Рішення № 40009223, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10704/14 28.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробниче підприємство «Броксервіс»До Третя особа,Міністерства оборони України яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» Пророзірвання договору та звільнення від відповідальності за порушення зобов'язаньСуддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Кривошея Д.А. -дов. № 220/501/д від 29ю10.2013 р.;

від третьої особи: Очеретяний М.І. - дов. № 1854/03 від 02.06.2014 р.;

прокурор: Пантюхов О.В. -дов. № 011863 від 28.10.2012 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про розірвання договору № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р., укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "КВП "Броксервіс", та звільнення ТОВ "КВП "Броксервіс" від відповідальності за порушення зобов'язань за договором № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 25.02.2014 р. між Міністерством оборони України («замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробниче підприємство «Броксервіс» («постачальник») було укладено Договір № 286/Є1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу;олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити у 2014 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С) (еквівалент - бензин не етильований АИ-92-К5-Євро виду І класу Д) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією. Однак, як стверджує позивач, на даний момент виконання зобов'язань передбачених умовами договору не є можливим, у зв'язку з істотною зміною обставин (зростання цін на імпортне пальне майже на 50 % через різку зміну курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют), якими сторони керувались при укладенні договору. Враховуючи зазначене, позивач просить суд розірвати договір № 286/Є1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу;олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 25.02.2014 р.

Ухвалою суду від 05.06.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.07.2014 року.

Представники позивача в судовому засіданні 04.07.2014 року надали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, письмові та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2014 р. надав письмовий відзив на позов та усні пояснення, відповідно до яких заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.07.2014 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні Інвестиції" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54).

У зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, суд відклав розгляд даної справи до 28.07.2014 р.

28.07.2014 р. через канцелярію суду Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції", в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" та Міністерства оборони України про визнання недійсним договору № 22/2014АГ про надання банківської гарантії від 20.042014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВП "Броксервіс" та визнання недійсною гарантію № 22/2014 АГ від 20.02.2014 р. видану Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції".

Ухвалою суду від 28.07.2014 р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" з доданими до неї документами на підставі ч. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.

У судове засідання 28.07.2014 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 28.07.2014 р. надали усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 р. між Міністерством оборони України («замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробниче підприємство «Броксервіс» («постачальник») було укладено договір № 286/Є1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу;олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити у 2014 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С) (еквівалент - бензин неетильований АИ-92-К5-Євро виду І класу Д) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник зобов'язувався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами договору, постачальник зобов'язувався поставити до 25.12.20014 р. замовнику бензин неетильований АИ-92-К5-Євро виду І класу Д, загальним об'ємом 360,757 тонн, вартістю 11 655,00 грн. за тонну на загальну суму 5 045 547, 40 грн.

Згідно з п. 10.1 договору, зазначений договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків до повного завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов'язань здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що виконання зобов'язань згідно договору № 286/Є1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу;олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 25.02.2014 р. не є можливим, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. В свою чергу, істотна зміна обставин полягає у стрімкому та постійному зростанні ціни на продукцію, що підлягає поставці, обмеженні руху товарів та послуг на частині окупованої території України.

Враховуючи зазначене, 15.04.2014 р. ТОВ «КВП «Броксервіс» в порядку статті 188 Господарського кодексу України, звернулось до Міністерства оборони України з письмовою пропозицією про розірвання договору № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р. за згодою сторін, у зв'язку з істотною зміною обставин, у тому числі, у зв'язку із зростанням ціни на імпортне пальне майже на 50 % через різку зміну курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют.

У відповідь на зазначену претензію, відповідачем заявлено претензію про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.

У зв'язку з тим, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № 286/Є1/14/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу;олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 25.02.2014 р., укладеного між Міністерством оборони України («замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробниче підприємство «Броксервіс» («постачальник»), та звільнення ТОВ "КВП "Броксервіс" від відповідальності за порушення зобов'язань за договором № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З положень статті 188 ГК України вбачається, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що сторони не змогли досягти згоди щодо розірвання договору, про що свідчить відповідь відповідача на вимогу позивача про розірвання договору, викладену в листі від 14.05.2014 р. № 286/7/2886.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

З наведених норм права вбачається, що наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін. При розірванні договору через істотну зміну обставин має бути в наявності сукупність певних обставин, зокрема: неочікування сторонами такої зміни обставин; неможливість сторін усунути причини, які призвели до зміни обставин; порушення співвідношення майнових інтересів сторін через зміну обставин; відсутність несення ризику зміни обставин стороною.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 4 частини першої статті 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, із суті договору поставки та приписів статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком постачальника, а тому не можуть бути підставами для розірвання договору поставки або для невиконання зобов'язань за зазначеним договором.

Враховуючи вищезазначене, обставини на які посилається позивач, не є істотними в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, що виключає можливість задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що підстав для розірвання спірного договору за ініціативою позивача немає, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Стосовно вимоги позивача про звільнення від відповідальності, у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р., то судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа,стихійне лихо,епідемія, епізоотія, війна).

Згідно з п. 8.3. договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано жодних належних чином оформлених документів, які б підтверджували настання обставин непереборної сили та звільняли останнього від відповідальності, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 286/1/14/2 від 25.02.2014 р.

Крім того, поставка пального передбачалася для військових частин, що знаходяться на території всієї України згідно заявок замовника, а тому окупація Криму не може розцінюватися як підстава для розірвання даного договору та звільнення від відповідальності позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.08.2014 р.

Суддя О.М. Спичак