Постанова № 40012111, 31.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 липня 2014 р. № 820/12863/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Павленка О.М.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, код РНОКПП НОМЕР_1, на користь державного бюджету України суму 63851,00 грн. на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, банк ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011 з розрахункових рахунків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в Харківській області на підставі матеріалів відділу податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_2 винесено рішення від 09.07.2013 року: № 201134/20/36/21.3-18, 201135/20/36/21.3-18, 201136/20/36/21.3-18, 201137/20/36/21.3-18, 201138/20/36/21.3-18 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій на загальну суму 63851,00 грн., які отримано відповідачем, в судовому порядку не оскаржено, фінансові санкції відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надав письмові заперечення, в обґрунтування яких послався на те, що відповідачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки про суму заборгованості позивачу стало відомо - 18.11.2013 року, тобто з моменту складання податкової вимоги. Крім того, на думку відповідача, вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, необхідно розглядати в спеціальному порядку, визначеному ст. 183-3 КАС України за поданням податкового органу, а в порядку позовного провадження підлягають розгляду вимоги про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в установленому законом порядку в якості фізичної особи-підприємця - код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення, якими визначено сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює їх правовий аналіз.

Частиною четвертою статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 вказаного Закону у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 Податкового кодексу України, у межах їх повноважень (п. 61.2ст.61 Податкового кодексу України).

Приписами ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, та реалізує в даних правовідносинах надані йому законодавством України повноваження.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.07.2013 року Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПС України у Харківській області були винесені рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій:

- № 201134/20/36/21.3-18 на підставі абзацу 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 26530,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними виробами без наявності ліцензії;

- № 201135/20/36/21.3-18 на підставі абзацу 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 13265,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, невнесених до Єдиного реєстру;

- № 201136/20/36/21.3-18 на підставі на підставі абзацу 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 12704,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії;

- № 201137/20/36/21.3-18 на підставі абзацу 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6352,00 грн. за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, невнесених до Єдиного реєстру;

- № 201138/20/36/21.3-18 на підставі абзацу 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних (а.с. 20-25).

Судом встановлено, що дані рішення про застосування фінансових санкцій були винесені на підставі матеріалів відділу податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перейшли до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_2 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП (а.с. 26-33).

Вказані рішення були отримані відповідачем 15.07.2013 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Як встановлено судом, а відповідачем та представниками сторін по справі в судовому засіданні не заперечувалось, що зазначені рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались, станом на момент розгляду справи дані рішення є чинними.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон України №481/95-BP) визначені основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Положеннями ст.17 Закону України №481/95-BP передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 (далі - Порядок) підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Пунктом 10 Порядку передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів сплати узгодженого податкового зобов'язання у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Отже, внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання згідно вищевказаних рішень про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій у відповідача виник податковий борг всього у сумі 63851,00 грн.

Підпунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2 була надіслана податкова вимога форми «Ф» № 187-11 від 18.11.2013 р. про сплату податкового боргу, яка була вручена відповідачу 23.11.2013 року (а.с. 17).

Вказана податкова вимога відповідачем оскаржена не була, станом на дату судового засідання податковий борг відповідачем не сплачений. Відповідно до матеріалів справи податковий борг ФОП ОСОБА_2 з моменту надіслання податкової вимоги не переривався.

Таким чином, з огляду на узгодженість податкового зобов'язання у загальному розмірі 63851,00 грн., суд приходить до висновку про наявність у відповідача податкового боргу у зазначеному розмірі, що підтверджується також даними облікової картки ФОП ОСОБА_2 (а.с. 12).

Згідно п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Суд зазначає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Положення Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення контролюючого органу в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Посилання відповідача про порушення позивачем порядку звернення до суду не приймаються судом до уваги, оскільки позивач наділений нормами чинного законодавства правом звертатись до адміністративного суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, у рахунок погашення податкового боргу як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо посилання відповідача та його представника на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з вказаним позовом з огляду на те, що про суму заборгованості позивачу стало відомо - 18.11.2013 року, тобто з моменту складання податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, ч. 4 та 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобов'язань та їх стягнення, які становлять 1095 днів.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу - у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення податкового боргу.

Отже, позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з даним позовом Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Станом на момент розгляду справи фінансові санкції у розмірі 63851,00 грн. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачено.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1), відкритих у банківських установах, кошти у сумі 63851 грн. 00 коп. (шістдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.) в рахунок погашення податкового боргу на користь державного бюджету України на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, банк ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 04.08.2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко