Рішення № 40012409, 28.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 р. Справа № 914/2118/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м. Сокаль,

про: стягнення 1 192 457,37 грн.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Пац В.О. - довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення 1 192 457,37 грн., з них: 965 833,05 грн. - основної суми заборгованості, 75 927,00 грн. - штрафу, 35 775,25 грн. інфляційних втрат, 37 696,45 грн. - 3 % річних, 77 225,62 - пені.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору купівлі-продажу природного газу №12/157-БО-21 від 03.09.2012 р. не виконав взятих на себе грошових зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 965 833,05 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7% штрафу в розмірі 75 927,00 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 35 775,25 грн., 3% річних в розмірі 37 696,45 грн., пеню - 77 225,62 грн.

Ухвалою від 17.06.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.07.2014 р.

В судове засідання 28.07.2014 р. представник позивача з'явився. Надав пояснення по справі. Вимоги ухвали суду від 17.06.2014 р. виконав. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 28.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, до канцелярії суду надійшло клопотання №368 від 08.07.2014 р. про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, зокрема розмір 7% штрафу в сумі 75 927,00 зменшити на 37 963,50 грн., розмір пені у сумі 77 225,62 грн. зменшити на 38 612,81 грн. Клопотання мотивоване важким фінансовим становищем відповідача.

В судовому засіданні 28.07.214 р. представник позивача щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечив повному обсязі, просить суд позов задоволити повністю за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.09.2012 р. між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/157-БО-21 (надалі - Договір). За умовами цього Договору, продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору. (а.с.19-24)

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 502,500 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.).

Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 447,866 тис.куб.м. на загальну суму 2 087 833,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 31.10.2012 р. на суму 392 420,27 грн. (а.с.25);

від 30.11.2012 р. на суму 713 418,09 грн. (а.с.26);

від 31.12.2012 р. на суму 981 994,69 грн. (а.с.27).

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання за Договором, та частково проведено оплату поставленого позивачем природного газу. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ згідно укладеного між сторонами Договору в розмірі 965 833,05 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього Договору Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.09.2012р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків до повного здійснення (п.11.1. Договору).

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 447,866 тис.куб.м. на загальну суму 2 087 833,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідачем проведено часткову оплату вище зазначеної заборгованості.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи судом, у відповідача наявна заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу №12/157-БО-21 від 03.09.2012 р. у сумі 965 833 грн. 05 коп. Доказів зворотнього суду не представлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 965 833,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за Договором, позивач просить сягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 35 775 грн. 25 коп. та 3% річних у розмірі 37 696 грн. 45 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає його арифметично вірними, тому стягненню на користь позивача підлягає сума нарахованих 3% річних у розмірі 37 696 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 35 775 грн. 25 коп.

Крім стягнення суми основного боргу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 77 225 грн. 62 коп. пені та 7% штрафу у розмірі 75 927 грн. 00 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічної правової позиції притримується й Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 27.04.2012 р. № 3-24гс12.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та є арифметично вірним.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 77 225 грн. 62 коп., нарахована на заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу №12/157-БО-21 від 03.09.2012 р. за зобов'язаннями у періоди жовтня по грудень 2012 року.

Як вбачається, сторонами у п. 7.2 Договору передбачено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Підрахувавши нараховані позивачем на підставі п. 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №12/157-БО-21 від 03.09.2012 р. штраф у розмірі 7 % на суму 75 927,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, тому суд задовольняє вимоги в цій частині як обґрунтовані.

Відповідачем подане клопотання про зменшення пені та штрафу на 50%. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що основним предметом діяльності Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» є виробництво, транспортування та постачання теплової і електричної енергії та фінансується за рахунок бюджетних коштів. На даний час Комунальне підприємство Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» знаходиться у важкому фінансовому стані. До клопотання долучив балансовий звіт підприємства.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. представник позивача щодо поданого відповідачем клопотання заперечив в повному обсязі з підстав необґрунтованості, просить суд відмовити в задоволенні клопотання.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Суд зазначає, що фінансування відповідача за рахунок державного бюджету України не може підставою для зменшення позовних вимог, оскільки, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446) .

У зв'язку з зазначеним, враховуючи принцип справедливості та розумності, інтереси позивача та розмір збитків завданих відповідачем позивачу, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (адреса: 80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 21; ідентифікаційний код 22422842) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 965 833,05 грн. основної заборгованості, 35 775,25 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 37 696,45 грн. - 3% річних, 77 225,62 грн. пені та 75 927,00 грн. - 7% штрафу.

3. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (адреса: 80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 21; ідентифікаційний код 22422842) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 23 849,15 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.