Ухвала суду № 40003574, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Київ К/800/18496/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013

у справі № 805/514/13а

за позовом ДПІ

до публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" (далі - Товариство)

про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ДПІ звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням, в якому просила підтвердити обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства.

Постановою названого суду від 20.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, у задоволенні цього подання відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податковим органом не доведено ані законності призначення податкової перевірки, ані факту безпідставного недопуску платником посадових осіб контролюючого органу до проведення цієї перевірки.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та задовольнити подання. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог заявник касаційної скарги зазначає, що податкову перевірку Товариства було призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а неподання платником витребуваних податковим органом документів під час цієї перевірки тягне застосування адміністративного арешту згідно з підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 названого Кодексу. Також ДПІ наголошує на недостовірності висновків судів про невручення платникові рішення про застосування арешту майна платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ направила на адресу платника запит від 14.12.2012 № 38369/10/22-513 з вимогою надати у десятиденний строк інформацію та підтверджувальні документи щодо взаємовідносин з приватним підприємством «Аффарі-Трейд» протягом 2009-2010 років.

У зв'язку з невиконанням платником наведеної вимоги податкового органу наказом в.о. начальника ДПІ від 14.01.2013 № 38 було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

16.01.2013 посадовою особою ДПІ було складено акт від 16.01.2013 № 19/22-5/20366602 про неможливість розпочати зазначену перевірку у зв'язку з відмовою платника надати необхідні документи. В цьому акті міститься застереження головного бухгалтера Товариства ОСОБА_1 щодо неможливості надати витребувані документи у зв'язку з їх вилученням під час проведення обшуку Товариства слідчим відділом податкової міліції ДПА.

Рішенням ДПІ від 16.01.2013 було застосовано умовний адміністративний арешт майна Товариства.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні розглядуваного подання, суди послалися на те, що податковим органом не доведено існування обставин, з якими підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 названого Кодексу пов'язує можливість застосування арешту майна платника, а саме - відмови платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

У той же час суди не звернули увагу на положення підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якою передбачено право органів державної податкової служби вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно з абзацом другим підпункту 20.1.5 цього ж пункту у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Таким чином, наведеною нормою визначено додаткову, у порівнянні з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, підставу для застосування арешту майна платника.

При цьому з огляду на підстави звернення ДПІ з розглядуваним поданням питання правомірності призначення перевірки не має правового значення для розгляду даної справи. У разі недотримання працівниками контролюючого органу умов та порядку допуску до виїзної перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абзацом другим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень (за їх наявності), допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки.

У той же час установлені судами обставини справи свідчать на користь висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту активів Товариства, визначених у підпункті 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Так, в силу вимог пункту 85.2 статті 85 названого Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.9 цієї ж статті Кодексу у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як установлено судами, витребувані ДПІ первинні документи були вилучені у Товариства слідчим податкової міліції ДПА України (що підтверджується протоколом обшуку від 26.04.2011); наведене обумовлює відсутність відповідних документів у платника та, відповідно, виключає можливість застосування до Товариства негативних наслідків у вигляді арешту його активів з причин неподання цих документів.

Оскільки помилковість окремих висновків судів не призвела до прийняття ними неправильних по суті спору рішень, підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 805/514/13а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак