Рішення № 40005740, 09.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1712 / 2014 р. Головуючий в І інстанції

Сіденко С.І.

Категорія 27 Доповідач: Воронцова Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року липня місяця « 09» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.При секретарі:Калюжному О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від « 19» березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитно-заставного договору, зустрічним позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_6 про визнання кредитно-заставного договору недійсним, визнання автомобіля особистою власністю, зобов'язання повернути автомобіль, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що йому стало відомо, що колишня дружина - ОСОБА_7 уклала 10.06.2008 року з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитно-заставний договір, предметом застави за яким є їх спільна власність - автомобіль «Тойота Камрі». Посилаючись на те, що вказаний договір відповідачкою укладено без його згоди, поданої письмово, на підставі ст.65 ч.3 СК України, ст.578 УК України, просив визнати недійсним вказаний кредитно-заставний договір, повернути сторони у попередній стан.

В грудні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_6, в обґрунтування якого посилалася на те, що під час розгляду позову ОСОБА_6 в суді вона дізналася, що при укладенні з нею кредитно-заставного договору 10.06.2008 року, ПАТ КБ «Приватбанк» ввів її в оману. Умови примірників договору, що знаходяться у неї і банку різняться між собою, зокрема п.14 примірника договору, який було видано їй та містить умови щодо відповідальності сторін за неналежне виконання зобов'язань, не містить такої і штрафні санкції передбачені у цьому розділі вказані з коефіцієнтом «О», тоді, як у примірнику, що знаходиться у банку, даний розділ - п.14 містить певні відсотки, як штрафні санкції за порушення умов договору, які з нею не погоджувалися, і у разі обізнаності з якими, вона б не уклала спірний договір. Посилаючись на те, що банк при укладанні даного договору ввів її в оману щодо обставин, що мають істотне значення та зазначаючи, що грошові кошти, за її підрахунками, по тілу кредиту і відсоткам повністю сплачені нею особисто і автомобіль є її особистою власністю, однак банк вилучив у неї автомобіль, просила визнати недійсним кредитно-заставний договір з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, визнати автомобіль індивідуально нажитим нею майном, зобов'язати банк повернути їй транспортний засіб.

Ухвалою Цюрупинського районного суду від 05 грудня 2013 року позови ОСОБА_6 і ОСОБА_7 об'єднанні в одне провадження (а.с.67).

Рішенням Цюрупинського районного суду від 19 березня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним кредитно-заставний договір укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_7 від 10.06.2008 року.

В інший частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано недійсним кредитно-заставний договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_7 №НЕСОАК 000010186 від 10.06.2008 р., зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути автомобіль «Тойота Камри» 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема існування шлюбного договору між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яким урегулювано статус майна, набутого подружжям у шлюбі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права просило його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного і зустрічного позову відмовити, стягнути з позивачів судові витрати за подання апеляційної скарги.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позов ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль придбано у період шлюбу сторін і зареєстровано на ім'я ОСОБА_7 до укладення нею кредитно-заставного договору з ПАТ КБ «Приватбанк» та надання банком грошових коштів, тому необхідна була письмова згода ОСОБА_6 на укладення спірного правочину, умови договору, зокрема розділ щодо відповідальності сторін за порушення умов договору та наявність ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, яким скасовано заочне рішення суду за позовом банку про звернення стягнення та заставне майно, свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи і до них суд дійшов у порушення норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.06.2006 року, який розірвано 14.07.2011 року (а.с.5-6, 18).

15.09.2006 року між подружжям було укладено шлюбний договір, яким вони визначили режим належного їм та придбаного у шлюбі майна.

09 червня 2008 року між ПП «ВІП-АВТО» і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля «Тойота Кемрі» (а.с.107-110).

10 червня 2008 року проведено реєстрацію, транспортного засобу в органах ДАІ та видано на ім'я ОСОБА_7 свідоцтво (а.с.7, 118).

10 червня 2008 року ОСОБА_7 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитно заставний договір, за умовами якого отримала кредит в сумі 34 763,95 доларів США, з яких 30 511,08 доларів США для покупки позичальником автомобіля, на умовах оплатності, строковості та забезпеченості, передавши банку для забезпечення зобов'язань за договором - автомобіль «Тойота Кемрі» (а.с.92-100).

10.06.2011 року ОСОБА_7 передала автомобіль банку в заклад (а.с.101).

Згідно п.10.1.7 кредитно-заставного договору ОСОБА_7 запевнила банк, що предмет застави належить їй на праві власності і не знаходиться у спільній власності з іншими особами. Даний пункт договору є чинним ніким не оспорений, тому за вказаних обставин, отримання згоди ОСОБА_6 на укладення кредитно-заставного договору не потрібно.

Слід також зазначити, що спеціальні норми права, які регулюють порядок передачі майна, що є у спільної власності - ст.6 ЗУ «Про заставу» ст.578 ЦК України передбачають передачу в заставу майна, що є у спільній власності за згодою усіх співвласників, тобто не передбачають письмової згоди співвласників

Дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання недійсним шлюбного договору, витребування майна та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, вбачається, що ОСОБА_6 знав про укладення ОСОБА_7 кредитно - заставного договору і не заперечував проти його укладання. Окрім того, ухвалою Цюрупинського районного суду від 11.10.2013 року позови сторін залишені без розгляду. Відсутнє судове рішення, яким би було визнано спірний автомобіль, як спільну сумісну власність подружжя (справа 2121/2340/2012; 2/664/36/13).

За вказаних обставин, підстави для визнання кредитно-заставного договору недійсним, оскільки на його укладення не отримано згоди ОСОБА_6 як співвласника - відсутні, тому рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню та ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_6

Відповідно положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7, як позивач за зустрічним позовом, не надала суду доказів про те, що банк ввів її в оману при укладенні кредитно-заставного договору в частині істотних умов договору, які містяться у розділі 14 (відповідальність сторін).

Відмінність змісту розділу 14 договору щодо відповідальності сторін у примірниках позивача і банку, по -перше, не свідчить про обман банком її, як позичальника в частині вказаних умов, а по-друге, примірник договору, наданий ОСОБА_7 суду апеляційної інстанції, мітить сліди, які вказують на порушення скріплення його аркушів та аркуш договору, на якому містяться умови 14 розділу про відповідальність сторін, відрізняється за кольором як папіру так і по насиченості шрифту від інших аркушів договору, кожний аркуш договору не скріплений печаткою банка і дає підстави вважати, що цей примірник договору не є оригінальним.

Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_7 є похідними від вимог про визнання кредитно - заставного договору недійсним, вони задоволенню не підлягають.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню і постановлення нового про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19 березня 2014 року скасувати, постановити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитно-заставного договору, зустрічного позову ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_6 про визнання кредитно-заставного договору недійсним, визнання особистої власності на майно, витребування майна - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя: (підпис) Л.П.Воронцова

З оригіналом згідно.

Копія рішення оформлено 14 липня 2014 року

Рішення набрало законної сили 09 липня 2014 року

Суддя: Л.П.Воронцова

Секретар

судового засідання О.О.Калюжний