Рішення № 40009213, 26.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/8300-2012 26.05.14

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна»

Про стягнення 500546,00 грн. за поставку неякісного товару

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Берездецький Ю.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду звернулася з позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» про відшкодування шкоди у розмірі 500546,00 грн., з яких 2280 грн. витрат за плівку, 456 грн. 20 % штрафу, 43200 грн. витрат за придбаний додатковий товар, 7560 грн. вартості робіт по прививанню повою, 446960 грн. неодержаного прибутку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості з недоліками - поліолефінову плівку 25ммх40ммх50 мм для щеплень та окуліровки. Так, відповідач гарантував, що вказана плівка після її застосування біорозкладається (зникне під дією сонячного проміння, в залежності від погоди протягом місяця), чого не сталося, що призвело до загибелі 21600 повоїв. На думку позивача факт поставки плівки неналежної якості засвідчується актом комісії «Вінницясадвинпром» від 18.06.2011 та рекламацією від 06.12.2011, складеною за участю представників відповідача, у тому числі і директора останнього.

Ухвалою суду від 22.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-6/8300-2012.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач вважає, що:

- позивачем не надано жодного доказу в підтвердження фактичного використання ним придбаного у відповідача товару, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що можуть ідентифікувати поліефінову плівку, яка була використана позивачем;

- наданий акт комісії щодо стану повою не є належним доказом - склад, порядок утворення комісії нормативно не визначений, підписи членів комісії на акті скріплені печаткою юридичної особи, правовий зв'язок якої з досліджуваними правовідносинами відсутній, до складу комісії не включено представника відповідача;

- відсутні докази використання позивачем придбаної плівки з дотриманням вимог Інструкції по використанню плівки;

- відсутні докази на підтвердження якості підщепи яблуні, понесених витрат на придбання даної підщепи;

- порушення позивачем нормативів при здійсненні господарської діяльності щодо строку щеплення та перевірки підщепного та прищепного матеріалу.

Також відповідач заперечив свою участь у складанні та підписанні рекламації 06.12.2011 та існування оригіналу даного документу.

Ухвалами суду були викликані у судове засідання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зобов'язавши їх надати письмові пояснення щодо обставин складання рекламації 06.12.2011.

На виклик суду з'явився ОСОБА_6, надавши пояснення на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2012. Зокрема, останній зазначив, що 06.12.2011 брав участь в роботі комісії, яка обстежувала завічковані підщепи з використанням плівки для окуліровки Buddy-Tape, поставленої відповідачем. Обстеженням встановлено, що плівка не розклалась і не дозволила прорости вічкам весною, хоча від окуліровки до весни пройшло близько 8 місяців, а на момент огляду близько 16 місяців. Плівка надійно утримувалась на підщепах, хоча вона згідно з інструкцією повинна розкластися приблизно через 1 місяць. При огляді були присутні: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7. Після огляду була складена рекламація про те, що застосована плівка не зникла і не дозволила вічкам прорости, внаслідок чого підщепи загинули.

ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив факт своєї участі у роботі комісії та складанні 06.12.2011рекламації. Про існування копії рекламації від 06.12.2011 йому стало відомо з матеріалів позовної заяви.

Відповідачем подані дані про неможливість явки ОСОБА_5, оскільки останній звільнений на підставі заяви про звільнення від 12.01.2012.

Позивачем подано клопотання про призначення експертного дослідження плівки, придбаної у відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, з метою встановлення якості плівки Buddy- Tape та наявності в ній біорозкладаючих складових, судом призначено у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Провадження по справі, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинено.

Матеріали справи повернуто на адресу суду без проведення експертизи.

Ухвалою суду від 20.12.2012 поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 24.01.2013.

Позивачем подано клопотання про проведення у справі судової товарознавчої експертизи з залученням до її проведення спеціалістів Національного університету біоресурсів і природокористування України. Обґрунтовуючи дане клопотання позивач послався на лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.10.2012 р. № 8556/12-34 про те, що вирішення питань, зазначених в ухвалі, не входить до галузі атестації вимірювальних підрозділів інституту на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду. За твердженнями позивача, відповідь на дані питання можуть надати спеціалісти Національного університету біоресурсів і природокористування України.

З метою встановлення якості плівки Buddy-Tape та наявності в ній біорозкладаючих складових, суд, керуючись ст. ст. 32, 34 ГПК України, призначив у справі комплексну судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз з залученням спеціалістів Національного університету біоресурсів і природокористування України.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- яка хімічна природа полімерної основи та наповнювачів наданого на дослідження зразку плівки?

- чи наявні у поданому зразку плівки Buddy Tape біорозкладаючі складові?

- чи здатний наданий на дослідження зразок плівки Buddy Tape розкластись під дією сонячного проміння та за який час в залежності від пори року?

Провадження у справі зупинено в порядку ст. 79 ГПК України.

На адресу суду надійшов висновок експертів за результати проведення обстеження полімерної плівки № 2391/13-34 від 31.10.2013.

Ухвалою суду від 24.12.2013 провадження у справі поновлено.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

На підставі накладних № 45 від 16.03.2010 та № 259 від 12.08.2010 відповідач поставив, а позивач отримав відповідно 4 рулони поліолефінової плівки 25ммх40ммх50мм для щеплень та окуліровки на суму 380 грн. та 23 рулони поліолефінової плівки 25ммх40ммх50мм для щеплень та окуліровки на суму 1900,00 грн.. Дана плівка була оплачена позивачем, що визнається сторонами та, в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню.

Поставка відповідачем, прийняття позивачем товару та його оплата свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб (ст. 181 ГК України).

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами, є купівлею-продажу, правове регулювання яких здійснюється главою 54 Цивільного кодексу України.

Продана відповідачем плівка, як стверджує останній, ввезена ним на територію України, є виробництвом фірми Aglis Co., Ltd., Японія, яка не підлягає обов'язковій сертифікації і не належить до контрольованих товарів. Однак сторонами стверджується, що однією з її характеристик при придбанні було наявність біорозкладаючих складових.

Після придбання товару позивачем у серпні (з 11 по 23 число) 2010 року здійснено окулірування підщеп яблуні у кількості 21600 штук, для чого позивач уклав договір підряду на виконання даних робіт з фізичними особами ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Підщепи були придбані позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 по ціні 2 грн. за штуку, про що свідчить накладна № 21/03 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 21/03.

Вказані саджанці в кількості 21600 штук після окулірування загинули.

18.06.2011 комісією у складі заступника директора корпорації «Вінницясадвинпром» Рибачка В.О., начальника відділу Центрального регіону Української помологічно-емпелографічної інспекції з розсадництва Колінчука В.В. та голови ФГ «Ягіндне-МС» Гончарука В.В. в присутності позивача проведено обстеження з виходом на місцезнаходження повою. За результатами обстеження складено акт, відповідно до якого встановлено загибель повою в кількості 21600 штук, на яких позивачем було застосовано поліолефінову плівку розміром 25х40х50 мм для щеплень та окуліровки, що була надана йому ТОВ «Шетелінг Україна». В акті зазначено, що причина загибелі - відсутність біорозкладання плівки.

11.10.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо відшкодування 328370 грн.. Вимоги претензії пов'язані з заподіянням шкоди внаслідок продажу плівки неналежної якості, а саме: відсутності її біорозкладання, що призвело до загибелі саджанців.

Також 15.12.2011 та 16.02.2012 вимоги про відшкодування 53130 грн. з цих же підстав були направлені позивачем відповідачу, які останнім залишені без розгляду.

Крім того, в матеріалах справи є копія рекламації, датованої 06.12.2011. Однак, враховуючи відсутність оригіналу вказаного документу і наявність заперечень відповідача щодо достовірності підписів його представників у даній рекламації, остання, в силу ст.ст. 32, 36 ГПК України, не може бути використана як доказ у справі.

Оцінюючи всі вищенаведені обставини в контексті доводів та заперечень позивача і відповідача суд виходить з наступного.

За загальним правилом продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України). У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовувався. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

В даній справі придбання позивачем плівки у відповідача та загибель саджанців є обставинами, які не є спірними та визнаються сторонами. Виходячи з цього предметом доказування є факт використання плівки позивачем для окулірування саджанців та причини загибелі останніх.

При вирішені питання доведеності факту використання позивачем плівки для окулірування 21600 штук саджанців яблуні суд виходить з хронологічної послідовності таких подій як придбання плівки (12.08.2010) та окулірування саджанців (з 13.08.2010 по 23.08.2010), відповідності маркуванню придбаної плівки та плівки, яка була надана позивачем для дослідження експертами. Крім того, про факт використання позивачем плівки, придбаної у ТОВ «Шетелінг Україна», для щеплень та окуліровки 2160 штук саджанців зазначено у акті комісії у складі заступника директора корпорації «Вінницясадвинпром» Рибачка В.О., начальника відділу Центрального регіону Української помологічно-емпелографічної інспекції з розсадництва Корлінчука В.В. та голови ФГ «Ягіндне-МС» Гончарука В.В.. Дані особи не є зацікавленими, з огляду на що суд вважає, що вказані ними факти є такими, що носять об'єктивних характер.

Отже, виходячи з правил оцінки доказів, наведених у ст. 43 ГПК України, відповідно до яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає не спростованими доводи позивача щодо використання для окулірування 21600 штук саджанців яблуні плівки, придбаної у відповідача.

В контексті наведених вище вимог закону (ст. 673 ЦК України) щодо якості товару плівка, придбана позивачем у відповідача, повинна була бути само-зникаючою, тобто такою, що зникає сама під дією сонячного проміння. Термін її біорозкладання повинен був становити до одного місяця, в залежності від погодних умов. Дані вимоги щодо якості плівки сторони визнають.

У той же час, як свідчить акт комісії від 18.06.2011 у складі заступника директора корпорації «Вінницясадвинпром» Рибачка В.О., начальника відділу Центрального регіону Української помолдогічно-емпелографічної інспекції з розсадництва Корлінчука В.В. та голови ФГ «Ягіндне-МС» Гончарука В.В., станом на вказану дату біорозкладання плівки не відбулось.

Оскільки вказаний акт комісії містить інформацію про фактичні дані, що мають значення для справи, і, як зазначено вище, складений особами, що не є зацікавленими у вирішенні даної справи, він, в силу ст. 32 ГПК України, є доказом у справі.

Також не було виявлено біорозкладаючих складових експертами при проведенні експертного дослідження за дорученням суду. Зокрема, відповідно до висновку експертів № 2391/13-34 від 31.10.2013, встановлено наступне:

1. Наданий зразок плівки Buddy Tape виготовлений з поліізобутилену. До складу плівки входять віск та наповнювач - карбонат кальцію.

2. У наданому зразку плівки Buddy Tape біорозкладаючих складових в межах чутливості методу ІЧ-спектроскопії не виявлено.

3. Плівка для окулірування Buddy Tape зручна в роботі, сприяє підвищенню продуктивності праці під час проведення даної операції.

При застосуванні на швидкоростучих підщепах кісточкових культур плівка вчасно розтріскується, що запобігає утворенню перетяжок, випріванню вічок, а також виключає таку технологічну операцію, як розрізування і знімання плівки.

При використанні на підщепах зерняткових культур, які ростуть у товщину набагато повільніше, плівка залишається цілісною. Щоб відповісти на питання чи впливає це на випрівання заокульованих вічок, необхідно провести більш тривалі дослідження.

При цьому, відповідно до висновку експертів, на підщепі яблуні через 2 місяці після окулірування плівка залишалась цілісною.

У суду відсутні сумніви щодо неповноти чи неясності висновку експертів. Також чітких і конкретних доводів щодо його неповноти чи неясності не наведено відповідачем. З огляду на це суд приймає висновок експертів як доказ у справі.

Отже, підсумовуючи викладене, поставлена відповідачем плівка позивачу не відповідає вимогам щодо її якості, оскільки протягом місяця після її використання не біорозкладається, що, в свою чергу, зумовило загибель 21600 штук саджанців яблуні.

Наведені відповідачем обставини про порушення позивачем нормативів щеплення та відсутність даних про якість підщепи не перебувають у причинного-наслідковому зв'язку з загибеллю 21600 штук саджанців яблуні і жодними об'єктивними доказами даний зв'язок не підтверджено.

Правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені нормами статті 678 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Отже, підставою застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України, є наявність невиправданих недоліків, які полягають у неможливості фізичного усунення порушень вимог щодо якості товару, або недоліків, які усувати економічно невигідно, або повторних недоліків.

Враховуючи те, що невідповідність плівки якості мала наслідком загибель саджанців, в даному випадку має місце істотне порушення вимог щодо якості товару, з огляду на що вимоги про стягнення з відповідача сплачених 2280 грн. вартості плівки підлягають задоволенню.

Порушення умов щодо якості є порушенням зобов'язання, одним з правових наслідком якого є обов'язок відшкодування збитків (ст.ст. 610,611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було поруш

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Оскільки розмір збитків є способом виміру фактичного зменшення майнових благ сторони, чинним законодавством України обов'язок доведення факту понесення збитків і наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. А тому, незалежно від того, яким чином сторони вирішили обраховувати розмір збитків (фіксована сума, процентне відношення до суми невиконаного зобов'язання, тощо) дані обставини матимуть значення виключно за умови доведення наявності самих збитків.

Як встановлено судом вище, наслідком постачання відповідачем плівки неналежної якості стала загибель 21600 штук саджанців яблуні, вартість яких складає 43200 грн.. Доказом понесення цих витрат є квитанція до прибуткового касового ордеру № 21/03.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» касовий ордер є первинним документом (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Отже, даний документ є допустимим доказом, що засвідчує понесення позивачем витрат. Є безпідставними доводи відповідача про те, що його форма не відповідає вищевказаному Положенню, оскільки останній відповідає вимогам додатку 2 до вказаного Положення.

Виходячи з визначеного Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні порядку оформлення касових операцій не може бути прийнято судом як доказ понесення позивачем 7560 грн. витрат на роботи по прививанню повою, оскільки такі обставини повинні засвідчуватись відповідним видатковим касовим ордером. З огляду на це вимоги про стягнення 7560 грн. задоволенню не підлягають.

Також суд вважає не доведеним позивачем безпосередній причинний зв'язок між загибеллю саджанців та неодержаним прибутком у розмірі 446960 грн., з огляду на що його вимоги про стягнення збитків у вказаній вище сумі є безпідставними.

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 20 % штрафу у розмірі 456 грн. на підстав ст. 231 ГК України, оскільки учасники наявних правовідносин не є суб'єктами, на яких поширюється правове регулювання за даною нормою (не є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектору економіки).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 909,83 грн.. Зайво сплачені 1,83 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6 літ. «А», код 34585710) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2280 грн., 43200 грн. збитків та 909,83 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 1,83 грн. судового збору.

Рішення підписано 31.07.2014

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя Ю. М. Смирнова

Суддя О. Г. Удалова