Постанова № 40007577, 15.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року 13:40 810/3387/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Фленкер» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Фленкер» (далі – позивач, підприємство) з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області (далі – відповідач, податковий орган) про: визнання протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Овочі Полісся" за серпень 2013 року; визнання протиправними дії відповідача, щодо складання акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 про неможливість проведення зустрічної звірки; визнання протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних баз податкового органу інформації щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028; зобов’язання відповідача поновити в усіх інформаційних базах податкового органу інформацію щодо задекларованих ПП "Фленкер" податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2013 року; зобов’язання відповідача вилучити з усіх інформаційних баз податкового органу інформацію щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні зустрічної звірки вчинено наступні порушення: підстави для проведення зустрічної звірки були відсутні, оскільки до відповідача не надходив запит від іншого податкового органу, а позивачу не направлявся запит податкового органу перед проведенням зустрічної звірки; за наслідками зустрічної звірки складено акт, а не довідку, як це передбачено законодавством; до цього акту внесено інформацію, яку не передбачено для відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки. Висновки податкового органу в акті про відсутність об’єктів оподаткування та не підтвердження вчинення позивачем та його контрагентами господарських операцій за серпень 2013 року є протиправними. Стверджує, що податковий орган протиправно вніс інформацію щодо висновків акту до відповідних інформаційних баз податкового органу та змінив у них податкові зобов’язання позивача за вказаний період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. На вимогу суду представник позивача у судовому засіданні не зміг повідомити до яких саме інформаційних баз податкового органу та які саме відомості за наслідками складання спірного акта було внесено і які саме корегування податкових зобов’язань було здійснено відповідачем за цим актом, вважає, що могли бути анульовані показники додатку №5. Зазначив, що визнання судом протиправності цих дій відповідача сприятиме поновленню добропорядності репутації позивача та відновленню його господарських відносин із контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав заперечення на позов, які ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки. На вимогу суду представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що перед проведенням зустрічної звірки запит від податкового органу-ініціатора зустрічної звірки не надходив, запит до позивача про надання інформації не направлявся, оскільки останній за даними податкового органу був відсутній за місцезнаходженням, до облікової картки платника податку (позивача) жодних змін не вносилося, стосовно внесення змін до інформаційних баз податкового органу та здійснення корегування податкових зобов’язань, у т.ч. показників додатку №5, у нього відомості відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

На підставі довідки №57/04-037/К, виданої ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області, з урахуванням акту від 11 вересня 2013 року №16 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Овочі Полісся" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 року», отриманого від Малинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, податковим органом здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Фленкер» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Овочі Полісся» за серпень 2013 року. За результатами цих дій податковим органом складено акт від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Овочі Полісся» за серпень 2013 року». В акті зазначено, що у ПП «Фленкер» відсутні об’єкти оподаткування при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Овочі Полісся» за серпень 2013 року та подальшої їх реалізації до контрагентів покупців, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 ПК України. Господарські операції між ПП «Фленкер» та ТОВ «Овочі Полісся» за серпень 2013 року та подальшої їх реалізації до контрагентів-покупців не підтверджуються, виходячи з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушує вимоги ст.185 ПК України в частині оподаткуванням податку на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 про призначення справи до судового розгляду від позивача було витребувано наявні у нього відомості про внесення змісту спірного акту до інформаційної бази даних податкового органу, а також докази неправомірного використання податковим органом інформації за наслідками зустрічної звірки та завдання цими діями шкоди юридичним чи фізичним особам. Цією ж ухвалою суду від відповідача було витребувано документи, що пов'язані з проведенням та були підставою для проведення зустрічної звірки; документи, що підтверджують внесення відповідачем вказаних в акті відомостей до інформаційної бази, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відомості про здійснене відповідачем у цій інформаційній системі корегування податкових зобов'язань чи інших даних податкового обліку позивача, а також письмове обґрунтування підстав для внесення цих відомостей до вказаної системи та здійснення цього корегування; документи щодо надіслання матеріалів про проведенню зустрічної звірки іншим податковим органам, у т.ч. її ініціатору, а також щодо використання цих матеріалів податковим органом.

На вимогу суду ні позивачем, ні відповідачем витребуваних судом вищевказаних документів надано не було, хоча провадження у справі зупинялося для надання сторонами цих додаткових доказів.

При цьому позивачем в обґрунтування позовних вимог надано лист контрагента – ТОВ «Лайт-Кофф», згідно з яким останній вказує, що податковим органом на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача їх підприємству відкореговано значення сум податку на додану вартість в інформаційних базах податкового органу, а у зв’язку з тим, що цей контрагент має сумлінну репутацію, то він відмовляється від подальшої співпраці з позивачем. Жодних конкретних відомостей про здійснене корегування (період, розмір, підстави) цей лист не містить.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 3 Порядку з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, надіслання завіреного печаткою запиту про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисте вручення суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку такого запиту є обов'язком органу державної податкової служби, що виникає у разі відсутності в його розпорядженні запитуваної інформації в обсягах, необхідних для проведення зустрічної звірки і складання довідки.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у випадку проведення зустрічної звірки (підпункт 5 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Згідно з пунктом 7 Порядку за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 8 Порядку довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця).

Згідно з п.9 Порядку матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Судом установлено, що відповідачем перед проведенням зустрічної звірки запит про надання пояснень та їх документального підтвердження до позивача не надсилався, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

Як встановлено судом, запит іншого податкового органу на проведення зустрічної звірки до відповідача не надходив, зустрічну звірку відповідачем проведено лише на підставі отриманого від Малинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Овочі Полісся».

З урахуванням наведеного суд визнає, що через відсутність запиту від податкового органу (ініціатора) та недотримання вимог про направлення обов'язкового письмового запиту про надання інформації відповідачем позивачу, у відповідача не було підстав для проведення цієї зустрічної звірки.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що податковим органом раніше неодноразово надсилались запити до позивача про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, які позивачем виконувалися і податковому органу надсилалися письмові пояснення позивача з документами про взаємовідносини з контрагентами.

Суд бере до уваги, що представником відповідача в судовому засіданні визнано факт відсутності запиту від податкового органу-ініціатора проведення зустрічної звірки, а також те, що запит позивачу перед проведенням зустрічної звірки не направлявся.

Отже, податковим органом не дотримано вимог норм ПК України та вищевказаних нормативно-правових актів про порядок проведення зустрічної звірки.

Суд бере до уваги, що Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 за № 236, визначено виключний перелік випадків, за яких складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Так, відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Це означає, що орган державної податкової служби може скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки у двох випадках: 1) коли встановлено факт відсутності суб'єкта господарювання за податковою адресою; 2) коли суб'єкт господарювання знятий з обліку. Інших підстав для складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки чинне законодавство не містить. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача податковим органом перед проведенням зустрічної звірки жодних заходів щодо встановлення факту відсутності позивача за податковою адресою не вживалося, а було використано інформацію про це з наявних у податкового органу баз даних; при цьому позивач не був знятий з податкового обліку у відповідача.

Згідно з вимогами до форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання обов'язково зазначаються причини неможливості проведення зустрічної звірки. При цьому, при зазначенні причин неможливості проведення зустрічної звірки мають бути вказані реквізити документів, що підтверджують цей факт (копії таких документів додаються до акта).

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження обставин, що дають право на складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки у встановлених випадках.

Отже, податковим органом не дотримано вимог норм ПК України та вищевказаних нормативно-правових актів при оформленні акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, надаючи оцінку позовним вимогам з урахуванням принципів верховенства права, законності, положень щодо чинності нормативно-правових актів, завдань адміністративного судочинства та способу захисту прав позивача, суд бере до уваги таке.

Текстуальне викладення такого акту та наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті висновків інспектора з посиланням на недійсність чи нікчемність правочинів, відсутністю факту реального вчинення господарських операцій є позицією працівника податкового органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків під час зустрічної звірки чи перевірки. Проте, ці твердження працівника податкового органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт зустрічної звірки (перевірки, тощо) не є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтованість викладеного в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновку, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог ст.ст. 69, 70, 79, 86 КАС України під час розгляду відповідних адміністративних справ з іншим предметом позову, якщо в основу спору покладено такий висновок.

Твердження представника позивача про те, що вказані вище висновки посягають на ділову репутацію позивача та спричиняють негативні наслідки для підприємства через відмову контрагентів у подальшій співпраці, судом до уваги не беруться, оскільки захист ділової репутації позивача та відшкодування йому збитків, завданих відмовою контрагентів від подальшого проведення з ним господарських операцій повинні здійснюватися у порядку цивільного чи господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв’язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст. 8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по проведенню зустрічної звірки та по складанню акта зустрічної звірки чи акта про неможливість її проведення, відображенню в ньому певних висновків, внесенню цього акта до інформаційних баз даних податкового органу не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову з іншим предметом оскарження (зокрема, про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов’язань чи штрафних (фінансових) санкцій).

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки, складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, відображенню в ньому певних висновків, внесенню цього акта до інформаційних баз даних податкового органу не відповідає його змісту.

Суд бере до уваги, що дії по проведенню зустрічної звірки, складенню акту про неможливість її проведення та внесення відомостей про цей акт до інформаційних баз даних податкового органу на час судового розгляду справи вже виконано податковим органом.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржені дії відповідача (щодо проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Овочі Полісся" за серпень 2013 року, щодо складання акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 про неможливість проведення зустрічної звірки) не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача, відтак ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних баз даних податкового органу інформації щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028, зобов’язання відповідача вилучити з усіх інформаційних баз інформацію щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 та зобов’язати понови в усіх інформаційних базах інформацію щодо задекларованих ПП "Фленкер" податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2013 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, за наслідками вжитих заходів щодо збирання податкової інформації податковий орган зобов’язаний зберігати та опрацьовувати отриману інформацію в створених ним базах даних.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять, а позивачем та відповідачем на вимогу суду не надано жодних доказів здійсненого корегування податковим органом податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача, чіткого переліку інформаційних баз, до яких за наслідками проведення вищезазначеної звірки, на думку позивача, внесено корегування щодо його податкових зобов’язань та податкового кредиту. Отже, зазначені у позові твердження позивача щодо здійсненого корегування визначених ним податкових зобов’язань, у т.ч. додатку 5, є припущеннями, оскільки вони не ґрунтуються на відомих скаржнику фактах.

Суд при розв’язанні цього спору застосував принцип офіційного з’ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п’ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вживав передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Так, суд витребував у податкового органу та у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи позивача. Проте, через ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір було розв’язано на підставі наявних у справі доказів. Відтак, якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для підтвердження позовних вимог, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому суд бере до уваги, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, за відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в інформаційній системі податкового органу, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5, і повинні їм відповідати. Суд вважає, що зміна податковим органом в інформаційній системі показників податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємства на підставі акту про неможливість проведення зустрічної перевірки (звірки), без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни таких показників цим підприємством самостійно шляхом подання декларацій (розрахунків) дійсно може порушувати права та інтереси останнього.

Разом з тим, оскільки судом не встановлено факту протиправного внесення до інформаційних баз даних податкового органу інформації щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 та здійсненого корегування податкових зобов’язань позивача за серпень 2013 року, твердження про це позивача є припущеннями, а позовні вимоги про зобов’язання відповідача вилучити з усіх інформаційних баз інформацію щодо акту від 06.02.2014 №41/22-03/38085028 та зобов’язати поновити в усіх інформаційних базах інформацію щодо задекларованих ПП "Фленкер" податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2013 року є похідними від вищевказаних первинних позовних вимог, то у цій частині вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов з вищенаведених підстав в цілому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 липня 2014 р.