Рішення № 40009231, 25.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10243/14 25.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 9914 грн 15 коп.Представники: від позивача:Грищенко А.А. - представник за довіреністю № 2-553 д від 30.04.2014від відповідача:Лобанова С.А. - представник за довіреністю № 10 від 30.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.05.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 9902 грн 47 коп. заборгованості за договором на виконання робіт по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР № УЗ-1Ю від 21.03.2013, в тому числі 9697 грн 88 коп. основного боргу, 176 грн 69 коп. пені та 27 грн 90 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на виконання робіт по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР № УЗ-1Ю від 21.03.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 9697 грн 88 коп., а також позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 176 грн 69 коп. та 3 % річних у розмірі 27 грн 90 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10243/14 та справу призначено до розгляду на 23.06.2014.

10.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

23.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 розгляд справи відкладено на 11.07.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням останнім вимог суду.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2014 розгляд справи відкладено на 25.07.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням останнім вимог суду.

У судове засідання 25.07.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнав заявивлені вимоги в частині стягнення пені у сумі 176 грн 69 коп.

У судовому засіданні 25.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператором спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» правонаступником якого є ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 (замовник за договором) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі директора філії Газопромислового Управління «Шебелинкагазвидобування» (виконавець за договором) укладено договір на виконання робіт по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР № УЗ-1Ю, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР, з замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно положеннями розділу 2 договору виконавець зобов'язаний виконувати роботи згідно норм та правил, якими регламентуються такі роботи, правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості, протипожежної і проти фонтанної безпеки, та самостійно відповідати за їх дотримання, а замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання або направити письмову відмову від його підписання та оплатити роботи, відповідно до пункту 4.2. даного договору.

У відповідності до пункту 4.1. договору ціна договору визначається загальною вартістю фактичного виконаних робіт передбачених договором за весь період дії даного договору. Фактична вартість робіт визначається згідно акту виконаних робіт.

Положеннями пункту 4.2. договору розрахунки за даним договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця наступним чином: авансовий платіж в сумі 15000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 2500 грн 00 коп. протягом 10-ти банківських днів з дати надання листа-замовлення; остаточний розрахунок за виконанні роботи проводиться замовником до 15-го числа місяця наступного за звітним на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, що є підставою для здійснення розрахунків, з урахуванням перерахованої попередньої оплати.

25.03.2014 між сторонами був підписаний акт приймальної комісії про введення в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення

31.03.2014 між сторонами була підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витратах за березень 2014 року, відповідно до якої вартість будівельних робіт по будівництву з ПДВ складає 24697 грн 88 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору на виконання робіт по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР № УЗ-1Ю від 21.03.2013 були виконанні роботи по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймальної комісії про введення в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 25.03.013.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, а саме відповідачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 15000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням 2236 від 22.03.2013, однак не було проведено остаточний розрахунок, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором на виконання робіт по підключенню вузла заміру вуглеводневої сировини групи свердловин Юліївського НГКР № УЗ-1Ю від 21.03.2013 у розмірі 9697 грн 88 коп., яка не була сплачена станом на день звернення позивача з позовом до суду (22.05.2014).

Судом встановлено, що відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 5808 від 22.05.2014 було сплачено борг за виконані роботи у розмірі 9697 грн 88 коп.

У судовому засіданні 25.07.2014 представник позивача підтримав подану 23.06.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 186 грн 78 коп., 3 % річних у розмірі 29 грн 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 368 грн 52 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Розглянувши по суті заяву про зменшення позовних вимог суд приходить до висновку, що позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у зв'язку з тим, що він був сплачений станом на дату звернення до суду (22.06.2014).

Відповідно до норм частини 1 та частини 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно з частиною 4 статті Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши повноваження представника позивача на вчинення зазначеної дії, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 9697 грн 88 коп. основного боргу та приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 186 грн 78 коп., 3 % річних у розмірі 29 грн 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 368 грн 52 коп., нарахованих за період прострочення з 16.04.2014 по 22.05.2014.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем одночасно змінено предмет та підставу позову, оскільки позивачем додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат які не було заявлено у позовні заяві. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині нарахування інфляційних втрат у розмірі 368 грн 52 коп.

Щодо заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних суд зазначає, що по суті позивач збільшив позовні вимоги в порівнянні з первісними, заявленими у позовні заяві вимогами щодо стягнення пені та 3 % річних. Таким чином суд приймає збільшення позовних вимог та розглядає вимоги щодо стягнення пені у розмірі 186 грн 78 коп. та 3 % річних у розмірі 29 грн 49 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.2 договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені та 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем до періоду нарахування пені та 3 % річних включено день фактичної сплати суми заборгованості (22.05.2014).

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд наводить власний розрахунок пені та 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9697.8816.04.2014 - 21.05.2014369.5000 %0.052 %*181.74

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів9697.8816.04.2014 - 21.05.2014363 %28.70З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних у розмірі 28 грн 70 коп. та пені у розмірі 181 грн 74 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем не було своєчасно виконано обов'язку з оплати за договором та борг був сплачений лише в день звернення позивача з позовною заявою до суду (22.06.2014), судовий збір у частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, від яких відмовився позивач, покладається на відповідача, в іншій частині - на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ч. 4 ст. 80, ст. 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" від позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9697 грн 88 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002, заборгованості за виконані роботи у розмірі 9697 грн. 88 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, ідентифікаційний код 30162340), як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002, на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 3 % річних у розмірі 28 (двадцять вісім) грн 70 коп., пеню у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн 93 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.07.2014

Суддя І.М. Отрош