Ухвала суду № 40003559, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Київ К/800/36582/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" (далі - Товариство)

на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 816/1540/13-а

за позовом Товариства

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Гадяцька МДПІ)

та управління Державної казначейської служби України у Зінківському районі Полтавської області

про стягнення суми бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Гадяцької МДПІ щодо неподання до відповідного територіального відділення Державного казначейства висновку про суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 326 774,28 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позов Товариства залишено без розгляду з посиланням на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з розглядуваними вимогами.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду. За посиланням скаржника, у даному разі право на подання позову про стягнення належної йому суми бюджетного відшкодування виникло у Товариства лише за наслідками перегляду рішень у справі № 17/76 (яким підтверджено таке право) в касаційному порядку.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що у податковій декларації з ПДВ за червень 2007 року Товариством було задекларовану суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 822 463 грн.; одночасно з цією декларацією платником було подано заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування.

ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2007 № 0000302301/0, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 822 463 грн.

Позивач оскаржив зазначений акт індивідуальної дії в судовому порядку. Постановою господарського суду Полтавської області від 10.07.2008 у справі № 17/76, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008, зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано.

Згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 цієї ж статті Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, як правильно зазначили суди, юридичним фактом, з яким наведена норма Закону пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку вчинити передбачені законом дії для отримання платником належних йому сум бюджетного відшкодування, якому кореспондує право платника отримати відповідну суму бюджетного відшкодування, є закінчення процедури судового оскарження.

У контексті наведеної норми моментом закінчення процедури судового оскарження є набранням законної сили рішенням суду.

Адже наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

З огляду на положення частини другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду у справі № 17/76, яким встановлено наявність у Товариства права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування, набрало законної сили 05.11.2008. Саме з цієї дати розпочався відлік п'ятиденного строку для подання ДПІ органу державного казначейства висновку про належну до відшкодування Товариству сум ПДВ та п'ятиденного строку для перерахування органом державного казначейства коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку на підставі цього висновку (як того вимагає підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У зв'язку з невиконанням відповідачем наведених дій з 17.11.2008 право Товариства на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування слід вважати порушеним.

Згідно з частинами другою, третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення у позивача права на позов) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У контексті розглядуваних правовідносин таким «іншим законом», яким було запроваджено інші строки звернення до адміністративного суду, слід вважати строк давності, установлений підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для стягнення податкового боргу.

Оскільки на момент звернення Товариством з даним позовом до адміністративного суду 1095-денний строк для захисту порушеного права сплинув, то суди цілком правомірно залишили даний позов без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджених матеріалами справи висновків.

За таких обставин у касаційного суду відсутні підстави для задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" відхилити.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі № 816/1540/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак