прогулом, а причинами та умовами вчиненого ОСОБА_3 порушення, є відсутність з його боку належного рівня трудової дисципліни.

На підставі акту службового розслідування від 23.05.2013 року № 4 Львівською митницею до Державної митної служби України скеровано подання від 27 травня 2013 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення за прогул без поважних причин.

Суд зауважує, що зі змісту норми п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України вбачається, що працівник може бути звільнений з роботи за прогул лише в разі відсутності на роботі без поважних причин.

Відсутність працівника повинна бути зафіксована при веденні щоденного (щозмінного) обліку використання робочого часу.

Надані відповідачем табелі обліку робочого часу на яких ОСОБА_3 зазначений як відсутній, не підтверджують його відсутність за період його відсторонення від посади, оскільки такі табелі велися як на начальника ВМО №5. Окрім того, вказані табелі мають відмітку «корегуючий», що свідчить, що дані, які внесені у нього, здійснені з коригуванням первинних відомостей, що вносились до нього, тому не можуть прийматися судом у якості належного та допустимого доказу.

Матеріалами справи підтверджено, що жодних актів про відсутність позивача на території адміністративної будівлі Львівської митниці, відповідачем надано не було, оскільки такі не складалися.

Враховуючи встановлені факти та обставини, суд вважає, що факт здійснення ОСОБА_3 прогулу недоведений, оскільки відсутні достовірні докази, які б підтверджували факт його відсутності на роботі (в актовому залі адмінбудинку Львівської митниці чи в адмінбудинку Львівської митниці) з січня 2013 року по 05 квітня 2013 року, а тому звільнення є незаконним, а спірні накази протиправними.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено з трудової книжки позивача запис за № 26 свідчить про звільнення з займаної посади за прогул 10 грудня 2013 року.

Відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів № 13-70-05/13-129 від 01 квітня 2014 року днем звільнення позивача є 10 грудня 2013 року.

Враховуючи викладене, позивач фактично звільнений з митних органів 10 грудня 2013 року, та підлягає поновленню з 10 грудня 2013 року.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст .40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до Постанови КМ України №229 від 20 березня 2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» проводилась реорганізація Львівської Митниці, яку було реорганізовано шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів, яка була визначена правонаступником Львівської митниці. Як вбачається з наказу Львівської митниці №785-о від 10.12.2013 року «Про оголошення наказу ДМСУ» Львівська митниця Міндоходів несла всі зобов'язання Львівської митниці щодо працівників, які не були звільнені на момент її виключення з ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає поновленню шляхом його поновлення у Львівській митниці Міндоходів на попередній посаді, яку він обіймав до реорганізації у Львівській митниці ДМС України та яка збереглася у Львівській митниці Міндоходів, а саме на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів.

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів від 01.04.2014 року за № 13-70-05/13-129 середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 1 547,00 грн. та 70,32 грн. відповідно.

Згідно з записами у трудовій книжці позивач з 19 лютого 2014 року призначений виконуючим обов'язків директора ДП НДІ «Система» та з 06 червня 2014 року звільнений у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.

Відповідно до довідки ДП НДІ «Система» середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 становить 7346 грн.

У вимушеному прогулі позивач перебував з 10 грудня 2013 року до 30 липня 2014 року.

Суд зазначає, що позивач з 19 лютого 2014 року до 06 червня 2014 року отримував більшу заробітну плату ніж та сума, яка повинна бути стягнута з відповідача за вимушений прогул, а тому середньомісячний заробіток за час вимушено прогулу з 19 лютого 2014 року до 06 червня 2014 року не стягується.

Загальна кількість робочих днів з 10 грудня 2013 року по 18 лютого 2014 року становить 2 місяці та 6 днів, та з 06 червня 2014 року по 30 липня 2014 року становить 1 місяць та 18 днів.

Таким чином, належний до виплати відповідачем середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 1547 грн. х 3 місяці + 70,32 грн х 24 робочі дні = 6328, 68 грн.

При виплаті вказаної суми відповідачу слід врахувати, що із неї належить до отримання єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок з доходів з фізичних осіб. Справляння і сплата є обов'язком роботодавця при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому сума до стягнення в розмірі 6328, 68 грн грн. зазначена із їх урахуванням. Вказаний висновок відповідає пункту 6 Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Суд вважає, що рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, оскільки відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню. З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути суму середнього заробітку позивача за один місяць в розмірі 1 547,00 грн. з урахуванням обов'язкових платежів та податків.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Закріплений у частині 2 статті 11 КАС України принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що необхідно визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року про звільнення ОСОБА_3, начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України; визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів № 785-о від 10.12.2013 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України», відповідно до якого оголошено наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 10 грудня 2013 року; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року про звільнення ОСОБА_3, начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів № 785-о від 10.12.2013 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України», відповідно до якого оголошено наказ Державної митної служби України № 842-к від 01.06.2013 року.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 10 грудня 2013 року.

Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6328, 68 грн. (шість тисяч триста двадцять вісім грн. 68 коп) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1547,00 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок сім грн. ) звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2014 року.

Головуючий суддя М.В. Лейко-Журомська

Суддя О.Р. Кравців

Суддя Н.А. Кухар